У нещодавньому інтерв’ю для DT. UA Перший заступник Голови Верховної Ради Ігор Калєтнік (на знімку) розповідав про необхідність організації більш системної та продуктивної законодавчої роботи українського парламенту, зокрема в контексті розгляду економічних законопроектів. Однак дійсність виявилася зворотною — після майже тритижневого блокування трибуни, нинішнього тижня розгляд законопроектів у сесійній залі українського парламенту знову припинився, не встигнувши навіть толком відновитися. Крім того, деякі заяви та оцінки Ігоря Григоровича стали провісниками дуже знакових процесів в нафтопереробному секторі.
— Ігоре Григоровичу, півтора місяця тому ви були доволі оптимістично налаштовані з приводу ефективності законодавчої роботи Верховної Ради сьомого скликання. А як настрій тепер? Чи є взагалі ефективні шляхи попередження рецидивів простоїв у майбутньому і які?
— У мене і нині настрій оптимістичний. Опозиція, блокуючи трибуну і ставлячи нові «ультиматуми», порушує закон. Порушує норми Регламенту, ухваленого Верховною Радою після трьох тижнів переговорів.
А нове блокування парламенту нікому не на користь, окрім його ініціаторів. Нині є нагальні соціальні питання, які потребують законодавчого вирішення, перегляд бюджетного та податкового законодавства, проблеми в аграрному секторі, коли на черзі посівна кампанія.
— Що конкретно треба нагально розглядати, наведіть приклади
— Будь ласка. Наприклад, майже щороку перед початком посівної кампанії парламент вносить корективи до бюджету, виділяючи додаткові кошти аграріям на компенсацію втрат, яких зазнали у зв’язку із зимою.
Спочатку Міністерство аграрної політики проводить інвентаризацію площ озимих культур. Така процедура здійснюється щорічно, і 2013-й — не виняток.
Цьогоріч зима була складна. Сніг змінювався дощем, тобто на полях утворилась льодова кірка. А це означає, що посівам доступ до повітря було перекрито. Тому я не виключаю, що великий відсоток озимих культур має бути пересіяний.
Щороку за результатами такої інвентаризації Кабінет Міністрів приймав рішення про перегляд бюджету і виділення додаткових коштів на пересів. У межах 200—300 мільйонів гривень. Так має бути і нинішнього року.
Окрім того, ми чекаємо звіту від уряду, хочемо нарешті побачити його програму активізації економіки.
Тому гальмування роботи Верховної Ради не-припустиме, і якщо ми кажемо, що хочемо жити у правовій державі, потрібно самим почати давати приклад того, як дотримуватися закону.
— Є великі сумніви, що Регламентний комітет прийняв рішення стосовно Власенка без порушення чинного Регламенту. Була інформація, що комітет не збирався, було тільки зібрано підписи тощо. Чи не тому опозиція так діє, що вона фактично опинилася загнаною у глухий кут?
— По-перше, кворум був і 27 лютого комітет засідав. Відповідно до цього є протокол засідання і є відповідне подання у вигляді рішення, яке направлено Голові Верховної Ради.
Голова Верховної Ради не має здійснювати перевірку стенограми засідання чи, наприклад, протоколу ведення засідання. Норма щодо неможливості суміщення чітко визначена Конституцією України.
У правовій площині це рішення є винятково компетенцією Вищого адміністративного суду, і він дав свою оцінку. А Регламентний комітет лише дав висновок, що під час розгляду цього питання було встановлено наявність ознак, які можуть свідчити про суміщення мандата народного депутата з адвокатською діяльністю.
— Нині виникла ситуація, в якій очевидна наявність проблем із досягненням кворуму, необхідного для проходження через парламент тих чи інших законопроектів, призначень і т. п. Що сьогодні найбільше, на ваш погляд, заважає формуванню ефективної більшості в нинішньому парламенті? І чи можлива все-таки участь у ній фракції комуністів?
— Фракція комуністів була і залишається політичною силою, яка має виключно свою власну позицію. Ні під кого підлаштовуватися ми не будемо. Голосування за ті чи інші законопроекти відбуватиметься винятково після глибокого аналізу доцільності їх прийняття.
Більшість, яка слухняно голосує за все підряд, — це пережиток парламенту минулого скликання, і в цьому сенсі сьогоднішній законодавчий орган уже набагато якісніший за попередній. Що ж до більшості, яка необхідна для прийняття ключових для країни рішень, — вона буде завжди.
— Тобто ситуативне голосування в інтересах діючої влади можливе, але коли питання буде того варте і фракція комуністів вважатиме це доцільним?
— Я б не казав про ситуативність. Це очікуване і прогнозоване голосування чи не голосування.
Сьогодні підготовлено цілу низку важливих законопроектів, щодо яких точиться серйозна дискусія, зокрема, законопроект про трансфертне ціноутворення, який усі в кулуарах нині обговорюють. Адже, з одного боку, він зачіпає серйозні інтереси великого бізнесу, а з другого — за тих обсягів капіталів, які сьогодні через різні схеми виводяться за кордон, життєво важливо врегулювати це питання. В інтересах держави та її громадян, але без шкоди інтересам легального бізнесу.
Також необхідно серйозно вникнути і переглянути наявні процедури державних закупівель. Дослідження за останній рік показали, що тінізація операцій у сфері державних закупівель зросла вдвічі.
Дедалі менше інформації публікується, дедалі більше результатів тендерів стає відомо вже за фактом — коли закупівля завершена. Тобто на часі розробка нового законо-проекту про прозорі механізми використання державних коштів та державні закупівлі, ця проблема справді назріла.
Також, на мою думку, потребують вирішення питання земельного законодавства. Ця сфера доволі зарегульована. А через те, що торік багато законопроектів, які регламентують земельні питання, приймали поспіхом, сьогодні ми маємо негативні наслідки. Зокрема, це стосується створення Державного земельного кадастру.
— Ви згадали трансфертний законопроект і необхідність збалансування інтересів держави та бізнесу. Ви вже ознайомлювалися з його змістом? Які є зауваження?
— На перший погляд видається, що потребує перегляду в бік зниження мінімальний поріг вартості операцій, на які поширюватиметься дія законопроекту про трансфертне ціноутворення.
Проте навіть якщо ухвалити законопроект в наявному вигляді, я не думаю, що Міністерству доходів додасться багато роботи. Про що йдеться? У нинішньому варіанті поріг операцій, які будуть вважатися підконтрольними, встановлено на межі 50 мільйонів гривень. Водночас потрібно враховувати, що, наприклад, за 2012 рік було зафіксовано лише 131 поставку товарів загальною вартістю від 50 і більше мільйонів гривень від одного українського підприємства на адресу одного нерезидента.
Доволі значна їх частина належить до підприємств металургійної галузі України. Другу потужну групу складають експортери сільськогосподарської продукції.
Схема поставок українських зернових та олійних культур, соняшникової олії, шроту — найтиповіша: експорт до різних країн світу із використанням посередника.
Загалом такі масштабні операції (понад 50 мільйонів гривень) за минулий рік здійснювали лише 72 експортери. Однак обсяг поставок дуже значний — 25 мільярдів доларів, що становить 36 відсотків від загального обсягу українського експорту в 2012 році.
Але якщо врахувати, що через посередників йде близько 50 відсотків експортних операцій, то податківцям доведеться відстежувати, умовно кажучи, лише 60—65 експортних операцій на рік.
Тому в цьому контексті цей законопроект потрібно суттєво доопрацювати. І це не єдине зауваження. Є речі, які не влаштовують бізнес, зокрема стосовно методу визначення вартості.
— Чи ви вже мали можливість ознайомитися зі змістом урядової Програми стимулювання економіки? Якщо так, то як би ви прокоментували цей документ?
— Мені відомо що програмою уряду на активізацію економіки на 2013—2014 роки передбачалася ціла низка конструктивних та правильних речей, які повинні були б справді активізувати економіку.
Тому досить дивною видається ситуація, що проект урядової програми, після узгодження з різними міністерствами, сьогодні має досить вихолощений вигляд.
Наприклад, якщо раніше говорилося про те, що закон про трансфертне ціноутворення дасть додатково до державного бюджету близько 20 мільярдів гривень, то сьогодні ця цифра чомусь називається в межах 500 мільйонів.
Ми бачимо, що питання скасування пільг для окремих галузей взагалі поки що знято з розгляду. А це також реальні надходження до державного бюджету.
Бо без цього буде складно пояснити, звідки за дефіциту держбюджету близько 50 мільярдів, взяти необхідні 380 мільярдів гривень (саме таку цифру озвучив уряд), які передбачено на фінансування програми розвитку економіки. Адже без цього урядова програма має вигляд декларативного документа, який, швидше за все, не дасть очікуваного результату.
— Під час нашого попереднього спілкування важливою виявилась тема, пов’язана з незаконним увезення нафтопродуктів в Україну. Скориставшись вашою експертною порадою, DT.UA виявило величезну невідповідність між обсягами пального, ввезеного «Укрзалізницею» та розмитненого ДМСУ. Як ви можете прокоментувати таку ситуацію?
— Під час проведення відповідних розрахунків і зведення цих даних дуже важливо розуміти особливості процедур і режимів митного оформлення. Після публікації згаданих вами статей у DT.UA я також звернувся до Міністерства доходів і зборів — вони проводили перевірку. Перевіряла викладену у статті інформацію і Генеральна прокуратура.
Що є на сьогодні? Ситуація має такий вигляд, що під час використання «експертної поради», швидше за все, виникла проблема неправильної інтерпретації з боку журналіста. Оскільки порівнювати дані «Укрзалізниці» і митниці в такий спосіб, як у статті, не зовсім коректно. Оскільки навіть обсяги імпорту-експорту із суміжною країною необхідно порівнювати дуже обережно і за кількома методиками.
Тому робити порівняння, не знаючи специфіки, не зовсім правильно.
Є кілька підводних каменів. По-перше, «Укрзалізниця» надає дані щодо того обсягу товару, який фактично переміщався через кордон, без урахування мети такого ввезення. Це може бути і імпорт, і транзит, і т. ін.
По-друге, нафтопродукти зазвичай імпортуються за тимчасовими деклараціями. Декларація «закривається» протягом від 30 до 90 днів, адже строк доставки товару від пункту перетину на кордоні до митниці призначення може становити до 30 днів. А дані митниці формуються лише на закритих деклараціях.
Застосування тимчасових декларацій є досить поширеною практикою, оскільки значна частина нафтопродуктів поставляється за контрактами, які передбачають формульний підхід до формування ціни. Тобто ціна на нафтопродукти може формуватися із прив’язкою до ціни на нафту на біржі.
Також є певні особливості класифікації переміщуваних товарів «Укрзалізницею» та Державною митною службою України. Класифікатором товарів, який використовує «Укрзалізниця», передбачено коди товарів «бензини моторні» та «дизельне паливо». А УКТЗЕД, яким користуються митні органи, таке поняття, як «дизельне паливо», взагалі не передбачено. Натомість є лише поняття «газойлі» (дизельне паливо, пічне паливо та інші товари).
Відомості митниці про імпортовані бензини моторні збігаються з даними «Укрзалізниці», з урахуванням перехідних обсягів. Це «Укрзалізниця» і підтвердила у своєму листі.
А загалом, за даними митної служби, протягом 2012 року в митному режимі «імпорт» оформлено 7 мільйонів тонн нафто-продуктів. Із зазначеного обсягу 5,5 мільйона тонн було переміщено залізничним транспортом (дизельне паливо — 3,6 мільйона, бензини моторні — 1,9 мільйона тонн).
— Ще однією з тем, яку ми обговорювали під час попереднього інтерв’ю, була ситуація у вітчизняній сфері нафтопереробки. Порушивши це питання, ви тоді випередили цілу низку важливих подій, які після цього почали відбуватися на цьому ринку, — і заяви профільного міністра, і придбання Одеського нафтопереробного заводу «Східно-європейською паливно-енергетичною компанією». Ви щось знали чи це випадковий збіг?
— Я прогнозував, як і тепер прогнозую, цілу низку подій, які відбуваються. Не може країна, в якій шість нафтопереробних заводів, використовувати і жити лише за рахунок імпорту. Безперечно, ми маємо виробляти свою продукцію. І дуже важливо, щоб ця продукція була якісна.
На превеликий жаль, жоден український нафтопереробний завод не може випускати якісне пальне, зокрема бензин марки Євро-5. А в переважній більшості автомобілів використовується сьогодні саме ця марка. Це саме стосується і дизельного палива. Для цього потрібно модернізувати українські заводи.
Ми робили аналіз, і можу сказати: щоб запустити й налагодити роботу більшості заводів, випускати якісне пальне, потрібно вкласти дуже великі інвестиції. Наприклад, за оцінками експертів, у модернізацію Херсонського НПЗ, щоб він випускав якісний продукт, необхідно вкласти близько 1,5 мільярда доларів.
Ми розуміємо, що для цього потрібен серйозний інвестор, який піде на цей крок лише в тому разі, якщо чітко знатиме, що відповідні потужності будуть завантажені, що він вироблятиме продукцію, яка буде продаватися та експортуватися, але водночас матиме прийнятну рентабельність.
«ЛУКОЙЛ» уперше продав свій нафтопереробний завод, актив — і це показовий факт. Напевно, в нового власника є чітке бачення того, як саме його модернізувати і як його завантажити, щоб він випускав якісну продукцію.
— Експерти дуже скептично поставилися до можливості швидкого перезавантаження і запуску заводу, про яке казав міністр. І тут постає запитання: а чи вам щось відомо про компанію СЄПЕК Сергія Курченка? Чи справді вона здатна запускати такі серйозні виробничі процеси і залучати такі серйозні інвестиції?
— Я володію лише тією інформацією, яка є в більшості ЗМІ, яка загальнодоступна. Але я далекий від думки, що компанія, яка здійснює таку серйозну покупку, робить це просто так. Мабуть, є розрахунки, домовленості у вигляді відповідних контрактів і на поставку сировини, і на збут продукції.
Отже, якщо такі покупки здійснюють, це свідчить про те, що є певна активізація, і ми можемо очікувати, що в цьому сегменті економіки України можуть відбуватися позитивні процеси.
Як я вже не раз зазначав, для нас нині принципово важливо налагодити в країні власне виробництво продукції, яку ми цілком здатні виробляти на внутрішньому ринку. Це, своєю чергою, заробітні плати, соціальні видатки, будівництво інфраструктури, бюджет розвитку.
До мене сьогодні приходять десятки звернень про закриття шкіл і лікарень. Люди запитують: що сталося у нас у країні, що відбувається таке лихо? Як це так, закрити районну лікарню? Куди їхати лікуватися? В інший район? Це дуже важливі першочергові речі, на які потрібно реагувати дуже гостро. Ніяка реформа не може замінити уклад життя людини, який складався десятки років, коли вона знала, де розташовані лікарня, де школа, де дитячий садок. Це — основні складові, на яких має будуватися життя цілої країни. І якщо про них не подбати сьогодні-завтра, то невдовзі будь-які реформи будуть марні.
(Із інтерв’ю газеті «Дзеркало тижня»).
