У стінах Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка нещодавно вітали перших лауреатів премії імені Ірини Калинець. Нагороду для тих, хто активно обстоює українські ідеали, торік заснував Міжнародний освітній фонд ім. Ярослава Мудрого.
Студентство та викладачі закладу не тільки вшанували переможців конкурсу, який, до речі, не має аналогів у пострадянському соціумі (дисидентів ніде й ніколи не жалували), а й послухали розповіді про унікальну жінку-борця, Героїню світу (США, 1998).
Премію імені Ірини Калинець отримала Ірина Ключковська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка». Її відзначено «за громадянську позицію та мужність».
Двотомна бібліографічна праця редактора «Літературної газети» Сергія Козака «Українські вісті» в Європі й Америці (1945—2000 рр.)» стала переможцем у номінації «за низку публікацій, в яких утверджується авторитет України та вивчаються «білі плями історії». Роботу Козака небезпідставно назвали «енциклопедією українського опору».
Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» (Львів) запропонував фонду кандидатуру Вікторії Садової — організатора проекту музейного кінолекторію та постійної ведучої просвітницьких недільних програм у цьому музеї-меморіалі. Науково-експертна рада Фонду ім. Ярослава Мудрого (президент фонду — Валентина Стрілько) погодилася з поданням колективу і присудила їй почесну нагороду.
На зібранні виступила донька Ірини Калинець Звенислава Ігорівна, яка презентувала перші томи праць, упорядковані батьком — однодумцем і послідовником мами. Львів’янка сердечно подякувала організаторам зустрічі, керівникові фонду за збереження пам’яті про Ірину Калинець і всіх борців за людську і національну гідність.
На знімку: премію В. Садовій (праворуч) вручає В. Стрілько.
Фото Валерія ПОПОВА (прес-центр Інституту філології).
Із досьє «Голосу України»
Ірина Калинець (6.12.1940 р. — 31.07.2012 р.) народилася у Львові. Закінчила філологічний факультет університету ім. І. Франка, працювала вчителем. Звільнена 1970-го за підтримку переслідуваних діячів культури, 1972-го — засуджена за антирадянську агітацію та пропаганду до 6 років ув’язнення та 3 років заслання. У 1981 році повернулася з таборів Мордовії. Працювала начальником управління освіти Львівщини, з 1990-го — депутат Верховної Ради України, голова підкомісії Верховної Ради України. Останні роки життя викладала в ЛНУ ім. І. Франка. Поетеса, прозаїк, культуролог, автор художніх творів, публіцистичних і наукових праць.
