До Верховної Ради України потрапила група народних депутатів, серед яких, зокрема, чотири керівники обласних партійних організацій: «Фронту змін» — Степан Кубів, «Свободи» — Ірина Сех, «Батьківщини» — Роман Ілик і «УДАРу» — Ярослав Гінка. Бізнес представлений Ярославом Дубневичем, який переміг завдяки патріотичним настроям, та Ігорем Васюником, котрий пройшов добру школу практичної економіки. Нещодавно вихідці з Львівщини об’єдналися в міжфракційну депутатську групу. «Голос України» поцікавився, чого чекають виборці від львівського лобі.
Візитівка країни
Тарас Федак, голова постійної депутатської комісії Львівської облради з питань паливно-енергетичного комплексу:
— Львівщина мала чимало депутатів у парламенті, але вони не були згуртованими і не виявляли консолідованої позиції щодо вирішення проблем свого краю. Нині ситуація трохи змінилася. Передусім очікуємо на активну участь депутатів у формуванні бюджету. Пріоритетними мають стати питання розвитку інфраструктури та доріг. Львівщина — прикордонна область, чотири митних переходи. Це — обличчя країни, яку пізнавати починають відразу, перетнувши кордон. З враження від наших доріг починає створюватися думка про Україну. Це — візитівка держави.
Друге питання — економічний розвиток та залучення інвестицій. Наскільки зрозумілі правила на території, настільки часто приходить інвестор. Це залежить від законодавчої влади. Повинні бути зроблені кроки до інвестування прикордонних областей та транскордонного співробітництва. Ми ще не бачили серйозного лобіювання інтересів Львівщини та Галичини в Києві. Ми розглядаємо бюджет як інвестиційну складову. Якщо інвестор бачить, що уряд надає певні преференції якомусь регіону, не обов’язково грошима, він теж сюди прийде.
Настали такі часи, що бізнесменам важко потрапити до чиновників високого рівня. Колись можна було через обласні адміністрації, а нині хіба що з допомогою народних депутатів.
Юрій Шведа, доцент кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка:
— Насамперед вирівнювання фінансування регіону. В Україні склалася серйозна диспропорція в рівнях фінансування. Хто має більший доступ до влади — отримає переваги для розвитку своїх регіонів. У нас складається враження, що більшість коштів спрямовують на Донбас та Схід. Якщо це так — то це неправильно. Львівське лобі мало б вирішити питання про більш-менш справедливий розподіл фінансів.
Принципова і чесна позиція
Іван Груник, заступник голови Львівської ОДА, депутат обласної ради:
— Хочу говорити про львівське лобі як депутат обласної ради. Ми знаємо, скільки було виборчих обіцянок. Тому сподіваємося, що народні депутати об’єднаються і створять єдину команду, яка обстоюватиме інтереси Львівщини. Буде вона називатися «Галичина» чи інакше — це не суттєво. Головне, я переконаний, що можна чимало зробити, бо останніми роками багато упущено на Львівщині. Ми знаємо, яка ситуація в промисловості, у сільському господарстві. З ініціативи голови ОДА запускаємо програму відродження галицького села, створення сільських кооперативів. Намагаємося створити належні умови й залучити інвесторів, щоб з’явилися нові робочі місця. Дуже багато молодих людей закінчують навчальні заклади і виїжджають за кордон.
Поки що нічого конкретного не можу сказати, але є надія, що наші депутати обстоюватимуть інтереси Львівщини.
Валерія П’ятак, заступник голови Львівської облради:
— Ми чекаємо від львівського лобі принципової й чесної позиції. Що сказано — треба виконати. Хотілося б, аби не перевелися на конкретні речі, а обстоювали системні підходи в політичній та в економічній площині.
Очікуємо прозорого розподілу державного ресурсу для всіх областей. Львівщина від того тільки виграє. У специфічних напрямах, які характерні для нашого краю, повинні бути по-державницькому розставлені акценти. Йдеться про історико-культурну спадщину, про транскордонну співпрацю, про край, що розташований на кордоні з ЄС, а це вимагає по-новому подивитися на пункти перетину.
Львівські депутати повинні чітко поставити питання про спільний митний огляд на кордоні, як крок до реальної євроінтеграції. Спільний огляд — це унеможливлення чи мінімізація корупційних дій на кордоні.
Наступне — це проблематика Карпат як не тільки Львівщини, а й України в цілому. Дуже часто побажання зводяться до розподілу бюджету. Але як заробити кошти — тут ніхто жодних побажань не висловлює. Економічні реформи, які озвучуються, є непопулярними, але вони повинні бути однаковими для всіх, як для великих підприємств, так і для малого і середнього бізнесу.
Сьогодні спиртова, енергетична, газова галузі працюють не на бюджет, а на олігархів. Це приклад олігархічної монополії, запровадженої в Україні. Повернути макроекономічну та політичну ситуацію, щоб відновити довіру інвесторів і створити умови для малого бізнесу та самозайнятості.
На часі проведення адміністративної реформи. Потрібно ліквідувати старі структури. Я прихильник укрупнення районів. На Львівщині може бути 10—12 районів. Адміністративна реформа вивільнить здорових і мудрих людей, які підуть у реальний сектор економіки і будуть наповнювати бюджет, а не проїдати.
Людське терпіння не безмежне
Любомир Воробець, військовий пенсіонер:
— Правила гри змінюйте, а не гроші діліть. Люди повинні бути в центрі всіх перемін. Зарплата має забезпечувати гідне життя. Поки що ми не бачимо змін. Чому? Не ті механізми працюють. Багаті занадто потужні насоси включили — все витягують з простих людей і переводять у зелені папірці. Невже для того живуть, щоб множити долари і ховати на Багамах?
Зарплати має вистачати на харчування, одяг, навчання дітей і на кредити на житло та автомобіль. І хоч би раз у рік на відпочинок.
Це мінімум, який забезпечують у всьому цивілізованому світі, а в нас народ зробили жебраками, який ледве зводить кінці з кінцями. Жирують ті, хто має доступ до ресурсів.
Озирніться навколо: людське терпіння не безмежне. Про що нині говорять? Що тільки масові акції протестів можуть зупинити тих, хто втрачає почуття міри. Де наш середній клас, який має бути стержнем нашого суспільства. Маємо дві крайнощі — жебраків і олігархів. Посередині — порожнеча.
Львівська область.
