У селищі Романкове, що на околиці Дніпродзержинська Дніпропетровської області, на закритому кладовищі жертв Голодомору знову ховають людей. Факти наруги над старими могилами і зневаги до пам’яті тих, хто помер страшною смертю у 1932—1933 роках, оприлюднили під час прес-конференції у дніпропетровській філії Інституту Горшеніна.
У Голодомор на сільському цвинтарі, закладеному ще 1889 року, безхлібних зими й весни з’явилося понад триста могил. А років десять тому в них почали знову масово ховати селян. Без дозволів, зате безплатно.
Люди, хто мав совість, обурилися. «Ми не можемо дивитися, як викопують і викидають кістки померлих від голоду, — каже керівник громадської організації «Романківські дзвони 1932—1933 рр.» Людмила Циганок. — Собаки розтягували їх вулицями, а діти, йдучи до школи, грали черепами у футбол. Ми навіть збиралися організувати живий ланцюг, щоб не допустити наступне поховання. Та згодом зібрали кошти і поставили навколо цвинтаря бетонний паркан, хрест і табличку з попередженням, що нові поховання тут заборонені. Наша громадська організація неодноразово зверталася до влади, у різні інстанції, але звідусіль приходили лише відписки, обіцянки щось зробити. Жодну з обіцянок не виконали».
Упорядкувавши старе кладовище, члени громадської організації, люди, чиї родичі лежать на цьому погості, щороку в день вшанування пам’яті жертв Голодоморів проводять у Романковому поминальні заходи. До могил покладають вінки, говорять про те, що лише совість та моральність порятують людство від нових бід і трагедій. Утім, слова ті чують далеко не всі...
— Поховання у селищі проводять безплатно, тож багато хто влаштовує тризну саме тут, — продовжує розповідь Людмила Циганок. — 12 березня, щоб зупинити чергову процесію і не допустити нового поховання на місці старої могили, я стрибнула у щойно викопану яму. Пробула там понад годину, поки мене силоміць звідти не витягли, а потім утримували, доки не закінчилася церемонія. Нікого не цікавить і те, що старе-нове кладовище розповзається, воно підібралося до житлових будинків і закінчується за п’ять метрів від водогону та колодязів. Через це немає спокою ні живим, ні мертвим.
Місцевий письменник Сергій Злючий каже, що у громадської організації є документальні підтвердження того, що у селищі ховали жертв Голодомору. Він зазначає: «У 1932—1933 у Дніпродзержинську померло понад 6 тисяч осіб, у Романковому — майже 650».
Зі своїми заявами, документами та свідченнями очевидців місцеві мешканці мають намір звернутися до правоохоронців міста і області, в Генеральну прокуратуру. Вони вважають плюндрування старого кладовища аморальним і незаконним. А ще планують встановити на місці поховань 1932—1933 років меморіальний знак.
Дніпропетровська область.
Місцеві мешканці встановили на місці могил жертв Голодомору табличку із забороною проводити нові поховання.
Фото надане мешканцями селища Романкове.
