Повернути спомини

Спочатку мама посилала мене по найсмачнішу випічку, потім уже й моя родина стала його постійним покупцем. Власне, магазин був своєрідною «візитівкою» Хрещатика. Може, хто забув, а я пам’ятаю: «Український хліб» свого часу відкривав Микита Хрущов, аби здивувати гостя — югославського лідера Йосипа Броз Тіто.

Сюди їхали з усіх районів столиці, бо тут торгували хлібом з різних заводів, і випічка була завжди свіжою й чудовою — асортимент оновлювали  щогодини! Тим паче що під боком у магазину розташовувалося Мінхарчопром. Може, і за якістю тут стежили, як ніде в місті. Як і за обслуговуванням — один і той самий штат продавців працював багато років і був знаний високою якістю обслуговування.

Днями цей один із найстаріших магазинів центральної частини Києва спорожнів. Чому «Українського хліба» в центрі більше не буде і для чого звільнили приміщення —  з’ясувати не вдалося. Щоправда, від когось чув, нібито його перенесуть на Велику Житомирську.

Дивно, як ми не вміємо цінувати наше минуле! Адже такі «деталі» — це сам дух Києва, його особливості й жодні маркети їх не замінять. Я чимало подорожував світом і любив заходити до таких «штучних» крамниць і пекарень з їхньою оригінальною, а тому й недешевою продукцією. Гадаєте, в «Українському хлібі» не було б чого запропонувати з минулого життя? А надзвичайно смачні хали, булочки, нарешті — справжній український хліб, який з Києва в інші міста СРСР разом з «Київським тортом» везли як сувенір! На жаль, «Український» тепер перетворили на мало їстівний, так званий соціальний хліб. Хто тепер знає його справжній смак?

Шановна редакціє, я — постійний читач сторінки «Київ», на якій друкуються гострі критичні матеріали. Помітив, що на них влада все-таки реагує. Можливо, так станеться і з моєю пропозицією: повернути на Хрещатик магазин «Український хліб» — нехай навіть як спогад. Що теж немаловажно...