Вітчизняну базову галузь згубить імпортне та нелегальне вугілля
Ситуація у вугільній галузі сьогодні виходить за межі окремого відомства. Адже проблеми зі збутом продукції, затримки зарплати, перспектива закриття шахт мають негативні соціальні наслідки для цілих територій. Сказати своє слово в обговоренні проблеми вирішили й українські вчені. Тему академічних слухань, які відбулися в Інституті економіки промисловості НАН України, назвали не по-академічному: «Розвиток вугільної промисловості України: згортати нерезонно розвивати». Де поставити кому, аби ключова галузь не опинилася, даруйте за каламбур, у комі, дискутували науковці із Донецька, Дніпропетровська, Києва.
«За рівнем інвестиційної активності Україна не відновила становище до 1990 року. Але якщо оцінити ситуацію у сукупному споживанні, вона незадовільна в усіх складових. Достатньо подивитися на дороги навколо Києва та інших великих міст — вони наче після бомбардування. Те ж саме з інфраструктурою. Зрозуміло, ми сьогодні стоїмо перед вибором: або робимо різкий поворот до нарощування наших зусиль і, відповідно, — зростання рівня споживання, — або ми продовжуємо помилкову політику останніх 20 років, коли намагалися підтримувати сферу споживання найрізноманітнішими способами, але, врешті-решт, опинилися в заручниках цієї системи», — переконаний академік НАН України Валерій Геєць.
За його словами, величезна кількість товарів, які могли б виробляти в Україні, імпортуються. «Вугілля, сталь і хліб — за багатьма цими позиціями країна втратила колишні позиції», — констатував академік. Тому Національна академія наук спільно із Інститутом економіки промисловості запланувала провести низку зустрічей із промисловцями та вченими та визначити напрямки розвитку економіки.
«Повірте моєму досвіду — гроші в цій країні є. І їх достатньо багато. Інше питання, яким чином їх мобілізувати, щоб вони вирішували ті завдання, про які ми говоримо. Сама держава зі своїм фінансовим ресурсом розв’язати ці проблеми не здатна», — додав В. Геєць.
Держава не вживає всіх законних заходів, щоб зруйнувати ситуацію, яка склалася, зазначив народний депутат: «Якщо все залишити без змін, то протягом найближчого десятиріччя Україна залишиться без власного вугілля, шахтарі — без роботи, металурги і хіміки — без власної сировини. Перед нащадками ми повинні зробити все, щоб зберегти власну українську вугільну промисловість».
Такі зустрічі, вважає голова Донецького наукового центру, академік Володимир Шевченко, означають відродження традиції тісного співробітництва промисловців, науки і влади. «Такі стосунки ми називали рівноправним трикутником, у кутах якого стоять учені, промисловці та управлінці. Це поєднання завжди приносило успіх. На жаль, останніми роками цей трикутник «зліг» на одну лінію: управлінці відійшли від цього принципу».
Юхим Звягільський назвав два шляхи розв’язання проблем вугільної галузі: «Це насамперед створення вугільної галузі цілком нової економічної якості за рахунок насамперед модернізації діючих шахт зі значними запасами вугілля. Маю на увазі не лише впровадження нової техніки, а й схем і систем підготовки. Крім того, реформування шахтного фонду із максимально можливим об’єднанням підземних виробок та оптимізація їх поверхневих комплексів. Доцільно такі проекти організовувати в рамках державно-приватного партнерства».
Другим шляхом депутат назвав «високий рівень захисту вугільної промисловості від зовнішньої експансії» шляхом запровадження квот, мита та інших заходів, які обмежують імпорт палива. Пропозицію підтримали інші учасники слухань. Подальший розвиток галузі залежить від вирішення двох глобальних завдань — техніко-технологічної модернізації та її реформування відповідно до ринкових умов. Сьогодні половину вугілля, яке видобувається в Україні, дають приватні шахти. Вони демонструють кращі результати роботи, порівняно з державними вугільними підприємствами. Тому, на думку вчених, потрібно підтримувати не лише державні, а й приватні шахти, які реалізують великі капітальні проекти.
Та чи не головною проблемою галузі експерти назвали відсутність конкурентного середовища. Економічні відносини в галузі залишаються непрозорими, ринок вугільної продукції — зарегульованим, а розподіл бюджетних коштів — незрозумілим громадськості.
Заходи із реформування вугільної промисловості мають знайти відображення у програмі розвитку галузі на період до 2030 року, яка зараз розробляється. При цьому науковці висловили побажання проводити реформи послідовно і без «кампанійщини». На жаль, досвід останніх 15—16 років засвідчив, що програм у ключовій галузі не бракувало, —бракувало їх виконання. Навіть закриття нерентабельних шахт перетворилося на болісний і тривалий процес, який до того ж влітає в чималу копієчку з бюджету.
Донецька область.
КОМЕНТАР
Олександр Амоша, академік НАН України:
— Останніми роками в Україні поширюється ідея перетворення вітчизняної вугільної галузі на основне джерело енергоносіїв для національної економіки під гаслом: «Вітчизняне вугілля замість імпортного газу». Однак, зважаючи на стан і потенціал української вугільної галузі та враховуючи світові тенденції у сфері енергозабезпечення, ця автаркічна по суті ідея є сумнівною. І тепер, і в перспективі не слід виключати необхідності імпорту енергоносіїв, і в тому числі вугілля, з диверсифікацією джерел постачання і, звісно, за умов відповідного розвитку транспортної інфраструктури, зокрема, портового господарства. Водночас не підлягає сумніву необхідність збереження і подальшого розвитку вітчизняної вугільної промисловості як певного гаранта енергетичної безпеки країни.
Пряма мова
«До України протягом останніх п’яти років щороку завозять від 10 до 12 мільйонів тонн коксівного вугілля. І завозять за ціною приблизно на 20—25 відсотків вищою за ціну українського вугілля. І держава, й уряд роблять вигляд, що нічого не відбувається, — підкреслив народний депутат України, доктор технічних наук Юхим Звягільський, який узяв участь у слуханнях. — У той же час із нелегальних шахт-копанок видобувають такий самий обсяг вугілля. Але не на тачках же його вивозять, а у вагонах, по державній залізниці! Хтось реалізовує, хтось купує, хтось торгує, використовує як енергоносій. І це вугілля має нелегальний збут. Це, за великим рахунком, я вважаю, злочин у державному масштабі».
Цифри і факти
У січні 2013 року в Україні видобуто 6 956 тисяч тонн вугілля — на 290 тисяч менше, ніж за такий же період минулого року. В тому числі — 2 070 тисяч тонн коксівного палива (мінус 75 тисяч тонн) та 4 887 тисяч енергетичного (мінус 216 тисяч тонн).
В галузі працюють 170 тисяч осіб (на 3,8 тисячі менше, ніж рік тому). Середньомісячна заробітна плата працівників із видобутку вугілля — 5 642 гривні.
Академік НАН України Анатолій Булат, народний депутат України Юхим Звягільський, академік НАН України Олександр Амоша під час академічних слухань.
Фото автора.
