Цілющі джерела Львівщини: давня казка чи буденна реальність?

Першу водолікарню в Галичині збудовано 1578 року на території нинішнього санаторію «Любінь Великий», що за тридцять кілометрів від Львова. Славилася цілющими сірководневими джерелами. На лікування сюди колись приїжджав австрійський цісар Франц-Йосиф. У сульфідних водах «Любеня Великого» оптимальний вміст сірководню для лікування серцево-судинних захворювань, хвороб нервової системи та кістково-суглобної системи.

Нині про цей бальнеологічний курорт майже не згадують. Старі приміщення ще сяк-так підтримують, але вже ніщо не нагадує про славетні часи.

Сумна картина і в Шкло, що в Яворівському районі, де першу водолікарню побудували 1616 року. Колись популярний серед військових курорт стоїть пусткою.

Якщо проїхати трохи далі Яворівщиною до Немирова, а тут водолікарня на сірководневих джерелах з’явилася у 1814 році, побачимо таку само картину. Старі забуті бальнеологічні курорти ледве зводять кінці з кінцями. Більшість інвестицій спрямовують до Трускавця і Моршина, де розвинута інфраструктура, де збудовані сучасні бювети. У Моршині перший санаторій відкрили дещо пізніше — у 1876 році.

Старі курорти з цілющими джерелами залишилися поза увагою інвесторів, хоч загальні запаси мінеральних сульфатних вод на території сіл Великий Любінь, Немирів та Шкло сягають кількох тисяч метрів кубічних на добу, а використовують лише близько 250 метрів кубічних.

У Яворівському районі на перетині річок Стара і Домажир є село Солуки, де з 1959-го видобувають два типи мінеральної води — слабкої мінералізації та лікувальну мінеральну воду. Вживають її для профілактики і лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, для підвищення імунітету та нормалізації обміну речовин.

У сусідньому Буському районі виробляють воду «Олеську». За хімічним складом вона близька до «Смірновської» мінеральної води (Желєзноводськ), води «Єсентуки-20», вод у Карлових Варах (Чехія). Її розливають у селищі Олесько.

Найвідоміші родовища мінеральних вод без специфічних компонентів розташовані у селах Балучани, Новий Милятин, Розлуч. Загальні запаси становлять понад 27000 метрів кубічних на добу. Це ще один клондайк для тих, хто хоче вкласти кошти у розвиток курортів та розробку мінеральних вод.

На Львівщині завдяки природним джерелам мінеральних вод виросли два міста, відомі на всьому колишньому радянському просторі, — Трускавець і Моршин. З восьми видів мінеральних вод, що застосовують у бальнеології, тут використовують сім.

Для тутешньої «Нафтусі» характерне особливе поєднання органічних речовин і мікроелементів, які зустрічаються лише на Трускавецькому родовищі.

За оцінками експертів, «Нафтуся» за цим показником перевершує мінеральні води відомих світових курортів. Середня густина органічних речовин у мінеральних водах Баден-Бадена — 0,6 г/л, Вісбадена — 1,2 г/л, Бад Кіссінгена — 3,1 г/л, а Трускавця — 23,1 г/л.

Найбільш бурхливими темпами розвивався Трускавець. У 1910 році бальнеологічний курорт відвідало 3,5 тисячі осіб, у 1913 — 5 тисяч, у часи існування СРСР кожного місяця тут відновлювало своє здоров’я понад 15 тисяч осіб.

На Прикарпаття їздять не тільки за здоров’ям. Мінеральна вода «Юзя» завдяки речовинам гліцеринового походження сприяє оновленню шкіри, надає їй природного відтінку. А моршинську воду визнано найбільш збалансованою за мінеральним складом для споживання, бо вона за показником густини є наближеною до плазми крові.

Ще одним містом на мінеральній воді має всі шанси стати селище Східниця, де унікальна природа, а джерела підходять близько до поверхні. Ця «українська Швейцарія» більше приваблює людей, ніж шумні й гамірливі Трускавець і Моршин.

Після екскурсії до мінеральних джерел почуваєшся, немов у казці, де природа творить справжні дива.

— Перелік захворювань, які лікують у нас, дуже довгий. У Східниці розвідано понад 30 джерел мінеральних вод. Це один з найбільш перспективних курортів, який може скласти конкуренцію Моршину та Трускавцю, — розповідає «Голосу України» селищний голова Іван Піляк. — Потрібно лише розв’язати проблеми з каналізацією та водовідведенням, створити сучасну інфраструктуру.

Офіційна статистика свідчить, що на Львівщині виробляють майже половину мінеральних негазованих і п’яту частину мінеральних газованих вод в Україні. Підприємства з відомими брендами продають свою продукцію в країні та експортують за кордон.

«Бізнес на мінеральній воді — один з найприбутковіших у світі», — вважає колишній голова Львівської ОДА, член ради директорів «ІСД груп Україна» Микола Кміть, що у Львівській області розливає «Моршинську» та «Трускавецьку» води.

Якщо відомі виробники води дбають про свій імідж і перспективу, то малі підприємства, як правило, живуть сьогоднішнім днем.

Війни за мінеральні джерела не поступаються боротьбі за нафтові чи газові родовища. Вже кілька років триває конфлікт за те, щоб стати господарем мінеральних джерел у Східниці. Свого часу з’явилися ділки, які намагалися організувати промислове виробництво східницької води. Обіцяли доглядати джерела, облаштувати територію, але коли не вдалося виробництво води поставити на конвеєр, про конкретні справи забули.

Досі не стихають пристрасті за «Солуками» та «Олеською». Триває боротьба за водні запаси Шкла та Немирова.

Змагаються представники двох сил. Перші хочуть розвивати санаторно-курортну галузь і по-господарськи використовувати джерела мінеральних вод, інші прагнуть поставити свій бізнес на промислову основу і бездумно набивати кишені. Що переможе — казка чи практична реальність — не важко спрогнозувати. Тому, вважає перший заступник голови Львівської ОДА Богдан Матолич, який свого часу був міським головою Трускавця і добре знає курортну галузь, влада має енергійніше працювати над питанням економного використання природних ресурсів. У таких регіонах в облдержадміністраціях має бути окремий підрозділ, який би займався курортною галуззю. Та й у межах країни не відчувається координаційна робота зацікавлених структур.