Чи врятує нас від екологічної катастрофи чергове залатування дірок на Бортницькій станції аерації?

Днями директор столичної Бортницької станції аерації (БСА) Володимир Бражник заявив, що її стан загрожує екологічною катастрофою довколишнім селам і містечкам.

Він повідомив: у земляних дамбах, які утримують відходи після очищення стічних вод Києва, виявлено близько 18 промивів. З інтенсивним таненням снігу будуть формуватися численні потоки, які потягнуть за собою і ґрунт дамб. Якщо «діри» в них сягнуть 4—5 м, то сформується суцільний потік висотою до двох метрів, котрий знесе все на своєму шляху, а фекалії затоплять населені пункти неподалік. Утім, керівник зауважив, що фекалії не потраплять у Дніпро, до якого — 12 км.

До речі, керівники БСА з року в рік і не тільки щовесни б’ють на сполох, заявляючи про небезпеку. Водночас експерти, представники екологічних і природоохоронних організацій упродовж останніх кількох років попереджають: якщо БСА «прорве», то навколишнім населеним пунктам не позаздриш: для жителів Новоукраїнки, Канева, Черкас, які забирають воду нижче за течією, аварія може обернутися катастрофою. Їхні застереження були оприлюднені в численних ЗМІ.

Зрозуміло, що застереження адресовані передовсім міській владі, яка мала б реагувати на них. І реагує, з року в рік заколисуючи громадян запевненнями, що БСА... не є загрозою! От і цього разу на станції побували кілька цілком авторитетних комісій, до складу яких увійшли численні чиновники відповідних відомств і міської влади. Вони дійшли висновку: небезпеки немає. Так, у дамбах — діри, але їх підлатаємо й улюблене місто знову може спати спокійно. А також ще раз пообіцяли реконструювати БСА — колись. А поки надія на те, що «якось воно» обійдеться...

Справді, досі «воно якось» і обходилось. Але чи не нагадує ситуація зі станцією відоме прислів’я про півня, який колись-таки та клюне в тім’ячко?

Уже не перша влада столиці і вже не вперше обіцяє реконструювати та модернізувати БСА, стан якої фахівці оцінюють як критичний. Зрозуміло, що це — надзвичайно дорогий проект, вартість якого може становити до 4—5 мільярдів гривень. Утім, кожна нова влада називає інші цифри, що дивно, оскільки досі не визначена справжня вартість робіт. І цього разу керівники КМДА визнали: реконструкція БСА необхідна, але її фінансування ні держава, ні місто не в змозі забезпечити в один етап. Тож ведуться переговори з японськими фірмами (а були вже німецькі, російські, китайські та інші. — Авт.) про залучення коштів на довгостроковій основі.

Щодо «дір» у дамбі, то керівники КМДА пообіцяли, що «виявлені пошкодження будуть усунуті найближчим часом». І справді, наприкінці минулого тижня вже почалося «укріплення дамб мулистих полів, ліквідація локальних руйнувань на окремих ділянках їх схилів».

Проте ці роботи — не розв’язання проблеми в цілому, кажуть фахівці, а лише «латання дірок» з метою недопущення аварійної ситуації. Нині увага влади зосереджена на стані насипних дамб, що є тільки частиною проблеми. А може, влада почне реагувати тоді, коли загроза стане реальною, тобто після того, як «півень» націлить дзьоба у найболючіше місце? Коли іншого виходу, ніж як реконструювати негайно, вже не буде? Але чи не задорого це для киян?