Жорна протистояння знищують інвестиційний клімат у країні

Щоправда, під час його проведення йшлося і про камені спотикання, з якими доводиться стикатися польським інвесторам в Україні, зокрема нашому підприємству — Товариству з обмеженою відповідальністю «Піаст ІІ».

На жаль, змушені констатувати: ситуація не тільки не змінилася на краще, а й ще більше загострилася. Камені спотикання в Україні перетворилися на жорна протистояння, в які прагнуть втягнути наше дочірнє підприємство ТОВ «Комбікормовий завод «ПІАСТ-НІЖИН».

Попри застереження про несприятливий інвестиційний клімат в Україні, наша компанія не тільки розпочала виробництво, а й разом з партнерами із ЗАТ «ВТФ «Радосинь» започаткувала бізнес-проект з будівництва птахофабрики. Польська сторона планувала вкласти у цей проект чергові фінансові кошти.

Проте, після звільнення у 2011 році нашого партнера і керівника ЗАТ «ВТФ «Радосинь» Миколи Миколайовича Гевелюка та переходу закритого акціонерного товариства «ВТФ «Радосинь», на нашу думку, під контроль компаній ТОВ «Європа Електронікс» і ТОВ «Укренергоремонт 2000» польська сторона призупинила усі дії щодо інвестування в Україні. За згодою згаданих компаній суд затвердив керуючого санацією ЗАТ «ВТФ «Радосинь», яке зініціювало низку судових справ, спрямованих проти нашої фірми. На нашу думку, у такий спосіб воно пробує незаконно захопити майно ТОВ «Комбікормовий завод «ПІАСТ-НІЖИН».

Судові справи, порушені проти нас, ми розцінюємо як підготовку до рейдерського захоплення нерухомості, що належить нашому підприємству на правах приватної власності.

Дозволимо висловити припущення, що керуючий санацією ЗАТ «ВТФ «Радосинь» своїми діями, спрямованими на заволодіння комбікормовим заводом, водночас прагне змусити ТОВ «КЗ «ПІАСТ-НІЖИН» відмовитися від своїх кредиторських вимог на суму понад 3 мільйони гривень у справі щодо банкрутства ЗАТ «ВТФ «Радосинь» (№43/75/7-6).

Разом з тим керуючий санацією безумовно визнає кредиторські вимоги, які, на нашу думку, фіктивні, тільки тих суб’єктів господарської діяльності, які ініціювали його призначення на посаду керівника і водночас розпорядника майна ЗАТ «ВТФ «Радосинь», а саме — ТОВ «Європа Електронікс» та ТОВ «Укренергоремонт 2000». Проте бездоказово не визнає вимоги інших кредиторів, у тому числі вимоги ТОВ «КЗ «ПІАСТ-НІЖИН».

На жаль, 11 жовтня 2012 року суддя Господарського суду Києва виніс постанову, якою затверджено реєстр кредиторів, але куди не були включені законні, підтверджені належними доказами кредиторські вимоги ТОВ «КЗ «ПІАСТ-НІЖИН», а 5 лютого 2013 року Київський апеляційний господарський суд своєю постановою підтримав рішення першої інстанції.

У своїх постановах суди не звертали уваги на документи, які ми вважаємо доказом фіктивності кредиторських вимог ТОВ «Європа Електронікс» та ТОВ «Укренергоремонт 2000».

Винятковий цинізм і безсоромність рейдерів привернули увагу громадськості і засобів масової інформації. У газеті «Голос України» їхнім діям дано оцінку в цілій низці публікацій, зокрема, під заголовками «Бути чи не бути?» (27 лютого 2009 року), «Без права на поразку» (18 червня 2010 року) і «Чужу власність на абордаж...» (27 листопада 2011 року).

ТОВ «Комбікормовий завод «ПІАСТ-НІЖИН» неодноразово зверталося по захист своїх прав і інтересів до міліції, Генеральної прокуратури, адміністрації Президента, до народних депутатів. Однак, на жаль, постійно отримувало формальні відписки. Наші правомірні дії, що мають на меті охорону нашої власності та законного права на ведення господарської діяльності закордонним інвестором, підтримує Відділ сприяння торгівлі та інвестиціям Посольства Республіки Польща у Києві.

Саме тому ми дозволили собі звернутися до Вас, пане Президенте, по допомогу. Водночас сподіваємося, що Ви, як гарант конституційних прав і свобод, допоможете нам у законному вирішенні справи №43/75-15/7-6 щодо банкрутства ЗАТ «ВТФ «Радосинь» та охорони наших законних прав.

З повагою

правління Товариства з обмеженою відповідальністю «Піаст ІІ».

Судячи з відкритого листа на ім’я глави держави, Україна знову може опинитися в епіцентрі міжнародного скандалу.

У посланні до Президента правління товариства з обмеженою відповідальністю «Піаст ІІ» згадується низка публікацій у нашому виданні під промовистими назвами. Сьогодні можемо констатувати: наші публікації залишилися «голосом волаючого в пустелі». Судді господарських судів полишили поза увагою окремі факти порушення законодавства особами, які будь-що прагнули в процесі банкрутства закритого акціонерного товариства «Виробничо-торговельна фірма «Радосинь» поживитися передусім ласим шматком — будівлями на проспекті Маяковського та вулиці Драйзера у столиці, площа яких становить понад 5 тисяч квадратних метрів.

І, фактично, свого досягли, коли зуміли добитися призначення керуючим санацією і розпорядником майна боржника Олександра Сиротенка. Про його «подвиги» в галузі економіки ми вже писали у публікації «Чужу власність на абордаж...». Проте, на жаль, правоохоронні органи на публікацію не звернули уваги, хоча ми й закликали їх перевірити його «діяльність», яка лише завдавала збитків не лише успішним підприємствам, а й державі — знищувалися робочі місця, до бюджетів усіх рівнів переставали надходити податки. Наживалися лише окремі ділки, які перепродували майно підприємств, що зазнавали краху.

11 жовтня 2012 року Господарський суд столиці затвердив реєстр вимог кредиторів закритого акціонерного товариства «Виробничо-торговельна фірма «Радосинь» на загальну суму майже 34 мільйони гривень.

Проте із таким рішенням столичного суду погодилися далеко не всі. Тим більше для цього були усі підстави. І не тільки не погоджуватися, а й засумніватися у правомірності дій не тільки керуючого санацією Олександра Сиротенка, а й судді.

Тим паче, доки керуючим санацією був Микола Гевелюк, протягом кількох років тривали судові тяжби щодо сумнівних угод про відступлення прав вимог, укладених суб’єктами господарської діяльності, які претендували на роль кредиторів ЗАТ «ВТФ «Радосинь».

Власне, і Микола Гевелюк, і представники ТОВ «КЗ «ПІАСТ-НІЖИН» та інші реальні кредитори сходяться на думці, що саме тому його і усунули з посади керуючого санацією, аби полегшити і прискорити остаточний розгром закритого акціонерного товариства. Тим більше що суди не тільки визнали підприємство банкрутом, а й зняли заборону вчиняти будь-які дії із уже згаданою будівлею на столичному проспекті Маяковського, аби розпорядники майна могли розрахуватися із кредиторами.

Проте із таким розвитком подій не могли погодитися польські інвестори. Адже вони надали ЗАТ «Радосинь» три мільйони гривень безвідсоткової фінансової допомоги. І це підтверджується угодами, рішенням спостережної ради закритого акціонерного товариства, врешті — платіжними документами.

Мабуть, не треба розповідати про їх здивування, коли вони дізналися про те, що їм ніхто нічого не винен. А найгуманніший Господарський суд столиці ще й узаконив цей висновок своїм рішенням.

У заяві ТОВ «КЗ «ПІАСТ-НІЖИН» про уточнення апеляційної скарги на рішення Господарського суду Києва йдеться про низку фактів, які не були враховані під час розгляду справи №43/75-15/7-6.

Так, на думку апелянта, вимога ТОВ «Європа Електронікс» про визнання кредитором на суму 5,286 мільйона гривень не повинна враховуватися. З тієї причини, що договір між цим товариством з обмеженою відповідальністю і ТОВ «Пластикпроектбуд» було укладено 15 квітня 2007 року. А 29 березня того ж таки року проведено державну реєстрацію припинення ТОВ «Пластикпроектбуд» у зв’язку з визнанням його банкрутом, «що підтверджується записом, викладеним у Єдиному державному реєстрі».

У заяві звертають увагу і на інші кричущі факти, які можуть свідчити про порушення законодавства.

Так, договір про відступлення прав між ТОВ «Європа Електронікс» і ДП ЗАТ «ВТФ «Радосинь» «Радосинь-Агро» підписав Володимир Діжечко, хоча керівником дочірнього підприємства ЗАТ був і залишається Олександр Спасіченко.

Сумніваються ніжинці і у справжності підписів керівників «SІA «BALTІAS ІNDUSTRІALA KOMPANІA» на договорі уступки вимог, укладеному із ТОВ «Європа Електронікс».

Не погоджуються вони і з боргом ЗАТ «ВТФ «Радосинь» у 7 мільйонів гривень, який пред’являє товариство з обмеженою відповідальністю «Європа Електронікс», хоча він нібито і підтверджений рішенням суду. По-перше, існує протокол спостережної ради боржника від 4 квітня 2007 року, яка відмовилася придбати акції ВАТ «Укренергосервіс» на суму 7 мільйонів гривень у ТОВ «Європа Електронікс». По-друге, на їхню думку, це сталося тільки через те, що керуючий санацією Олександр Сиротенко відмовився подавати апеляцію на це рішення.

А тепер найцікавіше. І щоб нічого не упустити, процитую уривок із заяви до уточнення апеляційної скарги.

Як мовиться у таких випадках, коментарі зайві.

Але, на жаль, не для всіх. Зокрема, не для колегії Київського апеляційного господарського суду, який 5 лютого поточного року проігнорував наведені докази, що ставлять під сумнів рішення судді І. В. Пасько, і не врахував їх, залишивши чинним рішення колегії.

Постає запитання: хто змушує суддів приймати рішення із заплющеними очима, ігноруючи докази, ігноруючи факти, ігноруючи власне сумління? Адже не може такого бути, щоб вони не бачили того, що лежить на поверхні. Відповідь на це запитання можна дати навіть сьогодні. Злі язики називають конкретні прізвища із правлячої еліти, у тому числі з Вищого господарського суду, які й змушують суддів поступатися принципами.

Однак вони повинні пам’ятати: рано чи пізно усе таємне стає очевидним. А іще згадати напис на обручці царя Соломона — «І це мине».

Особливо тоді, коли польські інвестори змушені будуть шукати захисту у міжнародних організаціях, де вказівки з України не матимуть сили. А країні доведеться розраховуватися з ними за рахунок платників податків. Отоді й стануть відомі імена тих, хто змушував приймати неправосудні рішення.