Реформа має наблизити судову систему до людини

 В. Рибак зазначив, що критерієм кожної успішної реформи є її відповідність суспільним потребам, і висловив думку, що сучасний етап судово-правової реформи вимагає глибокого осмислення реальної ефективності системи судоустрою, створення умов для формування професійного суддівського корпусу, здійснення суддівського самоврядування, ґрунтовного матеріального та соціального забезпечення суддів. На думку В. Рибака, було б доцільно, зокрема, проаналізувати наслідки перетворення Академії суддів на Національну школу суддів України, а також необхідність запровадження повного циклу виявлення здатності претендентів виконувати повноваження судді. Зокрема, це стосується й суддів, які претендують на призначення Верховною Радою України на посади професійних суддів безстроково.

Голова Верховної Ради привітав із 90-річчям усіх діючих суддів та суддів у відставці, працівників апарату Верховного Суду України і побажав їм міцного здоров’я, добра і благополуччя, подальшої плідної праці в ім’я законності, справедливості, гуманізму, захисту прав та свобод людини і висловив переконання, що спільні зусилля з реформування судової системи принесуть свої плоди.

 Від імені Верховної Ради України щиро вітаю Вас з 90-річчям Верховного Суду України.

Створення Верховного Суду в березні 1923 року поклало початок становленню та розвитку всієї судової системи України на чолі з її вищим органом.

Це була справді історична подія державотворчого масштабу. Вона поклала край існуванню революційних трибуналів, які право та законність підміняли лозунгами революційного правосуддя та політичної доцільності.

У ті непрості часи Верховному Суду України довелося закладати правовий фундамент 

усієї судової системи нашої держави — інститут виборних народних суддів, утвердження принципу законності, введення процесуального розгляду доказів у судочинстві, застосування права при вирішенні судових спорів.

Попри всі політичні катаклізми саме зусиллями суддів Верховного Суду в Україні було створено систему єдиної законності та єдиної судової практики, які становлять базові принципи судової правової політики. Ця еволюція проходила на тлі вкрай складних та драматичних етапів в житті України. Як не згадати, наприклад, перший і єдиний у радянські часи Адміністративний кодекс, розроблений наприкінці 1920-х років саме в Україні за участю суддів Верховного Суду. На жаль, він залишився лише історичною пам’яткою українського законодавства.

Проголошення державного суверенітету України відкрило принципово нові та широкі можливості для створення сучасної судової системи. Уже у 1992 році Верховна Рада України прийняла Концепцію судово-правової реформи та Закон «Про статус суддів».

За безпосередньої участі Верховного Суду прогресивна реформа знайшла відображення в нових засадах судочинства в Україні, коли держава твердо стала на шлях демократичного розвитку.

Закономірно, що у 1996 році нова Конституція України закріпила демократичні зміни в організації судової влади, зокрема, принцип верховенства права, гарантії незалежності та недоторканості суддів, а також визначення статусу Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції.

Сьогодні є всі підстави стверджувати, що конституційна модель судоустрою України в основному виправдала себе. Втім, ми всі добре розуміємо, що про завершення судової реформи говорити зарано.

Сучасний етап судово-правової реформи вимагає глибокого осмислення реальної ефективності системи судоустрою, створення умов для формування професійного суддівського корпусу, здійснення суддівського самоврядування, ґрунтовного матеріального та соціального забезпечення суддів. На мій погляд, було б доцільно, зокрема, проаналізувати наслідки перетворення Академії суддів на Національну школу суддів України, а також необхідність запровадження повного циклу виявлення здатності претендентів виконувати повноваження судді. Це стосується в тому числі й суддів, які претендують на призначення Верховною Радою України на посади професійних суддів безстроково.

У цьому контексті на часі проблема якісно нового рівня взаємодії парламенту з Верховним Судом України для послідовного втілення в життя прогресивних перетворень під час здійснення судової реформи та запровадження загальновизнаних міжнародних демократичних стандартів у сфері вітчизняного правосуддя.

Критерієм кожної успішної реформи завжди є її відповідність суспільним потребам. Тому разом з Верховним Судом ми повинні вдосконалити кримінальне, цивільне і господарське процесуальне законодавство, враховуючи особливості професії судді. Парламенту та Верховному Суду слід спільними зусиллями вдосконалити механізм кваліфікаційного відбору претендентів і призначення суддів безстроково, забезпечити юридичні гарантії об’єктивного відправлення правосуддя за участю ефективної адвокатури, створити умови впровадження для громадян закону про безплатну правову допомогу. Ключовою залишається спільна мета — максимально наблизити судову систему до людини, верховенства її прав і свобод, забезпечити максимальну відкритість судів і доступ до справедливого правосуддя кожному громадянину.

У цьому політико-правовому процесі Верховний Суд є вищим національним інститутом судової системи, від якого прямо залежить остаточність судових рішень, єдина судова позиція у правозастосуванні, рішуче подолання помилок судами нижчих інстанцій. Верховний Суд має бути гарантом реалізації верховенства права в судовій системі, надійного захисту і відновлення порушених прав громадян і юридичних осіб.

Особливо хочу підкреслити, що новий етап судової реформи безпосередньо пов’язаний зі змінами Основного Закону України та роботою Конституційної Асамблеї, у складі якої функціонує Комісія з питань правосуддя.

У цій важливій справі ми також сподіваємося на подальшу плідну співпрацю парламенту і Верховного Суду України. Відзначу ще одну важливу обставину. Прийшов час поставити питання про включення Верховного Суду України до переліку суб’єктів права на законодавчу ініціативу при внесенні змін до Конституції України. Таке право Верховного Суду існувало до 1996 року. Адже практика свідчить, що сегмент діяльності суддів у законодавстві дуже широкий, а ініціативи Верховного Суду України щодо модернізації правової системи і конкретних законів як ніколи будуть корисні для єдиного законодавчого органу.

Шановні учасники урочистого зібрання!

Новітня історія України переконливо підтверджує, що Верховний Суд України завжди був і залишається основним гарантом правового порядку в державі.

Відзначаючи особливу роль Верховного Суду в якісних змінах української судової системи, важливо модернізувати і його статус. Насамперед це стосується розширення доступу до правосуддя, забезпечення максимальної відкритості в діяльності судів, адже від того, як країна використовує внутрішні можливості щодо реалізації конституційного права громадян на судовий захист, залежать утвердження принципу верховенства права і справедливості, становлення України як демократичної правової держави та зміцнення її міжнародних гуманітарних позицій.

Користуючись нагодою, висловлюю щиру вдячність представникам міжнародних організацій в Україні за їх значний внесок в розвиток судової системи.

Упевнений, наші спільні зусилля з реформування судової системи принесуть свої плоди.

Завершуючи свій виступ, ще раз поздоровляю з 90-річчям Верховного Суду України всіх діючих суддів та суддів у відставці, працівників апарату Верховного Суду України.

Бажаю вам міцного здоров’я, добра і благополуччя, подальшої плідної праці в ім’я законності, справедливості, гуманізму, захисту прав та свобод людини.