Піти на ринок або до супермаркету і вибрати собі на юшку товстолобика чи білого амура для більшості наших співгромадян — буденна справа. І навряд чи хтось із них здогадується, що ці рибини, власне кажучи, є живим нагадуванням про відкриття світового значення, яке вітчизняні вчені зробили рівно півстоліття тому. До «ювілею товстолобика» кореспондент «Голосу України» відшукав єдиного живого учасника тих подій.
Неможливе стало реальним
— Товстолобик і білий амур для цілого покоління українців — риба звична. Але те, що наші вчені навчилися отримувати від них потомство, стало сенсацією навіть для китайців, котрі штучно вирощують товстолоба вже понад два тисячоліття! «Скопіювати» умови далекосхідних річок у невеличкій закритій водоймі дуже складно, тому китайці просто збирали в річці личинки риби і пересаджували їх у ставки — набирати вагу, поїдаючи водорості та фітопланктон. В Україні личинки отримувати було нізвідки, тому в 1953 році Київський інститут рибного господарства Академії аграрних наук розпочав досліджувати можливість отримання від товстолобика та білого амура потомства на базі ставків дослідного господарства «Нивки», — пригадує завідувач кафедри гідробіоресурсів Херсонського державного аграрного університету, професор Ісак Шерман (на знімку). — Працював цілий колектив, в якому я тоді був лише старшим лаборантом, а вела програму завідувачка відділу акліматизації інституту Віра Приходько. Експерименти тривали майже десятиріччя, однак безуспішно, й Академія аграрних наук уже перестала їх фінансувати. Та й найвідоміші китайські іхтіологи категорично стверджували, що отримати потомство товстолоба штучно неможливо. Але всупереч скептикам на десятий рік учасники дослідів таки довели, що стимулювати «штучний нерест» можливо завдяки поступовому підвищенню рівня води та прямим ін’єкціям гіпофізу у плідників. Після цього дорослі особини білого амура та товстолобика розділили на дві групи — одну транспортували до ставків-охолоджувачів ТЕЦ у Донецьку область, іншу перевезли з Києва до Цюрупинського нерестово-виростного рибного господарства у Херсонській області. Так почалась історія тутешніх рибозаводів, що незабаром дали можливість усім бажаючим українцям спробувати товстолоба на смак.
«Розтринькуємо» досягнення
Незважаючи на давні успіхи та «відшліфовану» до найменших деталей технологію вирощування білого амура й товстолобика, їхнє майбутнє в Україні Ісак Михайлович вважає непевним. Бюджетне фінансування згаданих програм за роки незалежності скоротилося в десятки разів, хоча роль акліматизованої риби в оздоровленні Дніпра надзвичайно важлива. Для того, щоб набрати кілограм ваги, товстолобику треба з’їсти сімдесят кілограмів водоростей, чиє розростання стало справжнім лихом. А якщо «природний меліоратор» зникне, то вже за кілька років стан річки може істотно погіршитися, і на виправлення ситуації держава змушена буде витрачати набагато більшіе. Але проблема ще й у тому, що в українських заводах просто на очах не лише меншає, а й вироджується маточне стадо. За часів СРСР до нього регулярно вливали «свіжу кров»: рибозаводи обмінювалися плідниками чи замовляли молодь аж із Далекого Сходу. Тепер на цьому економлять. Якщо так піде й далі, роботу, успішно виконану українськими іхтіологами півсотні років тому на диво всього світу, буде «перекреслено».
Херсон.
