Киянам представляти Івана Миколайовича Салія немає потреби, хіба що, можливо, нинішнім — 20-річним. А от для їхніх батьків він, перший секретар Подільського райкому партії, був уособленням демократії! На «перебудовні» мітинги, де він закликав до суспільних змін без вказівок «згори», приходили тисячі людей — за ковтком свободи. Та для киян Іван Салій передовсім той, хто почав повертати Подолу його історичну значимість, роблячи цю частинку стародавнього Києва такою, як старі міста багатьох столиць світу. Тому відбудову та ренесанс Подолу, Андріївського узвозу кияни неодмінно пов’язують з його ім’ям.
Пройшовши чималий шлях випробувань, перемог і поразок, Салій залишився невгамовним і безкомпромісним — якщо йдеться про справедливість, людську гідність, честь, про зневажений нині Київ та киян, гідних кращої долі. Саме тому він одним з перших заявив про свій намір брати участь у майбутніх виборах київського міського голови, рішення про проведення яких має ухвалити Верховна Рада. Про власне бачення розвитку столиці та структур управління нею — інтерв’ю Івана САЛІЯ «Голосу України».
— Іване Миколайовичу, рішення про вибори ще не ухвалене, але навколо цієї теми точиться безліч дискусій і суперечок. На вашу думку, як вони мають проходити, якою має бути система їх проведення? Як, зрештою, мають реалізовуватися конституційні права киян?
— Після того як епатажний і «сам собі на умі» Леонід Черновецький, стомившись від власного артистизму, склав повноваження, сесія Київради за місяць достроково їх припинила. Тодішній Голова Верховної Ради Володимир Литвин повинен був організувати прийняття постанови парламенту про призначення виборів за 60 днів. Але невдовзі спливе 300 днів, а вибори не призначені! Нехтується закон, конституційні права киян, їх право на самоврядування. Гарант Конституції Віктор Янукович у цьому разі — не став гарантом, тому кияни справедливо вимагають виборів. Крім того, наприкінці травня втрачають повноваження депутати Київради: надалі їх рішення будуть нелегітимні, й логічно, що політичні та громадські організації Києва заблокують їх роботу.
Знову політичні ігри заполонили столицю. Закон не виконується, бо нинішній владі не подобаються її рейтинги, то вона вирішила, що може й не призначити вибори... Усе як у 1941 році: нападуть — не нападуть, призначать — не призначать. Це провокує радикалізацію киян, акції протесту, захоплення приміщення КМДА, вибиття вікон Головпоштамту, маски-шоу у Гостиному дворі...
Але вибори мають відбутися у травні 2013-го. І буде чесно, якщо їх проводити у два тури. Крім того, потрібно відродити районні ради, як ради внутрішніх територіальних громад. Тут вибори можливі за мажоритарною системою — 15—25 депутатів від району. А поки Київ, як ніколи, в боргах, кредитах, облігаціях і з мізерним бюджетом розвитку. Місто занепадає, управляється неефективно і безперспективно. Зниження обсягів будівельних робіт у січні в Києві становило 49%, це сталося, мабуть, уперше після Великої Вітчизняної війни! Норматив поточного ремонту доріг у столиці торік виконано на 6,6%, а капітального ремонту — на 2,3%. Такого мінімуму не було впродовж останніх 20—30 років!
— Нині політики, котрі заявляють про намір брати участь у виборах київського міського голови, здебільшого розглядають Київ як плацдарм для боротьби на президентських виборах 2015 року, а проблемами киян вони переймаються дуже відносно.
— Справді, мер Парижа може стати Президентом Франції, а у нас практика інша: депутат Верховної Ради — голова облдержадміністрації — прем’єр-міністр — Президент. Успішний міський голова, головний будівничий України Олександр Омельченко двічі «ходив» у Президенти, але набрав трохи більше одного відсотка голосів, бо столичні проблеми багато в чому інші, ніж в Україні загалом. Ініціативу проведення позачергових виборів Президента і виборів до Верховної Ради разом з Посольством Божим виявляв Леонід Чернівецький, та не склалося.
До виборів Президента часу залишилося так мало, що міський голова — потенційний кандидат у Президенти — не встигне до них створити плацдарм у Києві. Натомість потоне в проблемах каналізаційних колекторів і Бортничів, переробки сміття, провалу будівництва метро на Троєщину! Київ має не лише функцію, а й столичну місію: бути зразком ефективної і моральної влади, проведення економічних реформ, зразком унікального та привабливого інвестиційного клімату, продуктивного державно-приватного партнерства. Київ має об’єднувати регіони — Львів, Луганськ, Харків, Донецьк і Севастополь — своєю державною національно-культурною енергією.
— Ви — прихильник розширення меж Києва. Що це дасть місту і киянам?
— Якщо підходити з позиції корупції, що практикує нинішня влада, — «дерибану» земельних ділянок, то вважаю, що розширення не є сьогодні стратегічним напрямом. Але, справді, Київ вичерпує можливості ущільнення забудови та знищення простору для відпочинку і рекреації, зелених зон, внутрішніх дворів тощо. Розвинені держави вже давно не будують висотне житло: щонайвище — три-п’ять поверхів, фактично організовується котеджна забудова, але з благоустроєм кращим, ніж у містах. Тут потрібні принципово інші підходи: розбудовувати київську столичну агломерацію і мати єдиний генеральний план для Києва та області.
Не зовсім нині реально, але керівник Києва і Київської області має бути один. І йому, крім контролю законності в діяльності місцевого самоврядування, потрібно організовувати реалізацію об’єктів спільного фінансування та інвесторів: кілька «міні-бортницьких» очисних споруд за периметром Києва (для Києва і міст агломерації), окружну дорогу, заводи з переробки сміття, а не його спалювання тощо.
— Ваша думка щодо дискусії, кого саме бажають бачити київським головою самі городяни?
— Звичайно, за історію Києва його очолювали різні за фахом постаті, але помітний результат мали лише будівничі та господарники. А політик або черговий «бізнесмен» для киян на посаді голови — не на часі. Потрібно дати киянам відпочити від молодої та ще більш молодої і не київської команди. Потрібен перехідний період.
— З чого б ви почали, якби кияни все-таки обрали вас головою?
— Важливо під протокол обговорити проблематику міста з кожним депутатом Київради та керівниками фракцій, бо вони — люди великої довіри і відповідальності. А передовсім самі кияни мають вирішувати, як господарювати в місті. Тому я за максимально ефективне долучення громади до розв’язання проблем столиці. Києву потрібні моральні, патріотичні та професійні кадри.
— І насамкінець: що вас зачіпає, ображає, дратує, обурює у нинішньому суспільстві?
— Поступливість та лінощі, некомпетентність та непатріотичність, деградація морально-етичних норм (особливо серед панівної еліти). Дивують ті, котрі, не маючи базової освіти та професійного росту, беруться управляти лише грошовими потоками. Такі й результати маємо. А людям у цей час потрібні не подачки, а — робота, самоповага і самореалізація.
Фото надане прес-службою ГО «Вибір».
