Вжити невідкладних заходів для відвернення катастрофи у виноградарстві та садівництві України вимагають винороби Херсонщини і Миколаївщини. Донедавна досить надійним «рятувальним колом» для них служив Закон «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства», за яким вони отримували спершу один відсоток вартості реалізованого в державі алкоголю, а з 1 серпня 2011 року — 1,5 відсотка. Але з 2013-го закон втратив чинність — натомість з виробників натуральних вин стягують 500 тисяч гривень у вигляді плати за ліцензію для оптової реалізації.

До того ж влада платню за ліцензію отримати хоче, а сама зобов’язань за минулий рік згідно із Законом «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства», коли він ще діяв, значною мірою не виконала. На спільній конференції  керівники двох регіональних об’єднань виноградарів та садівників разом із директорами виноробних підприємств зазначали, що така політика подвійних стандартів поставила чимало фірм на межу банкрутства. І вже спонукала до масових звільнень працівників або ж відправки їх у тривалі неоплачувані відпустки.

Із виноробів — у безробітні

— У 2012 році за рахунок 1,5-відсоткового збору на розвиток виноградарства підприємства Миколаївщини мали отримати 30,9 мільйона гривень компенсації реально витрачених ними коштів (у тому числі банківських кредитів) на облаштування нових садів та плантацій, придбання саджанців та обладнання. Натомість Державна казначейська служба перерахувала тільки 6 мільйонів гривень, і то здебільшогопід кінець календарного року, — наголосив генеральний директор корпорації «Миколаївсадвинпром» Вадим Пилипович. — Нинішнього року не надійшло ще нічого, але ж виноробам треба розраховуватися за вже замовлені саджанці, готуватися до весняно-польових робіт. І така ситуація по всій Україні. Якщо розплідники не отримають грошей за свою продукцію — мільйони саджанців фруктових дерев та високопродуктивних сортів виноградної лози доведеться просто спалити, як це вже було в роки горбачовської антиалкогольної кампанії.

— Торік наше підприємство збудувало холодильник із контрольованим газовим середовищем на тисячу тонн фруктів. Сподівалися на обіцяну державою компенсацію. Вклали 8 мільйонів кредитних грошей і ще 4 мільйони своїх, а з бюджету жодного відшкодування витрат не отримали. Тепер лише відсотків платимо 130 тисяч гривень на місяць, а для зменшення витрат взимку змушені були масово звільняти робітників, — додає Сергій Кравцов, директор підприємства «Зоря Інгула» (Баштанський район Миколаївщини).

— У нас становище не краще. Зима 2012-го для Таврії виявилася страшною — тільки наше господарство через весняні морози та посуху втратило половину очікуваного врожаю винограду та дві третини врожаю кісточкових. Довелося терміново закладати нові плантації, на які пішли всі фінансові накопичення — 25 мільйонів гривень. Та з цих коштів держава компенсувала менше половини — 12 мільйонів гривень. Через дефіцит обігових коштів змушені були ще з листопада вперше за 33 ро-ки (!) відправити в безплатні відпустки понад чотириста працівників із тисячі. Тепер маємо починати весняно-польові роботи, а людям платити нічим. Та якщо сади й виноградні насадження вчасно не обробити хімікатами від шкідників, не провести обрізку, не полити — наступного врожаю просто не буде. А ще через рік наші дві тисячі гектарів такою важкою працею виплеканих плантацій просто загинуть. Цього не можна допустити! — бідкається Віктор Сілецький, керівник агрофірми «Радгосп» Білозерський» (Білозерський район Херсонщини).

Сумна арифметика

За інших обставин відсутність державної підтримки можна було б компенсувати доходами з продажу вин та коньяків. Але під час кризи обсяги їх реалізації в Україні впали майже на 40 відсотків. На додачу, кількість коньячних заводів у державі протягом останніх років зросла з 6 до 29, але більшість «новачків» на ринку використовують імпортні коньячні спирти, додаючи проблем вітчизняному виробникові. І при цьому постала необхідність платити державі ще й по півмільйона гривень за ліцензію для оптової торгівлі винами власного виробництва, чого, певно, ніде в світі немає. Учасники конференції були переконані: в інтересах суспільства звільнити від плати за ліцензію тих, хто вирощує виноград і робить з нього стовідсоткове натуральне якісне сухе вино. Адже це не міцний алкоголь, а корисний продукт, який зміцнює здоров’я, підвищує імунітет та дарує довголіття.

— Ми підрахували: після впровадження платні за ліцензію в Україні вже закрилася третина дрібних і середніх виноробних підприємств. Якби вони знову запрацювали, бюджет отримав би понад 200 мільйонів гривень. Натомість впровадження платних ліцензій додало казні лише 56 мільйонів гривень. Варто порівняти ці дві цифри і переконатися: мислити по-державницьки і прораховувати наслідки своїх рішень наші чиновники та депутати ще не навчилися, — доповнює генеральний директор корпорації «Миколаївсадвинпром» Вадим Пилипович.

Виноградарство та садівництво в Україні годує понад мільйон громадян. Якщо галузь, що ледве подолала наслідки «сухого закону» та тільки-но оговталася від масового вирубування лози, знову поставити на коліна, то перспектива поповнити лави безробітних і залишитися без шматка хліба навряд чи потішить численних її працівників.  І тоді під Кабміном разом із чорнобильцями, шахтарями, лікарями та вчителями побачимо ще й виноробів. Похмілля від спроби злупити з «овечки» три шкури буде гірке!

Учасники конференції виноробів Півдня України обговорюють текст звернення до уряду.