У будь-якій цивілізованій країні до лісів ставляться як до цінного дару природи. Про рівень державної охорони своїх природних екосистем свідчать площі і кількість заповідних територій. Зокрема, у країнах Євросоюзу національні парки, заповідники, заказники та інші природні об’єкти становлять понад 15 відсотків від усієї території держави. В Україні цей показник ледь досягнув шести відсотків. Що заважає нам піклуватися про збереження лісів і розширення заповідних територій? Щоб відповісти на це запитання, ми поспілкувалися з працівниками Національного природного парку «Гуцульщина» та громадськими активістами з Черкащини, котрі впродовж останніх двадцяти років борються за створення національного природного парку «Холодний Яр».
Не рубай смереку
З директором Національного природного парку «Гуцульщина» Василем Пророчуком познайомилися під час відкриття нової еколого-пізнавальної стежини «На хребет Брусний».
Пан Василь господарює в парку від часу його створення у травні 2002 року. Нині «Гуцульщина» входить до трійки найкращих заповідних територій України. Парк славиться багатими флорою і фауною, унікальними мегалітичними сакральними об’єктами. Деякі існують тут понад три тисячі років. Календарно-астрономічне святилище із центром на Лисині Космацькій древніше за всесвітньовідомий Стоунгендж... Дивовижне й Тарношорське святилище родючості та народження нового року зі стотонною статуєю жінки-матері.
На жаль, і в такому парку не без проблем. Вони виникли ще на стадії оформлення державного акта на землю. Чотири сільради відмовилися визначити межі населених пунктів, а відтак віддати прилеглі ліси. З’ясувалося, що досі практично жодне село на Косівщині не має офіційно визначених меж. Місцева влада не дуже бралася розрубати ці гордієві вузли. Може, тому, що майже одразу після створення парку лісівники почали скаржитися, що він не дає розвиватися лісовому господарству, через що, мовляв, у районі зростає безробіття. Хоча, напевно, лісівникам просто не сподобалися певні обмеження. Адже в національному парку заборонено рубки головного користування, коли суцільно спилюють великі ділянки лісу. Однак санітарний догляд лісонасаджень дозволений.
Ось що про це каже сам Василь Пророчук:
— Мені болить те, що ми, державна установа, змушені боротися з державними чиновниками, які хочуть розграбувати, знищити зелену перлину України!.. Структуру національного парку ми створювали з нуля. А нині маємо не лише адміністрацію, а й науковий, рекреаційний, екологічний, економічний відділи, службу державної охорони, бухгалтерію тощо. У нас працюють майже сто осіб. Підпорядковані ми Мінекології. І сама назва «Національний парк «Гуцульщина» засвідчує, що це національне багатство нашої держави. Та хоч як прикро, а Указ Президента про його створення досі в повному обсязі не виконано. Ми не маємо державного акта на землю. Швидше за все, через протидію місцевої влади, яка незаконно роздає землі на території природно-заповідного фонду. Мені дуже дивно, що цьому розбазарюванню заповідних земель сприяють правоохоронні органи і вища державна влада. Зрозуміло, ці землі отримують не пересічні громадяни. Наприклад, у селі Шешори двом жителям, які мали державні акти на землю, за рішенням суду скасували дозволи, а заїжджим — ні...
Дуже турбує Василя Пророчука функціонування мисливських товариств на... території природно-заповідного фонду. Тут можновладці не милуються природою, а полюють на дичину! Чи можна таке уявити в національних парках цивілізованих країн?!
А як вам таке: територія національного парку становить понад 32 тисячі гектарів. Але у пряме користування державному закладу надано лише 7 тисяч 600 гектарів. На 14 тисячах гектарів порядкує держлісгосп, на 10 тисячах — ще одна виробнича структура, «Агроліс». Отже, маємо трьох директорів, трьох господарів...
— Наше завдання, — каже В. Пророчук, — оберігати насадження, а завдання «Агролісу» і держлісгоспу — рубати. То який це вже заповідний парк?!
Сьогодні ми відкрили нову екостежку, — продовжував пан Василь, — щоб люди відпочивали, ходили горами, милувалися красою Карпат. Це і є рекреація. Для цього й прагнемо зберегти ліс. І не лише для себе, а й для майбутніх поколінь. Бо сьогодні вирубати все до пенька — не штука. Але з чим ми залишимося?
Візьмемо смереку. Умовно вона коштує тисячу гривень. Дереву треба рости сто років. Зрубав, узяв тисячу і чекай сто років...
А якщо приїдуть туристи, вони цю тисячу залишать у нас за два-три дні. Та якщо гори будуть голі, хто сюди поїде? Без дерев тут буде екологічна катастрофа...
Залишали «Гуцульщину» зі змішаними почуттями. Краса і велич Карпат переповнювали душу радістю, а проблеми національного парку — смутком. Думалося: може, ось ці діти, які разом із науковцями щойно відкрили нову екологічну стежину, виростуть бережливішими до рідної природи.
Холодний Яр — під охорону
Якщо «Гуцульщина» пройшла перший етап свого становлення, то легендарне лісове урочище Холодний Яр, що на Черкащині, лише на початку заповідного шляху. Понад двадцять років члени природоохоронних організацій, екологи, громадські активісти ставили перед державними органами питання про створення національного природного парку «Холодний Яр», і, врешті-решт, здається, крига скресла.
— Нині лісовий масив Холодного Яру належить до Кам’янського держлісгоспу, — розповідає еколог, співробітник національного історико-культурного заповідника «Чигирин» Ольга Галушка. — Центральна його частина площею 558 гектарів — це пам’ятка природи загальнодержавного значення. Проте територія реліктових холодноярських лісів разом із десятками улоговин, балок, байраків, ставків та малих річок значно більша. Вона займає майже 30 тисяч гектарів. У пралісі налічується понад 143 види птахів, 120 видів тваринного світу, 170 — дерев та кущів, 160 — трав’янистих рослин, з яких понад 40 «червонокнижних». Є серед реліктів і група рослин дольодовикового періоду. Отже, — робить висновок науковець, — Холодний Яр — унікальна екосистема, що дійшла до нас із глибин віків, історичний край зі збереженими пам’ятками архітектури, культури, археології. Холодний Яр — природно-географічний феномен, котрий давно потребує комплексної охорони, науково-дослідного, просвітницького, туристичного розвитку, можливого лише за умови створення та функціонування національного природного парку.
Підтримує думку Ольги Галушки й депутат Мельниківської сільської ради, жителька екопоселення на хуторі Буда Нонна Кравчук:
— Ведення господарської діяльності, спилювання віковічних дерев на території пралісу вважаю неприпустимими, — ділиться активістка. — Суцільна вирубка лісу призводить до зменшення популяції рідкісних видів дерев і трав’янистих рослин, навіть до їх повного зникнення. На жаль, працівників лісгоспів ця екологічна біда не обходить. Їхнє завдання — заготовити якнайбільше лісу-кругляка і мати солідну економічну вигоду, відправивши його споживачам, у тому числі й за кордон...
На думку Нонни Кравчук необхідно негайно провести ретельну інвентаризацію віковічних дерев, лісових озер, струмків та джерел. Саме вони найбільше потерпають від несанкціонованих вирубок, «відпочинку» на природі. Зважаючи на популярність серед туристів Холодного Яру, навантаження на лісовий масив постійно зростає. Якщо ще десять років тому урочище відвідували майже 10—15 тисяч мандрівників, то останніми роками — понад 45 тисяч.
— Відсутність облаштованих рекреаційних куточків, — веде далі депутат сільради, — призводить до пожеж, засмічення лісу, підлісся, водних об’єктів. До того ж навколишні холодноярські села не мають паспортизованих сміттєзвалищ, і чимало жителів використовують лісові урочища для захоронення побутових відходів...
Ці та багато інших проблем щодо збереження природного та історико-культурного потенціалу Холодного Яру обговорювали протягом не одного року на численних конференціях, семінарах, виїзних турах активістів-природоохоронців. Урешті, до питання створення національного парку «Холодний Яр» підключилася й влада. При Черкаській ОДА на базі ресурсного центру асоціації недержавних громадських організацій створено ініціативну робочу групу з проблематики Холодного Яру.
— Ми провели велику роботу з територіальними громадами населених пунктів, які потенційно можуть увійти до національного природного парку, — поінформував директор ресурсного центру Анатолій Рекун. — Через ці зустрічі вдалося залучити до роботи лідерів громад і певною мірою подолати депресивні настрої жителів сіл. Цьому сприяв розроблений стратегічний план соціально-економічного розвитку громад, який передбачає організацію сільськогосподарських кооперативів, розвиток органічного землеробства, народних ремесел, зеленого туризму, створення інфраструктури. Чимало довелося по-працювати з лісівниками, користувачами лісових угідь, щоб переконати їх: у нас спільна мета — збереження і примноження природних багатств, а також історико-культурної спадщини Холодноярського краю.
Сьогодні підготовка до створення національного природного парку «Холодний Яр» у розпалі. Як повідомляють його ініціатори і натхненники, крім обласної влади, є вже підтримка Міністерства екології та природних ресурсів України. Отож можна сподіватися, що мине небагато часу і легендарний Холодний Яр набуде нового статусу — національного природного парку.
Івано-Франківська—Черкаська області.
Фото з архіву Лідії ТИТАРЕНКО.
ІНФОРМАЦІЯ ДО РОЗДУМІВ
Наприкінці 2014 року українські митники через ЗМІ повідомили про значне збільшення вивезення вітчизняних лісоматеріалів, у тому числі особливо цінних порід, за кордон. Зокрема, експорт необробленої деревини лише з території Львівської області зріс порівняно з 2013 роком на 79 відсотків!
ФАКТ
Національний природний парк «Гуцульщина» розташований у межах Косівського району Івано-Франківської області. Протяжність парку з північного заходу на південний схід майже 29 кілометрів. Загальна площа — приблизно 32248 гектарів.
ВІД ОФІЦІЙНОЇ ОСОБИ
Микола ТОМЕНКО, голова парламентського Комітету з питань екологічної політики:
«Наші сусіди — Білорусь, Росія, Румунія, Молдова — ще з 2001 року заборонили експорт необробленого лісу-кругляка в різних формах».
Тисячолітній дуб Максима Залізняка в Холодному Яру.
