У березні Вища рада юстиції відзначає 15 років з початку діяльності. В інтерв’ю газеті Голова Вищої ради юстиції Володимир Колесниченко (на знімку) розповів про основні здобутки і досягнення Ради, а також про те, які зміни чекають на Вищу раду юстиції у контексті розпочатої Президентом України конституційної реформи.

«Більшість Ради повинна формуватися суддями»

— Період 15 років — це досить серйозний відрізок часу. Сьогодні в країні триває правова дискусія щодо оптимальної організації судової влади та місця у ній Вищої ради юстиції. Якою, на вашу думку, має бути роль Вищої ради юстиції у системі судової влади?

— Полеміка в наукових, юридичних, політичних колах щодо створення та повноважень Вищої ради юстиції триває від часу прийняття Основного Закону Верховною Радою України у 1996 році. За весь період існування органу до Закону «Про Вищу раду юстиції» 12 разів вносилися зміни, 9 разів Конституційний Суд України переглядав ті чи інші норми, що стосуються діяльності Вищої ради юстиції, на відповідність Конституції України, тричі Венеціанська комісія надавала рекомендації щодо врегулювання у законодавстві статусу та повноважень Вищої ради юстиції. Ця правова дискусія була обумовлена, найперше, побоюванням юридичної громадськості, суддівського корпусу щодо того, чи не стане Вища рада юстиції надсуддівським органом контролю за діяльністю суддів. Саме тому питання статусу, повноважень, способу формування Вищої ради юстиції весь час дискутувалися не лише в Україні, а й були предметом обговорення у Венеціанській комісії.

15 років діяльності Вищої ради юстиції довели не лише доцільність створення такого органу в країні, а й необхідність посилення у майбутньому його ролі та статусу відповідно до стандартів, визнаних у Європі та світі.

— Одним із суттєвих нарікань щодо діяльності Вищої ради юстиції є те, що за Конституцією України до складу органу, відповідального за формування суддівського корпусу, з’їзд суддів делегує лише трьох суддів. Яким повинен бути, на вашу думку, оптимальний склад такого органу?

— Так, експерти Ради Європи неодноразово наголошували на тому, що більшість Вищої ради юстиції мають становити судді, обрані самими суддями. Однак змінити склад Ради без зміни Конституції України неможливо. Наразі ці та інші важливі зміни пропонується внести до Основного Закону в ході конституційної реформи, започаткованої Президентом України.

На мою думку, у складі Ради із 20 членів 12 повинні бути зі складу суддів і обиратися до складу Вищої ради юстиції конференціями суддів відповідних спеціалізацій з урахуванням інстанційного представництва. Важливо, щоб усі судді, обрані самими суддями, працювали у Вищій раді юстиції на постійній основі, що унеможливить призначення до Ради суддів, які обіймають адміністративні посади, а отже, гіпотетично, можуть використати статус Вищої ради юстиції для впливу на весь судовий корпус. Я також залишаюся прихильником ідеї змішаного складу Ради, який дозволяє боротися із намаганням суддів захищати будь-що власні корпоративні інтереси. У складі майбутньої Вищої ради юстиції повинні бути знані юристи. 

На мою думку, слід було б надати Президенту право ввести до складу Ради і відомих у країні громадян. Це могли б бути журналісти, політологи, філософи, психологи 

— ті авторитетні представники спільноти, чия участь у прийнятті важливих для судової системи рішень дозволила б оцінити ситуацію очима, так би мовити, «споживача послуг судочинства». Вважаю, це б підвищило якість суддівського корпусу.

— Ви неодноразово говорили про необхідність розширення кола повноважень Ради, чим це мотивовано?

— Це не лише моя думка, а одна із рекомендацій Ради Європи, які наполягають на тому, що у сфері судової влади має бути єдиний орган, який контролюватиметься суддями і вирішуватиме організаційні питання її діяльності, обстоюватиме її незалежність та, врешті, говоритиме від її імені.

Наразі центри впливу у сфері судової влади розпорошені, функції забезпечення різних потреб судової влади розподілені між різними органами та інституціями, жодна з яких не має достатніх важелів впливу для якісного розв’язання в цілому проблем судової влади, підвищення її авторитету в суспільстві та зміцнення незалежного статусу. Через це багато питань діяльності судової влади не вирішуються або вирішуються неналежним чином. У результаті судова влада втрачає довіру громадян і не має можливості повністю протистояти тим викликам, з якими стикається.

Тож вважаю, що в майбутньому до відання Вищої ради юстиції слід віднести питання добору кандидатів на посаду судді, призначення суддів на посади та звільнення з посад; переведення; здійснення дисциплінарного провадження; призначення суддів на адміністративні посади, навчання та інші. Про необхідність таких змін ми неодноразово наголошували і сподіваємося, що Верховна Рада України їх підтримає.

Вважаю за необхідне надати у майбутньому Вищій раді юстиції право законодавчої ініціативи, це б дозволило урівноважити у правах усі гілки влади в державі.

Якщо зміни до Основного Закону будуть ухвалені й більшість складу ВРЮ формуватимуть судді, судова влада отримає орган управління, який нестиме реальну відповідальність за авторитет та незалежність судової системи і дозволить уникнути функціональної розпорошеності в системі судової влади.

— У проекті Конституційної Асамблеї пропонується призначати суддів одразу безстроково. Чи погоджуєтеся ви з такою пропозицією?

— Ці зміни пропонуються також на виконання рекомендацій європейських експертів щодо системи судоустрою України, оскільки наші колеги з Венеціанської комісії кажуть, що зараз — це своєрідний меч, який висить над суддею, котрий здійснює правосуддя, і через що суддя постійно мусить думати, чи завтра його буде рекомендовано до обрання на посаду судді безстроково, чи ні. Скажу відверто, я не є прихильником скасування першого призначення. У своїй 20-річній практиці судді, голови суду першої інстанції не раз стикався з тим, що молоді судді, знавці права, йшли у процес, слухали учасників, а прийняти рішення боялися. Перше призначення, як випробувальний термін — це час, достатній для того, щоб молода людина набралася певного досвіду, щоб стало очевидним, чи здатна вона взагалі бути суддею.

Проект Конституційної Асамблеї пропонує суддів обирати одразу безстроково. З одного боку, це посилить незалежний статус судді. З другого, добре, що експерти прислухалися до нашої думки і пропонують підвищити віковий ценз для обіймання посади судді до 30 років. Але вкрай важливо у майбутньому розробити і механізм оцінки особистих та моральних якостей кандидата на посаду судді, що дозволить оцінити і його здатність безсторонньо ухвалювати рішення — тобто бути суддею.

Відповідальність, але не тиск

— У проекті Конституційної Асамблеї пропонується залишити за Президентом функцію видання указів про призначення суддів на посади. Чи не є це загрозою незалежному статусу судді?

— Сьогодні функції Президента України щодо розгляду вказаних питань є суто церемоніальними. І коли йдеться про призначення судді на посаду вперше, то процедура призначення судді главою держави є підтвердженням високої ролі та престижу цієї посади у суспільстві. Цю функцію глави держави слід було б зберегти. І такої думки дотримуються й експерти Конституційної Асамблеї. Важливим підтвердженням високої відповідальності, яку накладає на особу посада судді, є й процедура складання присяги суддями в урочистій обстановці за участю Президента України і найвищих посадових осіб держави. До речі, процедура складання присяги в урочистій обстановці була започаткована за ініціативою Вищої ради юстиції.

— Скільки суддів загалом було призначено за цей період?

— Формування високопрофесійного суддівського корпусу — основна наша функція. Тож символічно, що першим було рішення Вищої ради юстиції про внесення подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді арбітражного суду Тернопільської області. Загалом за роки діяльності Радою розглянуто 7,2 тис. матеріалів щодо призначення кандидатів на посади суддів. За результатами їх розгляду було рекомендовано Президентові України до призначення на посади суддів майже 6,3 тис. осіб. Фактично, за поданням Вищої ради юстиції призначено три чверті нині діючих суддів.

— Чи відмовляла Вища рада юстиції у внесенні подань на посади суддів?

— За час своєї діяльності Рада прийняла 872 рішення про відмову у внесенні подань Президентові України про призначення кандидатів на посади. Це — майже 14% від загальної кількості кандидатів. Головною причиною відмов був, переважно, неналежний рівень знань кандидата. Але іноді були й інші причини відмови. 

Так, коли ми відмовили кандидатові на посаду після того, як під час співбесіди з’ясувалося, що людина відмовилася від раніше судимого батька, або після розлучення не дозволяла у незаконний спосіб спілкуватися матері з їх спільною дитиною. Чи може така особа бути суддею? 

Думаю, тут колегіальне голосування визначило відповідь на це питання. Серед проблемних питань були: відсутність у кандидатів на час складання кваліфікаційного іспиту необхідного стажу роботи у галузі права, 10-річного терміну проживання на території України, недосягнення кандидатами 25-ти років, а також питання щодо наявності належної освіти, необхідної для призначення на посаду судді. Також треба зазначити, що матеріали стосовно кандидатів у судді, які не відповідали конституційним вимогам, поверталися суб’єктам звернення або їх розгляд відкладався для усунення перешкод у призначенні на посади суддів.

— Скільки суддів було звільнено з посад за порушення присяги за ініціативою Вищої ради юстиції?

— Загалом за особливих обставин було ініційовано звільнення 200 суддів: 32 — у зв’язку з набранням чинності обвинувальним вироком щодо них, одне — у зв’язку з порушенням вимог щодо несумісності, 167 — за порушення присяги. З усіх цих актів 16 судами було визнано незаконними. Варто відзначити, що питання звільнення суддів з посад за порушення присяги розглядаються за пропозиціями членів Ради та за рекомендацією кваліфікаційних комісій суддів, з 2010 року — ВККС. За 15 років діяльності членам Ради було надано понад 3,5 тис. доручень на проведення перевірок дій суддів. За їх результатами членами Вищої ради юстиції було внесено 555 пропозицій про звільнення суддів за порушення присяги, та ще 222 відповідні рекомендації кваліфікаційних комісій.

Аналіз цих цифр показує, що за переважною більшістю проваджень ми приймали позитивне рішення для судді. Нерідко ми висловлювали подяку судді за його правову позицію. Ці цифри — свідчення і великої кількості безпідставних звернень.

— Нарікання європейських експертів стосувалися того, що інститут конституційної відповідальності суддів за порушення присяги судді не відповідає принципу правової визначеності. Чи планується реформувати законодавство у цій сфері?

— На жаль, змінити цю ситуацію без внесення зміни до Основного Закону України також неможливо. Саме через ст. 126 Конституції України, відповідно до якої передбачено звільнення судді з посади за порушення присяги, виник такий інститут конституційної відповідальності. Ми зі свого боку неодноразово наголошували на необхідності законодавчих змін у цій сфері. Законодавцю слід чітко визначити види дисциплінарних порушень, розширити види дисциплінарної відповідальності судді (догана, можливо, попередження, а звільнення з посади — лише у зв’язку із грубим порушенням обов’язків судді). Як відомо, реформа інституту дисциплінарної відповідальності судді закладена у проект змін до Конституції України, запропонований Конституційною Асамблеєю. Законодавцю слід також подумати і про терміни притягнення до дисциплінарної відповідальності, наприклад, обчислювати 6-місячний строк з часу вступу в дію судового рішення. Адже, як часто буває, суддя, приміром, виніс ухвалу про забезпечення позову за заявою міноритарного акціонера і заблокував господарську діяльність усього підприємства. Тобто застосував неспівмірні заходи для забезпечення позову. По суті, у цьому часто й криється справжня причина таких спорів. Поки справа дійде до апеляційного суду і його рішення набере чинності (а лише на цій стадії Вища рада юстиції може дати оцінку діям судді), строк на притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (нині — 6 місяців) уже сплине.

Тож сподіваємося, що досвід, здобутий завдяки 15 рокам застосування норм Конституції та законодавства у сфері діяльності Вищої ради юстиції, стане в нагоді законодавцю для подальшого вдосконалення правових засад діяльності цього конституційного органу.