Прочитав у газеті матеріали на тему чи потрібна графа «національність» у паспорті та реєстраційних державних документах, і хочу висловити свою та сусідів думку. Нагадаю, що права національних меншин захищено відповідним законом. Слід негайно виправляти допущені помилки в 1992-му і 2002 роках щодо фіксації національності представників титульної нації. Щоб зменшити витрати, вважаю, треба державним органам прийняти рішення про відповідні записи місцевими радами (у паспорті чистих сторінок достатньо). Можливо, так можна зробити і в свідоцтвах про народження і в інших реєстраційних документах. Наприклад: я (а мені в квітні 84) знаю імена і прізвища своїх прадіда і прабабки. У мене шість онуків і вісім правнуків. А, скажімо, в Індії знають про своїх пращурів до сьомого коліна. А наші онуки поняття не мають, якого вони роду-племені. Вважаю, кожен співвітчизник повинен пишатись, що він за національністю Українець.
Всеволод КОНДРАТЮК, учасник війни.
Красилівський район
Хмельницької області.
