Цю просту і зовсім очевидну, як мені уявляється, думку, я спробував донести на сесії Севастопольської міської ради до всіх присутніх у залі засідань. На сесію, і тут — дуже до речі, зібралися не тільки депутати, а й чиновники найрізноманітніших рангів і відомчої належності, тобто розраховую, що імпозантність аудиторії та її налаштування на серйозну розмову, безумовно, повинні сприяти правильному сприйняттю інформації.

А підстави для такої «проповіді» у мене, хто з обов’язку служби володіє повною й достовірною інформацією з цієї теми, на жаль, є. Частину з них я навів у недавньому інтерв’ю для «Голосу України» («Корупція загрожує «поломками» усьому державному механізму», 

№ 241 (5491) за 19 грудня 2012 р. — Ред.). Проте, проблема настільки гостра й злободенна, що вважаю не зайвим розмову продовжити. У тому числі — і на сторінках газети.

Як професіонал, хочу звернути увагу на два, як то кажуть, промовисті моменти.

Перший: торік Верховна Рада України прийняла новий Кримінальний процесуальний кодекс України, зміни до Закону України «Про прокуратуру» та до інших законодавчих актів, що істотно впорядкували кримінально-судовий процес і участь у ньому прокурора. Головні завдання й сенс нововведень — посилення заходів щодо захисту інтересів держави й дотримання конституційних прав громадян.

Другий: моїм наказом створена при прокуратурі міста постійно діюча робоча група, яка у своїй назві має словосполучення «з питань боротьби зі злочинністю та корупцією». Певен, що без зайвих пояснень — навіть із назви групи — зрозуміло,  яких позицій дотримується прокуратура. І, відповідно, як вона оцінюватиме дії тих, хто потрапить у її поле зору із зазначеної причини.

У 2012 році прокуратура кваліфікувала одну із кримінальних справ у сфері діяльності в боротьбі з організованою злочинністю як «з корупційними зв’язками».

Того минулого року  спрямовано до суду чотири десятки адміністративних протоколів про корупційні правопорушення. Статистика більш ніж промовиста: 20 із них складені співробітниками прокуратури, 11 — міським управлінням СБУ, сім — управлінням боротьби з організованою злочинністю і два — податковою службою. Так разом узяті правоохоронні органи нашого міста протидіяли корупції: на половину результатів роботи прокуратури. І це при тому, що прокуратура за своїм визначенням не є спеціальним уповноваженим суб’єктом у роботі з протидії корупції. Такий стан справ став предметом серйозної розмови всіх правоохоронців міста під час обговорення стану нагляду за дотриманням законодавства під час розслідування кримінальних справ за ознаками корупції.

Торік ми спрямували до суду 15 кримінальних справ про корупцію щодо 19 осіб.

Статистика, якщо порівнювати з іншими регіонами країни, не так уже й вражає. Але річ у тім, що кримінального переслідування за корупцію зазнали: чотири міліціонери, два співробітники митниці, начальник відділу екологічного контролю природних ресурсів Севастопольського регіону та об’єктів Чорноморського флоту РФ Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, два держінспектори Бахчисарайського територіального відділу Східно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання та відтворення живих ресурсів і регулювання рибальства, заступник начальника управління департаменту контролю за проведенням і оборотом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Держподаткової служби в Севастополі, заступник голови Гагарінської райдержадміністрації, інкерманський міський голова, начальник слідчого відділу Нахімовського райвідділу міліції, головний державний виконавець відділу управління юстиції, колишній начальник управління капбудівництва міськадміністрації, начальник відділу Держінспекції сільського господарства, а також в. о. начальника Держінспекції з карантину рослин.

Що й казати, невеселий підсумок: за минулий рік із 19 корупціонерів 17 були державними службовцями.

Заподіяна ними шкода має в матеріалах кримінальних справ цілком зрозумілий і відчутний арифметичний еквівалент. Слідчі зібрали незаперечні докази, з якими погодилися суди, що в цілому корупціонери завдали шкоди на суму 214 тисяч гривень.

Загальна сума хабарів становила 38 тисяч доларів США і 150 тисяч гривень. У двох обвинувачуваних арештовано майно оціночною вартістю в 1,3 мільйона гривень.

Ця статистика, мене, як професійного юриста, покликаного стояти на сторожі законності, звісно, не може й не повинна заспокоювати. І зараз я хочу поділитися міркуваннями трохи іншого, не професійного плану, а, швидше, людського. Бо хабарники, призначені державою виконувати функції від її імені, дискредитують не так себе, як саму державу, що довірилася їм.

І ще хочу сказати про те, що я назвав би людським виміром. Той, хто вимагає хабара, хоча й злочинець, але все-таки — людина. У нього є сім’я, рідні, близькі, знайомі, підростають діти або онуки.

Однак виправдання, що, мовляв, зарплати низькі, а дітей-онуків треба піднімати, сім’ю утримувати, переконливими я не вважаю. Прикладом, що пояснює таку мою позицію, більш ніж промовистим є те майно хабарників, яке на мільйон із лишком гривень заарештували слідчі прокуратури у кримінальних справах. Та плюс до нього ще 76 тисяч гривень, відшкодованих хабарниками в процесі розслідування корупційних справ.

Здавалося б, можна співвіднести такий стан справ із точкою відліку і порозумнішати, але ні, не час.

Цього року, відповідно до вимог нашої координаційної ролі в боротьбі зі злочинністю, у тому числі хабарництвом і корупцією, ми провели значну організаційну роботу. Однак тенденції до зменшення цього вкрай небезпечного виду злочинів, на жаль, не спостерігається.

Генеральним прокурором України державним радником юстиції України Віктором Пшонкою і керівниками інших правоохоронних органів проведено низку превентивних заходів, розроблено й підписано спільний наказ про нове «Положення про координаційну діяльність», згідно з яким усі правоохоронні органи і відомства зобов’язані координувати свою роботу саме з метою виявлення корупціонерів.

І тому підсумок нашої роботи: за два місяці правоохоронцями міста, у тому числі й органами прокуратури, встановлено 13 фактів корупційних проявів, за якими заведено сім кримінальних проваджень щодо 10 корупціонерів і складено шість адміністративних протоколів на шість осіб. І в цих особах ми дедалі більше впізнаємо відповідальних керівників підрозділів органів влади та місцевого самоврядування: перший заступник голови держадміністрації одного з районів міста, заступник голови сільради в Нахімовському районі, директор і головний інженер КП «Севтеплоенерго», чотири оперативні працівники міліції...

Я сам держслужбовець і мої підлеглі теж. Як і сотні людей, що працюють у Севастополі в системі державної влади та органах місцевого самоврядування. Ні в кого не викликає сумнівів, що ці люди достойні, чесні й сумлінно виконують свою роботу. Чому ж на них має лягати тінь від дій якогось десятка чи трохи більше тих, хто, зневажаючи моральність, юридичні й загальнолюдські закони, найчастіше не думаючи про наслідки, вимагає винагороду? А за цим — суворі вироки з позбавленням волі й обмеженням у правах, звільнення з посади (зазвичай — хорошої!) і конфіскація майна. А до всього ще публічний розголос подій у засобах масової інформації і довга недобра пам’ять.

Тож вимагати хабара — немає ніякого резону. Навіть арифметичного.

Ігор ПІЛАТ, державний радник юстиції 3-го класу, прокурор Севастополя.

Фото надане прес-службою прокуратури Севастополя.