Працюючи в обласній газеті, я отримав важливе редакційне завдання — написати про партійний вплив на роботу сільрад. Про вагомість відрядження свідчило те, що це було особисте завдання головного редактора. Він багатозначно натякнув, що приклад, описаний в газеті, буде використано у доповіді першого секретаря обкому партії на нараді в ЦК. Що таке партійний вплив на роботу сільради, я не до кінця розумів. Це, мабуть, побачив і шеф. Тож терпляче пояснив.
Їхати треба було у віддалений район на півдні Київської області. На автобусній зупинці біля школи мене зустрів голова сільської ради. Я йому одразу й повідомив, яке у нас двох завдання. Він витріщив очі: а що воно таке? «Ну є у вас серед депутатів комуністи?» — «Є». «Ось про це й будемо писати, бо це вже і є вплив». Він каже: «Добре. Але спочатку пообідаємо».
І повів він мене в дитячий садок. У тіснуватій підсобці вже було накрито стіл. На столі страви, якими того дня годували й дітей. Якась каша, хліб з маслом... Із питва — пляшка горілки. А сонце того дня так шкварило, так шкварило...
Випили ми за знайомство. Закусили кашею. Потім пішли в кабінет до сільського голови, посідали один навпроти одного і давай робити інтерв’ю.
Сиджу я з блокнотом і працюю в стилі самописця. Голова монотонно фантазує про вплив пересічних комуністів на роботу сільради. Я все те записую в блокнот. А спека неможлива... А він все бубнить і бубнить... Мухи літають... Хоча б якийсь вітерець... Одне слово, розморило мене від ста грамів, і я просто під час інтерв’ю... заснув.
Голова тактовно чекав, поки я прокинусь. От вихованість! Тут, мабуть, муха мені на ніс сіла, я прокинувся і знову за інтерв’ю. Коли бачу — вже голова заснув. Тут настала моя черга проявити вихованість і тактовно чекати, поки він прокинеться. Так по черзі ми перекемарювали разів зо п’ять. По завершенні розмови ми з вдячністю потисли руки, голова посадив мене на автобус, і я поїхав на Київ.
Потім я довго зберігав той блокнот. Ось нормальні букви і розбірливі слова. Ось ... пряма лінія. З’ясувалося, що навіть коли я спав, моя рука продовжувала рухати ручкою.
А приклад впливу пересічних комуністів-фуражирів, доярок, свинарок, кухарок на роботу сільської ради знайшов своє відображення на сторінках газети, у доповіді першого секретаря обкому, у підсумкових документах наради в ЦК. Ось така історія.
Колаж Євгена ХИЛЯ.
