Динамічний розвиток світу спонукає країну бути сконсолідованішою

— Анатолію Кириловичу, Верховна Рада вже тривалий час не працює. Як досвідчений політик, а ви обиралися до українського парламенту сім разів, скажіть, чим це загрожує?

— Очевидно, що непрацюючий парламент — це гальмування прийняття цілої низки важливих законів, від яких залежать перспективи економічного розвитку, ефективність соціально-економічної політики. Чи може країна, яка вирішила йти шляхом реформ, дозволити собі таке? Безумовно, ні. Але проблема не лише в цьому.

Такі обставини потребують високої концентрації управлінських зусиль на пріоритетних завданнях, чіткої взаємодії усіх гілок влади, взаємопогоджених, високопрофесійних, системних дій як законодавчого, так і виконавчого органів.

Тенденції, які нині спостерігаються в економіці України, є дуже серйозним сигналом для політиків, влади та суспільства в цілому. Протистояння і політичні чвари неприпустимі, вони лише поглиблюватимуть наші втрати. Тому потрібно об’єднувати зусилля і спрямовувати їх на відновлення динаміки економічного зростання України. Згадаймо 2008—2009 роки, коли замість реалізації жорстких антикризових заходів поглиблювалося політичне протистояння. Президент та Прем’єр-міністр займалися публічним знищенням один одного, що в результаті призвело до безпрецедентного падіння української економіки, ще більше загострило кризові явища.

Ці події мали стати добрим уроком для політиків, суспільства. Не можна весь час наступати на ті самі граблі. Консолідація, як ніколи, важлива для країни. . 

— Надзвичайно актуальним документом є прийнята нещодавно урядом державна програма розвитку економіки на 2013—2014 роки, яка покликана дати поштовх розвитку внутрішнього виробництва, промисловості в час несприятливої світової кон’юнктури. Своєчасним є і затверджений Президентом Віктором Януковичем національний план дій на 2013 рік щодо впровадження програми економічних реформ на 2013—2014 роки. В ньому виокремлені першочергові завдання для органів державної влади, дано завдання уряду щомісяця інформувати главу держави про результати їх виконання.

Дуже важливо, щоб заходи були реалізовані якнайшвидше. Актуальними є дії, які сприятимуть пожвавленню внутрішнього ринку, розвитку внутрішнього конкурентоспроможного виробництва, надходженню інвестицій в Україну. Головні ризики промислово-підприємницька спільнота вбачає  несприятливому інвестиційному кліматі, відсутності доступу бізнесу до кредитів, недосконалості судової і правової системи, відсутності дієвих механізмів захисту прав власника, інвестора, зниженні темпів розвитку малого й середнього бізнесу.

Уряд та парламент мають зайнятися вдосконаленням законодавчої бази, особливо в сфері захисту прав власника, інвестора. Треба працювати і над недопущенням подальшої монополізації ринків, жорстко протидіяти корупції. Не можна допускати подальшого посилення фіскального тиску на суб’єктів господарювання через авансові платежі податків, що тільки погіршує фінансовий стан підприємств, вимиває їхні обігові кошти.

Програми імпортозаміщення і локалізації виробництва мають бути підкріплені стимулами та відповідною ресурсною базою. Негайного вирішення потребує проблема зниження навантаження на фонд оплати праці, впровадження адресного соціального захисту.

— Треба розуміти, що відносини з Євросоюзом — це, перш за все, можливість на основі інвестицій, передових технологій та інновацій модернізувати українську економіку. Вдумаємося в цифри: частка торгівлі з країнами Європейського союзу становить без малого третину від зовнішнього товарообігу держави, а обсяг прямих іноземних інвестицій за всі роки української незалежності з країн-членів ЄС — 80 відсотків.

Здається, саме тому незворотність євроінтеграційного курсу України вже не варто доводити. Приєднання до кола розвинених держав Європи допоможе сформувати на українській землі сучасні стандарти розвитку економіки та якості життя людей, вдосконалити принципи верховенства права і рівності всіх перед законом. Оптимістичною є спільна налаштованість лідерів ЄС та України докласти всіх зусиль для підписання Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі під час саміту Східного партнерства, що відбудеться у Вільнюсі в листопаді цього року.

— Під час ратифікації Угоди про вступ України до СОТ була чітка вимога парламенту, щоб уряд підготував і затвердив програми адаптації ризикованих галузей економіки України до умов нашого членства в цій організації. Мається на увазі, що багато галузей народного господарства нашої держави, починаючи з агропромислового комплексу, переробної і харчової галузей, машинобудування та низки інших, працюють в умовах нерівноправної конкуренції зі своїми закордонними колегами. 

На жаль, за весь період членства України в СОТ програм адаптації не було розроблено. Як результат — маємо великі проблеми балансу зовнішньої торгівлі. За результатами минулого 2012 року, від’ємне сальдо зовнішньоторговельної діяльності України сягнуло  15,8 мільярда доларів. .

Минуло три роки нашого членства в СОТ, ми отримали право подати заявку на оптимізацію умов членства в СОТ. У попередні періоди, до речі, таку заявку подавали близько 36 інших країн — учасниць СОТ. Маю надію, що наші партнери згідно з прийнятими у Світовій організації торгівлі процедурами якнайшвидше розглянуть пропозиції України та шляхом конструктивного діалогу сформулюють умови подальшої співпраці на основі рівноправної і прозорої конкуренції. А емоційна реакція, яка пролунала з уст СОТ, не повинна нас дивувати. Ринок — це жорстка конкуренція, навіть в умовах вільної торгівлі.

На мою думку, як домашнє завдання дуже необхідно в тісній співпраці з громадськими об’єднаннями промисловців, підприємців і роботодавців розробити та ухвалити національну програму з адаптації української економіки до умов вільної торгівлі з країнами Євросоюзу. Це має бути план спільних дій без подвійних стандартів, політичного підтексту, на основі національних інтересів нашої країни та економічного патріотизму.

— Але відомо: Україну тягнуть в Митний союз, котрий частина суспільства сприймає як альтернативу Європі...

— Ніякого протиріччя в нашому прагненні співпрацювати із зацікавленими партнерами на Заході та Сході, обстоюючи насамперед національні інтереси, немає.

Уже понад півроку українські товаровиробники працюють у режимі вільної торгівлі зі своїми партнерами з СНД, налагоджуються механізми співпраці з Митним союзом, Євразійським економічним співтовариством. Частка країн Митного союзу в зовнішньоторговельному обороті України становить 40 відсотків, а це близько 70 мільярдів доларів, товарообіг з Російською Федерацією, за підсумками 2012 року, становить 45 мільярдів. Це не просто доволі вагомі показники в зовнішньоторговельній діяльності наших держав, це — робочі місця, зайнятість населення, розвиток виробничої кооперації у найрізноманітніших сферах народного господарства тощо.

Суперечки існують тому, що інтеграційні процеси, природно, є різновекторними і різношвидкісними. Однак у тому й полягає державна мудрість, щоб знаходити позитиви в складних процесах. З точки зору захисту та обстоювання національного інтересу, треба дбати про те, щоб умови співпраці не погіршувалися, не створювалися штучні торговельні бар’єри у двосторонніх взаємовідносинах.

Все це означає, що на теренах СНД формуються сучасні методи міжнародної торгівельної співпраці, що передбачає взаємодію в умовах рівноправної конкуренції, розгляд спірних питань у відповідності до прийнятих у світі правил, без політичного й економічного тиску.

— Будь-які спроби посилити силовий, фіскальний тиск на людей, котрі створюють робочі місця, платять податки й у такий спосіб забезпечують ефективну життєдіяльність країни, лише погіршуватимуть і без того несприятливий інвестиційний клімат в Україні, призводять до створення більш «досконалих» тіньових схем розвитку бізнесу.

Так звані реформаторські зміни, особливо ті, що стосуються регуляторної, податкової і фіскальної політики, мають бути спрямовані виключно на формування в країні сучасних стандартів розвитку бізнесу, прозорості роботи державних органів, створення рівноправної конкуренції і високого рівня захисту прав власника, інвестора. Рух в протилежний бік тільки зашкодить підприємництву, а отже — державі.

До речі, при УСПП створена експертна рада з питань корпоративної безпеки, до якої входять представники РНБО, Генеральної прокуратури, СБУ, Міністерства внутрішніх справ, Національно-правової академії, експерти тощо. Її діяльність спрямована на захист прав та інтересів власника та інвестора, в тому числі, від втручання в його роботу численних перевіряльників.

— Уже два роки, як у країні діє Податковий кодекс, однак не припиняються спроби його вдосконалити. Минулого тижня до парламенту внесений ваш законопроект на цю ж тему. Про що цей документ?

— Проект закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України» (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України) підготовлений, у тому числі, фахівцями УСПП, економічної ради. Документ покликаний виправити законодавчі колізії із запровадженням податкових різниць, спростити адміністрування податку на додану вартість, ведення бухгалтерського та податкового обліку, сприяти уникненню загострення взаємовідносин між бізнесом та Податковою адміністрацією. А вдосконалення кодексу — це живий та природний процес, пов’язаний із активністю, небайдужістю до справ підприємницької спільноти. 

— Інакше й бути не може, виходячи з того, що промисловці, підприємці й роботодавці причетні до виробництва національного продукту, створення робочих місць, наповнення бюджетів усіх рівнів, реалізації соціальних програм. Удосконалюється і збагачується досвід діяльності громадських організацій ділової спільноти. До речі, минулого року УСПП святкував своє двадцятиріччя, яке ми використали для надання організації нового імпульсу із творення розумного ділового клімату, захисту прав та інтересів бізнесу.

Справа не в амбіціях, для нас це ще один спосіб поставити інтелект, професіоналізм, досвід, знання, енергійність бізнесу на службу країні, убезпечити владу від непродуманих рішень та помилок, які занадто дорого коштують і державі, і бізнесу. І задля вирішення цього завдання ми готові докласти значних зусиль.