Шановна Галина Квітка! Пишу, ознайомившись в «Голосі України» зі статтею «Кадастровий переділ» (№4 від 9.01.2013), що потрапила мені в руки. Річ у тому, що я один із тих, хто, як ви висловилися у цій публікації, «поспішив — людей насмішив».
У 1997 році, піддавшись на умовляння дружини, погодився на пропозицію голови нашого садового товариства приватизувати ділянку. Ця пані склала список з десятка таких самих «лопухів», як я, взявши за цю послугу близько 300 гривень, поїхала до Балаклавської райадміністрації. З ким вона там і як спілкувалася, але невдовзі вручила мені «Державний акт на право приватної власності на землю». (Ті, хто займався приватизацією через 10 років, ходили по інстанціях роками).
Одержавши папір зі справжніми підписами й печатками, я навіть не спромігся як слід його вивчити й сунув у шухляду стола, не усвідомлюючи, наскільки цей папір — серйозний документ.
На той час я трудився на ділянці вже два десятки років, одержавши її від держави у довічне користування, і припустити не міг, що можуть виникнути якісь проблеми.
Десь роки три—чотири тому до мого слуху докотилися слова «кадастровий номер», але припустити, що це торкнеться і мене, не міг. Однак торкнулося. Наприкінці 2011 року почав я замислюватися над тим, що вже час підбити деякі підсумки життя, включаючи необхідність складання заповіту на сина щодо наявних соток землі. Довелося докладніше ознайомитися із чинним законодавством.
І ось тут з’ясувалося, що формений дурень — це я, бо кадастровий номер повинен бути на держакті на ділянку в обов’язковому порядку. Рік тому звернувся до ГУ Держкомзему в Севастополі із заявою про одержання кадастрового номера. Після ходінь по інстанціях, з’ясував два неприємні для себе моменти: ділянку, по суті, треба приватизувати заново, на це знадобитися близько 2500 гривень. Друга неприємність: у виданому мені в 1997 році держакті допущена помилка — по батькові замість «Юрійович» написано «Юр’євич», і помилку треба виправляти через суд. І поки не буде виправлення, кадастровим номером, як мені роз’яснили, займатися зарано.
Звернувся до знайомого юриста. Він сказав, що є наказ Держ-комзему №325 від 2009 р., згідно з яким помилки виправляють із видачею нового держ-акта. Але з’ясувалося, що в райадміністрації цим тепер не займаються.
І, зізнатися, якось прикро стало, що в 1997 році з мене гроші взяли, начебто і невеликі. Але я тоді ще працював інженером-конструктором і по півроку не одержував зарплати, а якщо й отримував, то найчастіше консервами, крупою або ще чимось на кшталт цього, з 1998 року — на пенсії.
Нині, як то кажуть у відомому фільмі, «клієнт дозрів». Вирішили ми із дружиною скинутися зі своїх пенсій, щоб довести справу з ділянкою до логічного завершення. Пішов до ГУ Держкомзему, але там усі в ступорі. Через чергові новації в земельному законодавстві чекають на якісь роз’яснення, чи що, і нікого не приймають. Ось уже місяць ходжу туди періодично — безрезультатно.
А тепер уявіть собі, скільки там буде народу, коли почнуть працювати, якщо врахувати, що й до цього до потрібних віконець народ вистоював годинами.
Севастополь.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
