З тривогою пишу до газети, адже коров’яче молоко, на якому виросли десятки поколінь волинян, незабаром може стати дефіцитом на рідних теренах. Йдеться про натуральне, а не ті субпродукти, які пропонують у супермаркетах під різноманітними розкрученими торговими брендами.
Основних причин такого катастрофічного стану із забезпеченням населення цим «нектаром життя», як називали молоко древні греки, щонайменше дві.
Перша — це доведення поголів’я великої рогатої худоби, молочного стада до такої межі, за якою його відтворення уже потребуватиме величезних зусиль, коштів і, головне, часу. Протягом усіх років незалежності про цю проблему волають фермери та одноосібники. Їх нібито підтримують влада і вітчизняна наука, однак помітних зрушень як не було, так і немає. Складається враження, що останнім на цю тему вигідно лише дискутувати та час від часу проводити якісь локальні експерименти.
Взяти хоча б акцію, яку за ініціативи влади «проштовхують» протягом останніх років. Одноосібникам та невеликим фермерським господарствам, які мають трьох і більше корів, дають доїльні апарати. Добре це для господарника? Безперечно. Та тільки, як кажуть самі ж ці одноосібники, гарну справу розпочали не з того кінця. Насамперед варто було б зайнятися селекційним формуванням стада, підсобити з кормами, запровадити в галузі систему пільгових кредитів та оподаткування. А коли вже допомагаєте скоріше надоїти молока, то допоможіть за реальною вартістю його продати і вчасно отримати розрахунок. Бо друга причина, чому гальмується розвиток молочної галузі, — це низькі закупівельні ціни на молоко і затягування з оплатою за нього виробниками молочної продукції.
Те, що ціни, за якими здають видоєне волинські одноосібники і фермери, одні з найнижчих у країні, всім відомо. Але й ті мінімальні кошти вони часто не можуть отримати місяцями. А як знецінюються гроші за такий проміжок часу, нікому тепер пояснювати не потрібно.
Завдяки виступу у засобах масової інформації жителів Стенжаричів і навколишніх сіл, що у Володимир-Волинському районі, стало відомо, що завод у Ковелі місяцями не платить людям за прийняте молоко. Така само ситуація — у Ржищеві. Одноосібники із свого та сусіднього, Луцького, районів, зокрема із сіл Боратинської сільської ради, кілька місяців не отримували грошей за здане молоко.
Тож якщо найближчим часом такого стану справ не змінити, то всі ми ризикуємо залишитись без молока. Ну, принаймні, без натурального волинського. І тоді для подарованих одноосібникам доїльних апаратів доведеться шукати якесь інше застосування.
Волинська область.
