Херсонщина виховала чимало переможців Олімпіад, чемпіонів світу, Європи та України з водних видів спорту, і тепер їхню справу продовжують понад чотириста молодих веслярів, що займаються у трьох спеціалізованих школах та училищі. Але всі ці заклади потерпають від нестачі сучасних човнів та весел, часто-густо користуючись спадком часів СРСР, який передається, наче естафетна паличка. При цьому в Херсоні існує підприємство, котре колись постачало таке обладнання у половину Союзу, а нині заради елементарного виживання змушене перекваліфікуватися у щось на зразок меблевої майстерні.
Замість байдарок...
— Наш завод спортивного інвентарю 1978 року не випадково створили саме у Херсоні. Тоді місто і регіон були загальновизнаними центрами розвитку веслування, кузнею олімпійських кадрів. Спортсменам держава намагалася надати найкращі «інструменти» для тренувань, тому підприємство на її замовлення випускало щомісяця до п’ятисот весел і до двадцяти човнів, а на додачу — ще й з дванадцять яхт на рік. Однак, що було, те загуло.
— Протягом попередніх трьох років ми отримали одне-єдине профільне замовлення на 50 весел для водної станції одного з державних вузів Миколаєва. Херсонці ж нічого не замовили, — сумно констатує директор заводу Володимир Оборожний.
За часів свого розквіту унікальний завод давав роботу дев’яноста майстрам — справжнім віртуозам своєї справи. Тепер тут працюють за мінімальну зарплату якихось п’ятнадцять чоловік. І ті виконують переважно приватні замовлення на реставрацію старовинних меблів, виготовлення фігурних ліжок та дверей з натуральної деревини для будинків «нових українців», що дозволяє підприємству сяк-так існувати — але не більше. Адже ринок збуту для основної продукції заводу тепер просто зник: органи місцевого самоврядування, на утриманні яких перебувають спортивні навчальні заклади для молоді, практично перестали замовляти нове обладнання.
Свого не маємо — за чуже переплачуємо
— Минулого року на цю статтю витрат в обласному бюджеті коштів не було передбачено. Але як виняток придбали за 70 тисяч гривень човен німецького виробництва для академічного веслування для тренувань дуже талановитого і перспективного молодого спортсмена — чемпіона Європи. Та й те, половину грошей відшукала казна, а решту зібрали спонсори. Заміна зламаних стійок, весел тощо коштує спортшколам приблизно 100 тисяч гривень на рік, хоча за них також платить не бюджет — гроші з пожертв надходять, — пояснив начальник управління молоді, сім’ї та спорту Херсонської облдержадміністрації Олег Кравець.
Водний спорт для простих херсонців перетворюється на дуже дороге задоволення: нове професіональне весло для байдарки чи каное коштує 800—1200 євро, якісна байдарка — 4—7 тисяч, тобто її ціна дорівнює вартості вживаного авто.
Зрозуміло, що спонсорів для придбання таких «іграшок» не вистачає, та й не всі батьки можуть розорити сімейний бюджет заради того, щоб синові чи дочці було на чому тренуватися. Якщо випуск згаданого обладнання знову налагодити безпосередньо у Херсоні, воно коштувало б удвічі дешевше, а значить — і водний спорт знову став би доступнішим та масовішим.
Та де там: поки міський завод спортивного інвентарю клепав двері та ліжка, його конкуренти по всьому світі впроваджували нові технології і тепер ті самі весла роблять з вуглепластика, а на байдарки використовують скловолокно тощо. Нові суденця не пливуть, а пурхають річками, тож класичні херсонські вироби з деревини чи фанери їм аж ніяк не суперники.
Чого бідні? Бо дурні! Чого дурні? Бо бідні!
Для повернення втрачених позицій хоча б на внутрішньому ринку підприємству треба перенавчати персонал, купувати сучасне обладнання, вдаватися до хитрих маркетингових ходів. Однак на все це потрібні гроші, а який інвестор розщедриться на такі вливання, не маючи стабільного ринку збуту для вельми специфічної продукції? Тож у підсумку й виходить, що крайніми в цій ситуації залишаються наші спортсмени та спортклуби, котрі змушені переплачувати за купівлю імпортного тренувального знаряддя, оскільки умов для його виробництва в Україні за двадцять років незалежності так і не спромоглися створити, а радянські набутки швиденько розтринькали.
Нещодавно державні мужі оголосили про намір створити біля Цюрупинська на Херсонщині велику базу саме з водних видів спорту, де могли б тренуватися сотні молодих веслярів... А весла й байдарки їм знову за кордоном купуватимемо?
Херсон.
Директор заводу спортивного інвентарю Володимир Оборожний.
Фото автора.
