Якось, готуючи матеріал про фронтовиків, познайомилася у Рівненському обласному госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, що у селищі Клевань, з Іваном Івановичем Гончаренком. Він — ветеран органів внутрішніх справ, багато років пропрацював оперативником у карному розшуку.
— Те, що нас, ветеранів, пам’ятають, додає сил і оптимізму, — зізнався Іван Іванович. — Чув від знайомих, що коли вони вийшли на пенсію, про них у колективі забули. А ось у нас, на щастя, про ветеранів турбуються. Такої ж думки ще двоє колишніх колег І. Гончаренка — 98-річний Мефодій Михайлович Федоров та 94-річний Іван Ілліч Іщенко з Рівного. Зовсім недавно до цих міліціонерів-фронтовиків завітав начальник УМВСУ у Рівненській області генерал-майор міліції Василь Лазутко. І не один, а з самодіяльним гуртом «Волиняни», який виконав для обох ветеранів їх улюблені пісні і, звичайно ж, «Многая літа».
— Нам нічого не потрібно. Головне — увага, — розчулено каже Мефодій Михайлович Федоров. — Ми спілкувались із генералом (на знімку вгорі), цікавилися життям колективу, а він — нашими проблемами.
А ось для Івана Ілліча Іщенка, якому у квітні виповниться 95, гості з його колишньої роботи стали справжньою розрадою. Торік померла його дружина, з якою він прожив 67 років, і туга за нею іноді закрадається у серце ветерана. А тут така радість — зустріч бойових побратимів, веселі пісні самодіяльних митців, підбадьорливі слова генерала Василя Лазутка. На згадку про зустріч Іван Ілліч та його донька сфотографувалися з міліцейським генералом (на знімку).
Фото Тамари ЛИСЕНКО.
