Хто фінансуватиме місцеві референдуми?

Як відомо, право громадян на участь у місцевому референдумі закріплено у Конституції України. А Закон «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», який хоч і не досконало, але врегульовував механізм проведення місцевого опитування, втратив чинність після ухвалення минулого року Закону «Про всеукраїнський референдум». Таким чином, зауважив голова Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Давид Жванія, місцеві громади сьогодні позбавлені єдиного ефективного засобу контролю за діяльністю місцевої влади.

За словами голови ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігоря Когута, за старим законом місцевих референдумів відбулося в Україні чимало, але проблемою було втілити їх результати в життя. Бо більшість із них були не результативними. Тож завдання сьогоднішнього заходу — зробити так, щоб цей інструмент був ефективним і створював довіру між владою та громадянами.

Водночас радник глави держави — керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації адміністрації Президента Марина Ставнійчук це питання вважає «серйозним пріоритетом і важливим завданням». Тому пропонує комітету спільно з Координаційною радою з питань розвитку громадянського суспільства та Конгресом асоціацій місцевого самоврядування за підтримки Офісу РЄ в Україні узгодити і спланувати свою роботу у цьому напрямі. «Мені здається, що настав час діяти в цьому питанні злагоджено, і маємо всі можливості попрацювати професійно. Це дасть можливість забезпечити якісне голосування у Верховній Раді», — переконана вона.

Варто зазначити, що даний законопроект уже отримав експертну оцінку Ради Європи. Як зауважив директор з питань науки та розвитку Інституту громадянського суспільства, експерт РЄ Анатолій Ткачук, якщо не вчитуватися у законопроект, то він має пристойний вигляд. Але, з юридичної точки зору, породжує серйозні проблеми, які на практиці не можна розв’язати.

Зокрема, на думку експертів РЄ, визначення питань місцевого значення, які можуть бути винесені на референдум, слід переглянути і привести у відповідність до Конституції України. Їх застереження стосуються й ініціативи проведення опитування. Відповідно до проекту, воно має бути організовано, якщо таку вимогу підтримало принаймні 10% «загальної кількості учасників місцевого референдуму». На думку експертів РЄ, у даному випадку краще говорити про «зареєстрованих виборців територіальної громади». Водночас поріг у 10% на підтримку ініціативи видається їм прийнятним, адже відповідає європейській практиці.

Загалом, зауважень щодо проекту закону чимало. Є вони і в народних депутатів з опозиційного табору. Меншість, скажімо, турбує те, що фінансування референдумів може носити вибірковий, на користь влади, характер. Адже відповідне рішення, згідно з проектом, ухвалюватимуть місцеві ради.

Тож, на думку голови комітету Давида Жванії, під час доопрацювання документа до другого читання необхідно передбачати чіткі правила фінансування референдуму, ініційованого громадою. «Право на реалізацію конституційних прав громадян в жодному разі не повинно залежати від фінансової спроможності тієї чи іншої місцевої ради», — переконаний він.

«У будь-якому випадку єдиним можливим шляхом розв’язання проблеми фінансування є відповідне законодавче врегулювання питання, над чим працюватиме робоча група комітету», — зауважив він.

Загалом робоча група працюватиме над цілою низкою питань. Зокрема, навколо процедури ініціювання та проведення місцевого референдуму, необхідного кворуму для визнання результатів опитування дійсними, оскарження їх результатів та можливість одночасного проведення з виборами.