— У чому специфіка бюджетного комітету ВР, що у всіх скликаннях парламенту так багато депутатів хочуть у ньому працювати і завжди йде боротьба за те, хто його очолить. Там справді є можливість «ділити державний пиріг», як вважають у народі?
— Так склалося з практики багатьох скликань Верховної Ради України, що Комітет з питань бюджету є найбільшим за своїм складом. У Верховній Раді України VІІ скликання до складу Бюджетного комітету обрано 36 народних депутатів, у VІ скликанні було 34 народні депутати. Основними предметами відання такого комітету є питання щодо: визначення державної бюджетної політики та міжбюджетних відносин; державного боргу; діяльність Рахункової палати та державних фінансових органів; проведення експертизи щодо впливу законопроектів на показники бюджету. Зрозуміло, що такі питання мають надзвичайне значення в контексті державного управління та державного регулювання соціально-економічного розвитку держави. А відтак, народні депутати України прагнуть саме в цій сфері працювати та реалізовувати свої депутатські повноваження. А взагалі, я вам хочу пояснити: якщо звернути увагу на світовий досвід, то в багатьох розвинених країнах бюджетний комітет є найбільшим у парламентах цих країн, тому ми бачимо, що це не забаганка українського парламенту.
— Кажуть, що уряд готує зміни до Держбюджету-2013, якими значно скоротять фінансування соціальних статей. Яка ваша позиція щодо цих ініціатив? Яким має бути механізм соціальної справедливості при розподілі бюджетних коштів?
— Насправді — ситуація протилежна. Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» доручено Кабінету Міністрів на основі моніторингу виконання державного бюджету за підсумками І кварталу 2013 року внести пропозиції щодо підвищення соціальних стандартів та їх фінансового забезпечення.
Йдеться не про скорочення соціальних видатків бюджету, навпаки, — доручається уряду внести пропозиції щодо підвищення соціальних стандартів. А таке підвищення, звичайно, має відбуватися лише в умовах наявності економічного зростання та позитивних тенденцій щодо наповнення доходів бюджету (при розрахунках бюджетних показників у 2013 році враховано зростання ВВП на 
3,4 %, індексу споживчих цін (грудень до грудня попереднього року) — 104,8%).
Щодо розподілу бюджетних коштів хочу зауважити: у разі відстеження за підсумками І кварталу цього року позитивних тенденцій розвитку економіки уряд має надати пропозиції щодо збільшення видатків державного бюджету, насамперед соціального стимулювання. Президентом України у Програмі економічних реформ на 2010 — 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» та щорічному посланні Президента України до Верховної Ради України «Модернізація України — наш стратегічний вибір» визначено стратегічні завдання розбудови суспільства, серед яких ключові саме завдання щодо підвищення стандартів рівня життя громадян, реформування системи охорони здоров’я з підвищенням якості надання медичних послуг, затвердження державних стандартів освіти та забезпечення її конкурентоспроможності. Безумовно, основоположним принципом розподілу бюджетних коштів є забезпечення соціальної справедливості. Бюджетні кошти мають отримувати найвразливіші верстви населення, насамперед, інваліди, ветерани війни, малозабезпечені сім’ї, пенсіонери, чорнобильці.
У зв’язку з негативною демографічною ситуацією та враховуючи, що такі хвороби, як серцево-судинні, онкологічні, швидко молодіють, особливу увагу слід приділяти і медичній галузі.
Водночас, слід звернути увагу, що за розрахунками уряду на забезпечення у повному обсязі всіх пільг, компенсацій та гарантій населенню, передбачених базовими законами, необхідно щороку понад 170 млрд. гривень. Зважаючи на стан економічного розвитку України та фінансові можливості держави, відповідні видатки держави фактично забезпечуються бюджетними коштами на 40—50 відсотків. Нарощування ж дефіциту державного бюджету та відповідно державного боргу для проведення таких видатків у повному обсязі є ризиком в контексті забезпечення економічної стабільності та фінансової безпеки.
Тут доцільно провести аналогію з бюджетом сім’ї. Хіба може родина витрачати більше, ніж заробляє, та ще й у декілька разів? Тому, я хочу сподіватися, що уряд запропонує парламенту при змінах до Державного бюджету України досить пристойні соціальні стандарти!
— Не таємниця, що різні регіони України отримують нерівномірне фінансування під час розподілу державних коштів. Зокрема, західні регіони скаржаться, що східним областям і Донбасу дістається більше. Чи немає в цьому загрози розколу і протистояння між Західом та Сходом країни та соціальної напруги?
— Останнім часом висновок щодо нерівномірного розподілу бюджетних коштів між регіонами озвучують люди, недостатньо обізнані з принципами побудови бюджетної системи, зокрема, міжбюджетних відносин державного та місцевих бюджетів.
Треба зазначити, що одним із принципів бюджетної системи України, закладеним у Конституції України, є принцип справедливості та неупередженості. Тобто бюджетна система будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.
За таким принципом Бюджетний кодекс України зобов’язує формувати фінансові відносин між державним та місцевими бюджетами за формульним розрахунком. Основний показник, який при цьому враховується, це — чисельність населення відповідного регіону.
Зауважу, що населення на території України розміщене нерівномірно, залежно від природних умов, історичного розвитку, особливостей природного приросту населення, розміщення господарства. Найбільша щільність населення у східних (Донецька і Луганська) та західних областях (Львівська і Чернівецька), а також у Київській (з містом Києвом) та Дніпропетровській областях. Причини, що зумовили її у цих регіонах, різні: у східних регіонах — пов’язано з великою кількістю міст, зокрема, дуже великих, що утворилися у процесі швидкої індустріалізації цих регіонів. У західних областях — пов’язано з високою щільністю сільського населення, що склалося історично.
З метою врахування соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей, що впливають на вартість надання бюджетних послуг в регіонах, запроваджуються також коригуючі коефіцієнти.
Як наслідок — населення має доступ та отримує однаковий перелік бюджетних послуг незалежно від місця проживання. При цьому в усіх регіонах заробітна плата працівників бюджетної сфери (вчителів, лікарів, працівників культури та соціальної сфери) нараховується за єдиними правилами.
— Як може парламент і, зокрема, бюджетний комітет, боротися з так званими «відкатами» при використанні бюджетних коштів, що особливо яскраво спостерігалося під час підготовки до Євро-2012 — скільки державних грошей було «зарито» в асфальт на дорогах, які зруйнувалися від першої зими.
— Чинне законодавство України, зокрема, Закон України «Про здійснення державних закупівель» з метою забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів, застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів. Цим законом також визначено, що контроль у сфері державних закупівель у межах своїх повноважень здійснюють Рахункова палата, Антимонопольний комітет, центральні органи виконавчої влади у сфері державного фінансового контролю та у сфері статистики.
Окремо Законом України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» було визначено особливості здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за процедурою закупівлі в одного учасника для виконання завдань і заходів з підготовки та проведення Чемпіонату.
Загалом, відповідно до Конституції України безпосередньо Кабінет Міністрів України забезпечує виконання державного бюджету, а контроль за використанням коштів державного бюджету від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата.
Верховна Рада України та її комітети, включаючи безпосередньо Комітет з питань бюджету, забезпечуватимуть свої контрольні функції, зокрема, шляхом заслуховування звітів уряду про виконання державного бюджету, та розгляду матеріалів Рахункової палати і Державної фінансової інспекції України за наслідками здійснення ними контрольних заходів. 
— З початком роботи на посаді голови бюджетного комітету у вашому кабінеті розпочали робити «крутий» ремонт. Що це за ремонт, навіщо і за чий рахунок?
— У кабінеті голови комітету тривалий час не проводилися будь-які ремонтні роботи. Тому з метою створення належних умов для роботи, а також для проведення робочих нарад з членами комітету, представниками виконавчих органів влади та органів місцевого самоврядування, зустрічей з іноземними делегаціями я за власні кошти здійснив ремонт у своєму робочому кабінеті. Будівля знаходиться в управлінні Верховної Ради України, тому оновлений кабінет залишиться в її розпорядженні. До речі, Апарату Верховної Ради України на зазначені цілі на цей рік взагалі не передбачено кошти в державному бюджеті. І до речі, щоб Вам було відомо, я робив ремонт не лише у своєму кабінеті, а ще й відремонтував частково коридор шостого поверху у адміністративній будівлі на вулиці Банковій, 6—8.
— Наскільки будуть відкритими засідання бюджетного комітету? Чи зможуть на них бути присутні журналісти?
— Засідання Комітету з питань бюджету проводяться відкрито і гласно. З метою висвітлення діяльності комітету на засідання та на інші заходи (конференції, круглі столи, робочі наради тощо) можуть запрошуватися представники громадськості та засобів масової інформації, що сприяє більшій прозорості роботи комітету. Згідно зі статтею 44 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» здійснення звукозапису, кіно- і відеозйомок, трансляція засідання по радіо і телебаченню проводяться за згодою головуючого на засіданні комітету. Якщо хтось із членів комітету не підтримує згоди головуючого на засіданні комітету з цього питання, приймається рішення комітету. Про здійснення звукозапису, кіно- і відеозйомок, трансляції засідання по радіо і телебаченню оголошується головуючим перед розглядом питання порядку денного засідання.
— Ви працюєте у парламенті вже не перше скликання, але досі не були публічною людиною. Розкажіть, яким був ваш шлях у велику політику, як уперше стали депутатом?
— Уперше народним депутатом України я став у 2006 році, і от уже третє скликання працюю у Верховній Раді. Перед тим, як очолити Комітет з питань бюджету, я працював членом Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин у V скликанні, а у VІ скликанні — в Комітеті з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики на посаді заступника голови комітету і приймав активну участь у підготовці Податкового та Митного кодексів.
— Навіщо вам потрібен депутатський мандат? Чи мають у парламенті перебувати так багато бізнесменів та багатих людей? Що вкладаєте у поняття «народний депутат»?
— Народний депутат України — це перш за все людина, в яку повірила велика кількість людей, що хочуть покращити своє життя і життя своєї сім’ї, та якій громадяни довірили долю країни та її майбутнє. Тому завдання народного депутата — докласти всіх зусиль у своїй роботі, щоб виправдати довіру та сподівання виборців.
Як представник законодавчої гілки влади, народний депутат України має створити такі законодавчі засади та принципи, щоб кожен громадянин відчував державний захист та турботу, мав можливість реалізувати свої права та належні умови для життя в межах кожного населеного пункту.
— Часто зустрічаєтеся зі своїми виборцями? Про що вони найбільше говорять?
— Обов’язком кожного народного депутата України є спілкування зі своїми виборцями, діалог з виборцями має бути постійним. Під час такого діалогу з’ясовуються основні проблеми кожного виборця, громади, території, що потребують нагального вирішення (зокрема, облаштування лікарень, шкіл, дитячих садків, підтримання доріг у належному стані, забезпечення житлово-комунальних послуг на достойному рівні, тощо).
— Під час блокування парламенту ви також були в епіцентрі політичної боротьби — прийшли до сесійної зали, коли демонстрували роботу сенсорної кнопки та «перехитрили» її за допомогою мобільного телефону. Як ставитеся до блокування? Кому воно, на ваш погляд, вигідне? Чи за час роботи в парламенті брали участь у бійках в сесійній залі, чи готові до них?
— Як і кожній людині, мені не подобається блокування роботи Верховної Ради. Вважаю, що це можна розцінити як піар з боку опозиції. Проте всі ми маємо приймати зважені, компромісні рішення, які дозволяли б конструктивно працювати та задовольняли б інтереси всіх громадян — наших виборців.
Я особисто налаштований на політичний діалог, змістовні дискусії, наслідком яких буде досягнуто узгоджених всіма політичними силами рішень.
— У парламенті, в політиці ви — самостійна фігура чи командний гравець? Хто дає вам вказівки?
— У будь-якій справі запорукою успіху є наявність професійної, цілеспрямованої команди. У Верховній Раді України — член фракції Партії регіонів. З іншого боку, я — голова Комітету з питань бюджету і маю представляти фахову думку членів комітету, серед яких представники усіх фракцій Верховної Ради. Крім того, незалежно від партійної належності маю виконувати доручення Голови Верховної Ради.
— Як ставитеся до політичних опонентів? Якою, на ваш погляд, має бути політична боротьба?
— До політичних опонентів ставлюся з повагою — як до колег по роботі у Верховній Раді, з якими  маю єдину мету — вдосконалення законодавства для модернізації країни та покращення добробуту її громадян.
— На яких цінностях вас виховували в дитинстві? Що сьогодні для вас є «внутрішнім стрижнем» і в політиці, і в бізнесі, і в особистому житті?
— З дитячих років батьки виховували мене бути чесним із собою та з оточуючими, прищеплювали цікавість до знань, постійного розвитку свого потенціалу, навчили відповідати за свої вчинки, бути сміливим, рішучим, небайдужим до проблем близьких та друзів. Вони домагалися, щоб я був наполегливим, відданим своїй справі, досягав високих результатів. Ще з юних років велику увагу я приділяв навчанню, був комунікабельним і активним. У шкільні роки проявляв лідерські здібності, вмів організувати колектив, швидко прийняти рішення і взяти за нього відповідальність. За це  отримав повагу і довіру серед друзів та вчителів.
Я завжди мав активну життєву позицію, працював над собою, постійно розвивав в собі новий потенціал і можливості, в різних сферах — у навчанні, спорті, мав різні захоплення. Набуті у дитячому та юнацькому віці якості надали твердості моєму характеру, навчили ставити високі життєві цілі та визначати шляхи їх досягнення, вперто і завзято реалізовувати поставлену мету.
У спілкуванні з людьми намагаюся бути дипломатом, вважаю за потрібне вислухати позицію кожної сторони. Я — за конструктивне розв’язання будь-якої проблеми, зважені і компромісні рішення, відкритий діалог, об’єктивну критику.
Професіоналізм, лідерські здібності, працелюбність, прагматизм, відповідальність та відданість справі і своїй команді — саме такими основними цінностями керуюся впродовж свого життя, чи це політична діяльність, чи бізнес, чи особисте життя.
Я завжди знав точно, що маю робити і як, де можу бути корисним суспільству і державі. Тільки так можна рухатися вперед і досягати успіху. Розумію, що в мене попереду — довгий шлях, і я маю намір пройти його гідно, зробивши свій особистий внесок у розвиток української державності. Тому можу себе назвати людиною із внутрішнім стрижнем і сильним характером, яка вміє боротися і перемагати.
Інтерв’ю взяла Юліана ШЕВЧУК.
З ДОСЬЄ «ГОЛОСУ УКРАЇНИ»
ГЄЛЛЄР Євгеній Борисович, голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, народний депутат України від Партії регіонів (№ 29 у виборчому списку). Народився 12 травня 1974 року в Донецьку. В 1996 році закінчив Донецький державний технічний університет (спеціальність — економіка та управління в машинобудуванні). Працював на керівних посадах у комерційних структурах та  на підприємствах: 1996—1997 рр. — начальник відділу менеджменту ЗАО «Укрметалпродукт», 1997—2004 рр. — комерційний директор ЗАО «Укрсплав», 2002—2006 рр. — президент футзального клубу «Шахтар», з 2009-го — президент футбольного клубу «Зоря» (Луганськ). З 2002 року був депутатом Донецької облради, тричі був обраний до парламенту — народний депутат п’ятого, шостого та сьомого скликань. Одружений, має доньку.