Голова Веселинівської районної ради Інна Долгокерова звернулася до Миколаївської обласної ради з листом такого змісту: «Беручи до уваги листи Миколаївської селищної ради та Подільської сільської ради, та з метою здійснення заходів щодо приведення у відповідність офіційного обліку адміністративно-територіальних одиниць населених пунктів району, райрада клопоче щодо сприяння у вирішенні питання зняття з офіційного обліку адміністративно-територіальних одиниць населених пунктів Миколаївської області селища Мостове (підвідомча територія Миколаївської сільської ради ) і селища Миколаєве (Подільської сільської ради) у зв’язку з відсутністю в межах даних селищ зареєстрованих громадян та об’єктів нерухомості».
А ще коротше — «заупокійну» двом південноукраїнським селам запропоновано «відспівати» у проекті рішення з цього питання, винесеного на сесію обласної ради, яку планується провести 29 березня: «Виключити з облікових даних адміністративно-територіального устрою Миколаївської області населені пункти — селище Мостове Миколаївської сільської ради та селище Миколаєве Подільської сільської ради, розташовані в межах території Веселинівського району, у зв’язку з переселенням їх мешканців до інших населених пунктів. Направити це рішення до Верховної Ради для опублікування у «Відомостях Верховної Ради України».
...Усе, як то кажуть, згідно із законодавством: нема людей — нема села. До війни тут було більш ніж по півсотні будинків, у яких мешкало по 4—5 осіб. Декілька разів випадала нагода у різний час проїжджати «ще живі» Миколаєве та Мостове. Місцевість тут дуже мальовнича — забути важко... Уже тоді села вважались неперспективними: ні клубу, ні школи, а головне — немає роботи. У 2005 році обжитими залишалося по дві хати, в яких мешкали ветерани, але вони стояли на своєму: тут народилися, тут і помиратимуть. Не кинули оселі, збудовані власними мозолями.
Торік пішов із життя останній мешканець в одному селі, а іншого забрали в місто родичі. Тепер населений пункт можна стерти з карти країни назавжди.
Минулого літа знову проїздом побувала у цих місцях: рай серед степу! З-під повалених хатинок деінде все ще проривалися самотні голівки соняхів, чіплялися похилених огорож здичавілі лози виноградників, оберігаючи в німих дворах пам’ять про колишніх господарів...
Гірко, бо розумієш: меншає українських сіл — міліє криниця самобутності українського народу.
Майже щороку з часу незалежності у регіоні відходить у небуття по одному—два сільські населені пункти. У черзі «на вимирання» вже стоять інші потенційні приречені в таких районах області, як Доманівський, Казанківський, Кривоозерський та інших. Можна різні називати причини цієї сумної тенденції: демографічні, міграційні. Доки з боку держави не створять належних економічних умов для проживання у так званих малоперспективних селах, подібне клопотання зі словами «виключити село з облікових даних» буде далеко не останнім.
Миколаївська область.
