У Комітеті Верховної Ради з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики відбулися слухання «Проблемні питання реалізації закону про особливості передачі в оренду чи концесію об’єктів тепло-, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності». Участь у них взяли представники центральних, місцевих органів влади, профільних асоціацій, а також науковці та експерти.
Як зауважив, відкриваючи слухання, голова комітету Спірідон Кілінкаров, про реформу житлово-комунального господарства йдеться щонайменше останні 10 років. Проте технічний стан об’єктів ЖКГ щороку лише погіршується. В аварійному та зношеному стані перебуває 40 відсотків мереж, а п’ята частина котлів уже відпрацювала свій термін експлуатації. У багатьох населених пунктах вода подається за графіком, однак її якість свідчить про те, що це технічна, а не питна вода. Коштів, які виділяються з державного та місцевого бюджетів, вистачає лише на латання дірок. Тож наявні в галузі проблеми неможливо розв’язати без залучення фінансових ресурсів приватного сектору. А, за словами першого заступника голови комітету Геннадія Зубка, за попередніми розрахунками, на це потрібно три-чотири бюджети країни. Таких коштів, звісно, немає. Але жоден інвестор, зауважив народний депутат, у цю галузь не прийде, поки не буде економічно обґрунтованих тарифів. У свою чергу, такі тарифи виявляться непідйомними для населення. Тож виникає дилема, яку важко розв’язати. Але можливо, переконана голова правління Українського центру державно-приватного партнерства Ірина Запатріна. За її словами, в жодній державі комунальне господарство не модернізується винятково за рахунок тарифів. Навіть у високорозвинених країнах. Завжди у цьому присутня держава. Інше питання, що в нас відсутні механізми державної підтримки цього процесу. Дієві механізми, а не декларації, наголосила вона. «Справді, коли тарифи зростають непрогнозовано, то це погано. Ми весь час говоримо, що не будемо їх підвищувати. Треба чесно сказати: держава не змінюватиме тарифи, скажімо, протягом п’яти років, а потім підвищить їх на такий-то відсоток. Тоді підприємці зможуть скористатися ситуацією і модернізувати взяті у концесію чи оренду об’єкти. Тоді цей проект окупиться і буде ефективним», — переконана вона. У разі встановлення мораторію на концесію, під час засідання лунали й такі пропозиції, на думку І. Запатріної, на галузь взагалі чекає крах.
У цьому контексті, як зауважила заступник керівника Комітету економічних реформ при адміністрації Президента у сфері ЖКГ Яна Бугрімова, для будь-якого інвестора важливе насамперед правове поле, на основі якого він входитиме у концесію. Цей законопроект, за її словами, якраз його і регулює.
Досі, як відомо, у цій сфері діють закони «Про концесію» та «Про особливості передачі в оренду чи концесію об’єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності». Проте вони суперечать один одному, крім того, деякі їхні норми на сьогодні вже застаріли, або прямо суперечать суті відношень концесії.
Серед останніх, наприклад, норма закону, яка говорить, що по закінченні дії договору інвестору (концесіонеру) не компенсуються вкладені в об’єкт кошти. «Цієї норми достатньо, щоб цей закон ніколи не працював», — вважає Я. Бугрімова. Така норма, переконана вона, «може мати місце, лише якщо концесіонер сам винен у розірванні договору. Якщо ж угода розірвана за ініціативою органів місцевої влади, то не компенсувати вкладені концесіонером кошти неправильно». Однак з такою позицією згодні аж ніяк не всі учасники засідання. Спірідон Кілінкаров, зокрема, припустив: якщо провести точний розрахунок того, що відбулося в Луганську (у 2008 році Луганська обласна рада уклала з ТОВ «Луганськвода» договір про концесійну діяльність, а наприкінці 2012-го його розірвала через неефективність), то може з’ясуватися, що жодних інвестицій і не було. У разі ухвалення законопроекту, а там є відповідна норма, розірвавши договір не з вини концесіонера, йому будуть компенсовані вкладені інвестиції. «Виходить, підприємець веде бізнес без ризику. Тобто збирає кошти з людей, показує їх у вигляді інвестицій, а потім ще вимагає компенсації від держави. Це повний нонсенс. У будь-якого бізнесу є ризики», — наголосив він.
Концесія, переконаний С. Кілінкаров, нормально працюватиме за умови жорсткого контролю не лише з боку виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а й органів прокуратури. Вони передусім мають контролювати фінанси, які вводять концесіонери. Тож законопроект має чітко розмежовувати платежі населення й інвестиції. «Не треба щось робити за наш рахунок. Це наша власність, яку ми дали вам в оренду. Вкладайте свої кошти і отримуйте свій прибуток», — зауважив С. Кілінкаров.
Власне, під час слухань пролунало чимало слушних зауважень та пропозицій. Усі, запевнив голова комітету, врахує робоча група під час доопрацювання законопроекту до другого читання.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
ДОСЛІВНО
Голова Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики Спірідон Кілінкаров: «З ухваленням цього законопроекту ми запізнилися мінімум на 20 років. Якби його ухвалили в 1990-х роках і відносно стратегічних об’єктів державної власності ухвалювали б рішення про передачу в концесію, залишаючи право власності за державою, це було б правильно. Сьогодні ж фактично все розпродано. Звідки візьметься концесіонер, якщо є можливість правдами і неправдами приватизувати об’єкт. Нині у власності держави залишилося лише 20 відсотків. Таких держав у світі немає. Держава без власності — це бідна держава. Яка не здатна забезпечити ні нормальних заробітних плат, ні комунальних послуг».
ДОСЛІВНО
У комітеті триває підготовка до другого читання урядового проекту закону про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей передачі в оренду чи концесію об’єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності. У першому читанні документ ухвалено в травні 2012 року.
Зліва направо: голова комітету Спірідон Кілінкаров, перший заступник голови комітету Геннадій Зубко, заступник голови комітету Володимир Сальдо.
