Весна на вулиці Грушевського

Якщо політичні аспекти брюссельських рішень асоціюються з важкою прозою життя, то енергетичні — з весняною романтичною музикою. Очевидно тому, що до саміту енергетична галузь через тиск від «Газпрому» нагадувала піаніста з роялем у кущах. Енергетика виявляла виняткову готовність пройтися по клавішах своєї ГТС, але не давали сигналу, і, власне, побоювалися, що доведеться грати без нот, у чотири неслухняні руки. Музику мав замовити Брюссель. І ось нарешті полилися чарівні звуки. Євросоюз продовжить підтримку модернізації української ГТС як ключової частини європейської мережі — і підтримає Україну в інтенсифікації діалогу з міжнародними фінансовими інституціями для надання першого кредиту на реалізацію першочергового проекту з транзиту газу «Реконструкція лінійних споруд газогону Уренгой—Помари—Ужгород. Заявлено, що завдяки з’єднанню української ГТС з європейським ринком газу (з листопада минулого року) ресурс транспортується ефективно в обох напрямках.

Міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький запевнив, що Україні обіцяно сприяти в диверсифікації газових поставок. Сказано — зроблено.

ПАТ «Укртрансгаз» та угорська FGSZ LTD уже підписали технічну угоду щодо прийому 7 мільярдів кубометрів газу в газотранспортну систему України. За словами заступника голови правління НАК «Нафтогаз України» Вадима Чупруна, після вирішення технічних питань, а також формування сприятливих кон’юнктур на спотових ринках аналогічні контракти будуть укладені з угорською та словацькою сторонами. Отже, підсумую: головною тенденцією лютого є практичне прискорення інтеграційного тренду в напрямку Європейського енергетичного співтовариства, що зміцнює позиції офіційного Києва в переговорах з російським «Газпромом». Поява альтернативних шляхів поставок, які забезпечують Україні доступ до спотових закупівель на європейських ринках, поставить росіян перед фактом купівлі Україною їхнього газу за помірнішими цінами.

Весна прийшла на Грушевського разом ... з проектом нової Програми з активізації розвитку економіки на нинішній і наступний рік.

Цікаво, що його завертали на доопрацювання двічі, і з третьої спроби він не уникнув цієї участі, хоча його і схвалили. Про основні відомчі плани віце-прем’єри та міністри доповідали главі держави Віктору Януковичу, як у старі добрі часи, наголошуючи на керівній ролі та відданості курсу на реалізацію президентської Програми «Заможне суспільство. Конкурентоспроможна економіка. Ефективна держава». Активізувати ж економіку планується за 380 мільярдів гривень з допомогою вже знайомого набору пріоритетів. По-перше, підвищення конкурентоспроможності. По-друге, поліпшення інвестиційного клімату. По-третє, підтримка вітчизняного виробника. По-четверте, реалізація політики імпортозаміщення. По-п’яте, підтримка розвитку високотехнологічних галузей (ракетно-космічної, авіаційної, ІТ-технологій тощо). По-шосте, структурна реформа в стратегічних секторах, як-то державний сектор економіки або інфраструктура та зв’язок, ПЕК або ЖКГ.

Проте й урядовці, й сам проект Програми засвідчили, що пропонується активізувати не так розвиток економіки, як... курс на ефективний розподіл ресурсів. Так, віце-прем’єр Юрій Бойко повідомив про намір запустити найближчим часом Лисичанський та Одеський НПЗ і два феросплавні заводи, що підніме промисловий випуск по країні на 60 мільярдів гривень. Вочевидь йдеться про прихід нового власника на Одеський НПЗ і захисне ввізне мито на імпортні нафтопродукти. На думку і експертів і, власне, операторів ринку, таке мито передусім захищатиме власників НПЗ, а для споживачів відгукнеться подорожчанням бензину і дизпального та брутальною монополізацією.

Ще пікантніше — напряму, з бюджету! — держава збирається підтримувати металургійну галузь, виділяючи їй на оновлення та модернізацію 10 мільярдів гривень.

Політики на вулиці Грушевського завжди було більше, ніж реальної економіки. Поза тим, захищаючи вітчизняного виробника, ми вже захищаємо того чи іншого олігарха.

Виступ на урядовому засіданні міністра фінансів Юрія Колобова окреслив ще одну виразну тенденцію лютого — тотальний перехід виконавчих і контрольних функцій за реалізацією програмних цілей від державних структур до приватних. Найбільш яскрава тому ілюстрація — долучення приватного бізнесу до виконання держпрограм під урядові гарантії. Нагадаю, їх обсяг на рік нинішній становить 50 мільярдів гривень.

Під контролем банків і створюваної міжвідомчої групи по суті запроваджується новий механізм кредитування важливих проектів під державні гарантії. Проте, хоч як запевняй, що всі проекти проходитимуть прискіпливу експертизу на окупність, вплив на бюджет і матимуть значний економічний ефект, а в гарантію успіху повірити важко. Бо ризики за «провали» перекладаються на платників податків. Бо за цим простежується очевидний намір покращити ресурсну базу банків, яка ще доволі слабка. Принаймні, поява у лютому в парламенті законопроекту, який пропонує оподатковувати депозити, саме з цієї причини викликала протести у банківському співтоваристві. 

Зрештою, усі пам’ятають, що торік дефіцит держбюджету сягнув 53,4 мільярда гривень (3,8 відсотка від рівня ВВП), що в 2,3 разу перевищило рівень попереднього року. І це ще не враховуючи дефіциту НАК «Нафтогаз України» й обсягу аналогічних боргів за державними гарантіями.

Не підлягає сумніву тільки весна, яка прийшла на вулицю Грушевського. Наче прагнула зайве переконатися у відсутності ямковості під урядовими вікнами. А ще в тому, що на цій вулиці дошкуляють не транспортні, а грошові потоки, скеровані державними та приватними інтересами.