Про столицю — від першої особи

— Таких пріоритетів три, і вони всі однакові за значенням. Це, безперечно, активи, які дають людям роботу: стратегічні підприємства, які практично були приватизовані або дійшли до приватизації: «Київводоканал», «Київміськбуд», «Київгаз» та багато інших. Крім того, йдеться про величезну кількість активів, пов’язаних із землею, в тому числі — зелені зони. Ми повернули місту понад три тисячі гектарів землі. Чому саме це? Передовсім тому, що з киянами повелися несправедливо. Крім того, це — основа для формування нашої фінансової системи. З тим щоб Київ мав можливість розвиватися...

Друге важливе питання — підготовка до Євро-2012. Стан справ був такий запущений, а час втрачений, що потрібно було вже працювати 25 годин на добу. Кияни переконалися, що ми пройшли цей етап успішно. Я б навіть сказав, зроблено більше, ніж очікували.

І нарешті, питання соціального захисту. На середину 2010-го — зарплата у бюджетній сфері, на жаль, не відповідала тогочасним викликам. Тож ми порушили питання про можливість її підвищення. Було досягнуто бюджетного фінансування у повному обсязі, поновлено муніципальні 20-відсоткові надбавки, запроваджене додаткове системне протягом року фінансування незахищених верств населення. Наприклад, у галузі охорони здоров’я за останні два роки збільшено фінансування вдвічі.

— Звичайно, що підвищило. Наприклад, «Київміськбуд», котрий два роки тому, коли я обійняв посаду, був у приватній власності. Нині 90% його акцій належать місту. Що таке «Київміськбуд» сьогодні? Це — наш генеральний партнер у будівництві соціального житла і всіх програм доступного житла. У 2011—2012 рр. ми вийшли на рекордні показники будівництва житла в Києві — рекордні за всю історію України як соціалістичної, так і незалежної. Ми будуємо 1,5 млн. квадратних метрів щороку! Такого ніколи не було. І частка «Київміськбуду» — одна з найвагоміших...

— В планах — спорудити 2 млн. кв. м! Про таке навіть мріяти донедавна не можна було. Ця програма відпрацьовується разом з урядом: 70 на 30 відсотків — іпотечне кредитування. І наша міська участь у додатковому фінансуванні програм: 20% доплачуємо з міського бюджету — для працівників бюджетної сфери — учителів, лікарів...

—Так, форма власності змінилася, але власники не усвідомили, що, приватизувавши квартиру, вони приватизували також усе, що навколо, і разом із сусідами відповідають за експлуатацію будинку. У квартплаті, яку ми сплачуємо, не закладено кошти на ремонти дахів, підвалів. Для цього треба підвищувати тарифи. Ми на це не йдемо. Усі роботи, які проводяться по підвалах або дахах, це те, що додатково спрямовується з місцевого бюджету. Цього року на ремонт покрівель спрямуємо 20 млн. грн.: відремонтуємо ті, на стан яких скаржаться мешканці.

Я — один із авторів закону про реформування комунального господарства. Але для того щоб провести таку реформу, потрібна державна політика, пов’язана з реалізацією прописаних у ній заходів і, безперечно, їх фінансова підтримка. Хоч із прийняттям закону дещо збільшилися обсяги фінансування ЖКГ, але цього недостатньо, щоб провести за означений час реформування галузі. Тож і це питання, на жаль, відстає від сучасних викликів.

— На жаль. Ми поновили програми їх капітального ремонту, благоустрою подвір’їв, міжквартальних проїздів, проекти будинкового вуличного освітлення, реконструкції ліфтів. Минулого і позаминулого років спрямували близько 400 млн. грн., може, навіть півмільярда, на те, щоб розв’язати ці проблеми. Цього мало. Але враховуючи, що було досі, то це в 10 разів більше. До того ж торік запровадили такий підхід: не розсіювали ресурси, а визначали будинки, які треба ремонтувати, і комплексно виконали всі роботи. Це відразу зовсім інша якість. У нас є кошти на початок цих робіт, та й до кінця цього року ще додамо. Та для ефективного управління житловим фондом вартість комунальних послуг повинна бути іншою, значно вищою. Але в нинішніх умовах ми не можемо підвищити тариф, тому виходимо з наявних ресурсів.

Кращий варіант розв’язання цієї проблеми — участь самих мешканців в організації управління. Це — об’єднання співвласників — форма, яка нині дозволяє з цим справитися. Якщо є бажання організувати їх, то адміністрація готова надавати фінансову підтримку. Наприклад, зараз відпрацьовуємо широкомасштабну програму щодо реконструкції ліфтів або заміни їх, і можемо розпочати це з ОСББ чи кооперативів, чи там, де хочуть організувати такі об’єднання. Слід відзначити, що тенденція до збільшення їх кількості є, але розвивається вона аж надто повільно.

— Ми не можемо діяти поза законом. Коли я до цього питання долучився, всі документи були оформлені таким чином, що є виграні-програні суди і є рішення суду, що будинок споруджений законно. Тобто у мене був єдиний вихід у цій ситуації — твердо сказати: те, що ви зробили, киянам не подобається. І ви це зробили проти їхньої волі. Якщо так, то тепер віддайте це Києву. Результат: об’єкт вартістю 80 млн. переданий безплатно владі, і зараз тут — Музей історії Києва. Підіть, подивіться, як працює музей. Там постійно екскурсії. Я це питання вирішував не самотужки, а разом з гуманітарною громадською радою, до складу якої входять Герої України, відомі люди, які справді з повагою ставляться до Києва. Я з ними радився, і вони сказали: «Це добре». Ми разом відкривали музей...

— МАФи особливо допікають на підходах до станцій метрополітену, де територія перетворена на базари, зупинках іншого громадського транспорту.

— Приберемо всі. Реальність така: як тільки почну це робити, у мене буде купа депутатів, захисників підприємців малого та середнього бізнесу — з різними мандатами і таке інше. Тому я до вирішення цього питання ретельно готуюсь, бо воно корумповане наскрізь! Торік ми провели велику роботу з обліку МАФів, сплати податків. Після першої хвилі їх легалізації отримали до міського бюджету 60 млн. грн. Бо вони стоять і нічого не платять — це нонсенс! Торік уперше отримали 60 млн. Зараз підготували ще одне рішення міської ради відносно нашої політики. А щодо МАФів поблизу станцій метро, об’єктів, які поруч, то позносимо їх усі. Але до цього слід готуватися, щоб мене не змогли звинуватити в тому, ніби я це роблю незаконно.

— Я все роблю, щоб це припинити. Але рішення про надання цих ділянок забудовникам були прийняті раніше. Рішення, за які мені було б соромно, я не приймав. Ці питання — 2004—2005 років і до першого півріччя 2010-го. Тоді підписані всі дозвільні документи. Нині у цих підприємств уже немає потреби щось просити у влади — вони просто роблять своє. З моїм приходом все це припинено. Мені зараз доводиться «гасити пожежу» — разом з правоохоронцями зупиняти будівництво. Після того як зрубано перші дерева, ми реагуємо, починається процес з’ясування — відповідно до законодавства. Адже сьогодні діє закон України спеціально для Києва, який не дозволяє зносити зелені насадження. Ми ним дуже активно користуємося. Над цим працюють також прокуратура, суди.

— На Гідропарку є, по-перше, спортивна зона з пляжним футболом, волейболом, баскетболом. Ми весною хочемо впорядкувати цю частину парку, нині ремонтуємо Венеціанський міст... Плануємо зробити маршрути для велосипедистів. Ця територія має розвиватися тільки як пляжна або для спорту.

— Днями я зустрічався з природоохоронним прокурором і доручив йому розібратися з цим питанням. Ви цілком об’єктивно його порушуєте. Найближчим часом ситуацію з’ясуємо.