У нашій країні зараз широко обговорюють умови праці сучасних найманих працівників, які зовсім не завжди відповідають тим нормам, що їх було прийнято вважати здобуттям соціалізму, й за дотриманням яких достатньо прискіпливо стежили профспілки. Новий Трудовий кодекс, готовий до ухвалення у другому читанні, відображає цю нову реальність і фактично закріплює відхід від звичних для нас принципів. На Заході ця проблема з’явилася вже давно — з того часу, як зникло протистояння двох систем. Про те, яких форм набуває сучасна експлуатація в розвинутих країнах, читайте в матеріалі Марії Копиленко.

Хто на Заході не знає американського концерну «Амазон»? Та й в нас він відомий. Це найбільший в світі інтернет-магазин, який починав з книжкової торгівлі, а зараз пропонує все, навіть туалети для котів. Вибір товарів — величезний, ціни помірні, строки доставки  короткі.

Засновник «Амазону» — Джеффрі Безос — такий же геніальний, як Генрі Форд чи Білл Гейтс. Він вигадав систему, в якій машини й люди повинні доповнювати одне одного. А підприємство в цілому повинно бути дешевше й ефективніше, ніж будь-які конкуренти. Це досягається за рахунок гнучкості. Перш за все — у поводженні з персоналом.

До Німеччини концерн прийшов 1998 року й одразу ж почав тіснити конкурентів. А зараз, під час кризи, ситуація стала ще напруженішою. У той час як інші посилкові магазини в Німеччині закриваються, або ж відчайдушно борються за виживання, «Амазон» активно розвивається. Тільки восени минулого року в країні відкрилися два нові центри, щоб упоратися з напливом замовлень на Різдво.

«Амазон» вишукує шпаринки в німецькому трудовому законодавстві й беззастережно експлуатує своїх співробітників, наприклад — використовує можливість легально звільнити працівника протягом одного дня. Німецькі закони справді передбачають, що тимчасового працівника, якого було найнято на три місяці, можна звільнити з сьогодні на завтра. Якщо його робота подовжується ще на шість місяців, його можна звільнити через 14 днів після попередження. «Амазон» зробив це правило мало не своїм принципом і звільняє співробітників, не пояснюючи причин, намагаючись не подовжувати їм контракти. Таким чином реалізується американська модель hіre and fіre — «наймай і звільняй» — і це в Німеччині, де ще ніхто не скасовував соціально орієнтовану економіку й багаторівневу систему захисту прав найманих робітників.

Одними з головних постачальників робітників для «Амазану» є агентства з працевлаштування, що фінансуються державою з бюджету. У федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія, де розміщено два великі центри «Амазону», було досягнуто домовленості, що агентство надсилає концерну працівників і протягом перших двох тижнів платить їм зарплатню, а вже потім підприємство пропонує їм трудові угоди. Таким чином досягається величезна економія коштів за рахунок німецьких платників податків. «Амазон» укладає з цими працівниками лише короткострокові контракти, що надають концерну право звільнити їх у будь-який момент. Торік таких випадків було три тисячі. Важливо, що, незважаючи на витрачені бюджетні кошти, головну проблему вирішено не було — люди так і не отримали постійної роботи.

Дивно, що така практика не цікавить агентства з працевлаштування. Вони радіють, коли їм вдається поліпшити статистику й скоротити списки тих, хто шукає роботи. А коли менеджери концерну вирушають на пошуки нового місця дислокації філії, серця починають скоріше битися не лише в бургомістрів німецьких міст, а й в міністрів економіки у федеральних землях.

Тривалий час співробітництво з «Амазоном» вітали, перш за все місцеві власті. Адже робота у пакувально-пересилкових складах підходить для низькокваліфікованої робочої сили, для тих, хто роками не може знайти собі роботу. Не дивно, що кожному новому підприємству концерну створювалися максимально сприятливі умови. Доходило до того, що навіть вулиці називалися його ім’ям.

Інше джерело робочої сили для «Амазону» — це спеціальні фірми, які постачають сезонних працівників зі Східної Європи. Їх привозять в автобусах, розміщують у переповнених гуртожитках і пильно контролюють за допомогою охоронних сил.

Однак умови праці в «Амазоні» нестерпні для всіх. Працюють у дві зміни — з 6.45 до 15.05 і з 15.10 до 23.30. Два тижні ранкових змін, два тижні вечірніх. При цьому дуже часто без попередження залишають на понаднормові і вихідні. Зрозуміло, що заперечувати ніхто не наважується через страх бути звільненим.

Є особливо тяжкі види робіт — наприклад, у тих, хто повинен діставати товари з верхніх полиць стелажів у складах. Вони називаються «пікери». У кожного «пікера» є наручний прилад, в якому задано маршрут пересування величезним сховищем, місце, де лежить товар, і час, необхідний для того, щоб його дістати. «Пікери» проходять за день складськими приміщеннями до 20 кілометрів. Якщо додати до цього незручне фірмове взуття, то загальна картина стане ще сумнішою. Того, хто не вкладається в норматив, викликають на попереджувальну розмову. Після цього — звільняють.

Крім «пікерів», є ще й «пакери», тобто «пакувальники». Спеціальна комп’ютерна програма підказує їм, яку коробку вибрати, вона ж встановлює часовий норматив на дану операцію. Хто не вкладається — опиняється за бортом скоріше, ніж сюди потрапив.

Найтяжчий час — Різдво. Тоді обсяги замовлень зростають у кілька разів, і наймаються тимчасові робітники, яким платять значно менше.

Перед початком зміни всіх працівників збирають для мотиваційного розігріву — менеджери розповідають, яких результатів досягають в інших філіях, і повторюють, що всі співробітники «грають у лізі чемпіонів». Однак платять зовсім не так, як у цій Лізі.

У Німеччині проти умов праці в концерні зчинилося справжнє повстання, що підкріпилося кампанією в пресі. Ціла низка невеликих німецьких видавництв, які раніше поширювали свою продукцію, у тому числі й через «Амазон», відмовилися від такого співробітництва, опікуючись своєю репутацією. Практично всі німецькі газети оприлюднили великі матеріали про проблеми «Амазону», агентства з працевлаштування переглядають свої плани скорочення кількості безробітних за допомоги масового працевлаштування на підприємствах концерну. Перша програма німецького телебачення АРД, яка має величезний вплив на громадську думку, випустила передачу про «Амазон», де показала все вищезгадане.

За один тільки тиждень передачу подивилися в Інтернеті до двох мільйонів осіб, що, в свою чергу, спричинило хвилю обурення в соціальних мережах з закликами бойкотувати всі послуги концерну.

Невдоволення перекинулося й на англомовний світ. В Англії відповідні матеріали оприлюднили газети «Індепентент» і «Дейлі Мейл», в Америці — «Нью-Йорк Таймс».

Федеральний міністр праці Німеччини Урсула фон дер Ляйєн також відреагувала на потік негативної інформації про «Амазон» і вимагає розслідування. До цього додаються маніпуляції з податками, які вже помітили в окремих федеральних землях. І, нарешті, німецьке Федеральне відомство з нагляду за картелями запідозрило «Амазон» у порушенні принципів ринкової конкуренції й починає розслідування.

Думка німецького споживача не може бути байдужою для концерну, адже німецький ринок є другим за значенням у світі, досягаючи 14 відсотків обороту компанії. У самій же Німеччині частка концерну в онлайн торгівлі досягла вже 25 відсотків.

Концерн роками не реагував на жодну критику. Його комунікаційна стратегія — повне мовчання й закритість. Але цього разу хвиля громадського обурення в Німеччині змусила керівництво підприємства виступити з заявою, в якому зазначається, що всі висловлені претензії буде сприйнято дуже серйозно й ретельно вивчено.

Аналітики ж поки не знають, як оцінити подібну заяву. Цілком можливо, що це буде поворотний пункт у зміні ринкової стратегії «Амазону». А може, слова залишаться лише словами, й експлуатація людини людиною триватиме, як і попереджав Карл Маркс, який писав, що немає такого злочину, на який не пішов би капіталіст заради 300 відсотків прибутку.

Марія КОПИЛЕНКО, заслужений журналіст  України.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.