Призначення Верховною Радою 2 грудня Юрія Стеця на посаду міністра інформаційної політики і запуск процедури створення цього міністерства неоднозначно сприйнято у суспільстві. Занадто швидка матеріалізація «міністерства правди» (як його вже охрестили медійники) спричинила гостру дискусію серед журналістів, політиків, мас-медіа фахівців, громадських активістів щодо доцільності створення такого відомства та його функцій.
Думки, як то кажуть, розділилися.
Так, активісти Інформаційного Майдану днями висловили підтримку створення Мінінформу. Головний їхній аргумент — необхідність налагодити та координувати усю мас-медійну систему під час жорстокої інформаційної війни, що веде проти нас Росія. На переконання правозахисника Юрія Босого, новостворене відомство має зорганізувати всіх суб’єктів інформаційного простору, аби разом протистояти російській пропаганді.
Активісти звертають увагу на те, що в українському інтернет-просторі з’явилося чимало російських каналів. І цей процес ніхто не відстежує. І про це, мовляв, теж має подбати нове відомство. На думку голови виконкому Ради молодих держслужбовців Павла Білоножко, Мінінформполітики має ще й представляти інтереси галузі на вищому рівні.
Народний депутат, член парламентської фракції «Народний фронт» Дмитро Тимчук підтримує ідею створення координуючого органу з інформаційної політики та безпеки. Але це не має бути окреме міністерство, вважає він. За його словами, логічно створити орган при РНБО, в який ввійде не більше десяти представників від різних державних структур. Ці люди будуть координувати роботу з інформаційної політики між тими органами, які вони представляють. Дмитро Тимчук каже: в країні вже є багато інструментів для того, щоб нейтралізувати інформаційні загрози за всіма тими пунктами, які називають підставами для створення «міністерства правди». Йдеться про Нацраду з питань телебачення та радіомовлення, структурні інформпідрозділи в СБУ, адміністрації Президента та інших державних органах.
«Проблема полягає в тому, що ці інструменти працюють неефективно. Тому, перш за все, треба розібратися, чому так відбувається, і внести відповідні зміни, можливо, переформатувати якісь органи. Але замість того, щоб розібратися, хочуть створити цілого монстра у вигляді окремого міністерства. Я не бачу в цьому жодного сенсу», — наголосив народний депутат.
Понад те, Тимчук не виключає можливості, що «міністерство правди» може стати центральним органом цензурування ЗМІ. «Спочатку нам треба відповісти на запитання, в якому юридичному статусі Україна проводить бойові дії. Якщо у нас війна не тільки де-факто, а й де-юре, то можна говорити про введення деяких елементів цензури під час воєнного стану. Це загальносвітова практика за будь-яких часів: тобто власні засоби масової інформації не можуть викривати таємну інформацію, сприяти деморалізації Збройних Сил та населення тощо. Але якщо де-юре у нас мирний час, то про жодну цензуру не може йтися», — зауважив представник «Народного фронту».
На переконання народного депутата України Миколи Томенка, котрий двічі очолював Комітет з питань свободи слова та інформації у попередніх скликаннях Верховної Ради, усі сьогоднішні пріоритетні завдання інформаційної політики не потребують нових спеціальних органів у сфері ЗМІ. Повинні виконувати свої функції Держтелерадіо, МЗС, Нацрада... Дуже важливою є роль приватних ЗМІ та, власне, всіх журналістів. Бракує лише КООРДИНАЦІЇ. Про це політик написав на своїй сторінці у Фейсбук.
Микола Томенко зауважив, що очевидним пріоритетом на сьогодні є донесення оперативної, достовірної та адекватної інформації на схід, у Крим, країни колишнього СРСР, передовсім у Росію та близькі до Росії європейські держави. Хто це може зробити?
1. Найперше і найшвидше — власники та менеджери приватних каналів, через максимальне поширення через супутник програм українською, російською та англійською мовами. Тут союзниками будуть наші посольства, торгово-промислові палати, інституції зовнішньоекономічної діяльності тощо.
2. Світові ЗМІ, для представництв яких необхідно створити належні умови в Україні. Пропонував, з 2005 року, на базі Укрінформу, де є відповідні приміщення, створення своєрідного Міжнародного інформаційного центру (Слава Богу, попередня влада не встигла там побудувати ресторан).
3. Українські журналісти, блогери і просто активісти через визначення спільних принципів та механізмів діяльності (через документи саморегуляційного характеру) в Інтернеті та соціальних мережах.
4. Лише тепер державні, в розумінні, суспільні ЗМІ. Через відновлення системи радіоіномовлення та створення ТБ-іномовлення.
На думку Миколи Томенка, координаційну функцію може виконувати Координаційна рада з питань інформаційної політики, що діятиме як громадська інституція і куди входитимуть і представники уповноважених державних, і приватних інституцій в системі ЗМІ.
«Отож два висновки нині модної дискусії: Юрій Стець може очолити такий координаційний орган; НОВЕ МІНІСТЕРСТВО ІНФОРМАЦІЇ НЕ ПОТРІБНЕ В ПРИНЦИПІ!» — підсумував народний депутат.
