Сільські лікарні пустили «під ніж» реформи
Услід за пенсійною та податковою реформами медична стала чи не наймасштабнішою, проголошеною урядом протягом останніх років. Запровадження пілотних проектів, перебудова системи швидкої допомоги, активне скорочення сільських медичних закладів з паралельним створенням окружних центрів, акцент на практику сімейної медицини — взялися за все й одночасно. Із глибинки до центру йдуть постійні звіти про те, що вже реорганізовано та реформовано. Дільничні лікарі зі стажем у 20—30 років швидко перевчаються на сімейних. «Швидкі» змінюють своїх диспетчерів. Головні лікарі медичних установ у терміновому порядку вивчають сотні сторінок інструкцій та законодавчих актів, щоб второпати, що і як потрібно змінювати. А пацієнти не так сподіваються на краще обслуговування, як побоюються, щоб не стало гірше. Одне слово, реформа вже в дії. Які ж її перші результати і враження?
Минулої зими до корпункту на Хмельниччині звернулися мешканці Солобковець з Ярмолинецького району із проханням втрутитись у ситуацію й допомогти. Тоді в сільської дільничної лікарні почалися проблеми з проплатою за опалення. З холодного приміщення довелось відправити всіх пацієнтів додому. Виникла небезпідставна підозра: лікарню заморожують не випадково — все йде до того, щоб її просто закрити.
І ось майже через рік із Солобковець знову тривожні звістки (співрозмовники просили не називати їхніх прізвищ) :
— Тоді нас не погладили по голівці за те, що звернулися по допомогу до газети. Але переконані: саме публікація в «Голосі України» допомогла протриматися досі без скорочень. Та вже приїздив представник із райлікарні і попередив: з першого квітня стаціонар закриють, а частину медперсоналу доведеться скорочувати. Що ж це за реформа така, коли людям від неї тільки гірше?
Як саме все відбуватиметься, ще точно ніхто не знає.
Поки головну суть реформи пояснили приблизно. Мовляв, щоб зекономити гроші, треба звільнити частину людей.
Але хто хоче починати такі непопулярні заходи з райлікарні, якщо спочатку можна звільнити медперсонал на селі? Тим паче що сільська медицина нині визнана малоефективною, а головне — дуже затратною для бюджету. Отож сім сіл, які обслуговує Солобковецька дільнична, швидше за все, залишаться без свого стаціонару.
...Жителька із сусідньої Андріївки викликала «швидку», щоб відправити до лікарні стареньку і дуже хвору матір. Машина так і не приїхала. Довелося самим наймати транспорт та везти пацієнтку в район. А там почули: «Не маєте як доглядати вдома, віддайте до притулку, ми таким хворим не допоможемо. А хочете — везіть у Солобківці». Що цій родині до того, що десь там створюються нові центри з новою апаратурою та новими підходами до лікування? Адже їм потрібна допомога тепер. І хоча б елементарна, у вигляді знеболювальних. Така, яку цілком здатні надавати сільські стаціонари. Вірніше, вони здатні були робити це дотепер. Але, з усього видно, такі функції не вписуються в загальну концепцію реформ. Разом із пацієнтами.
Продовжити життя важкохворої бабусі не вдалося, на це сподівання були малі. Але ж саме тут, у сільській лікарні, робили все, щоб полегшити страждання. Проте реформа медицина «згори» котиться своїм шляхом, безжально закриваючи і скорочуючи ті заклади, які десятиліттями були найближче до людей.
У 1995 році в області налічувалось 138 лікарняних закладів. На початок 2012-го їх число зменшилось до 82. За цей самий час загальна кількість лікарняних ліжок скоротилась із 19 тисяч до 11,6 тисячі.
Головний лікар Сокиринецької дільничної сільської лікарні, що в Чемеровецькому районі, Михайло Марков після тридцяти років активної практики нині перетворився на учня. Він студіює основи медицини на спеціальних курсах, де протягом кількох місяців із кожного дільничного терапевта мають зробити сімейного лікаря. З одного боку, курсанти погоджуються, що непогано б поновити знання з неврології, гінекології, хірургії і навіть стоматології, якими вони мають володіти. Але практично кожен переконаний: бути висококваліфікованим фахівцем за всіма цими напрямами ніхто з них не зможе. Чим, окрім назви, буде різнитися їх нова спеціальність і посада, досвідчені практики до кінця так і не второпали. Хоча вголос про це намагаються не говорити. Дамоклів меч скорочення лякає всіх. Єдине, що передбачають, — навантаження зросте.
Як реформи позначаться на фінансуванні, головний лікар Михайло Марков не знає. Поки що тішиться тим, що є хоча б ліки на невідкладну допомогу. Зате створена лікарня сімейної медицини, яка має обслуговувати аж чотири села, де живуть до двох з половиною тисяч мешканців.
До речі, у вже згаданій солобковецькій лікарні, немає й такого «достатку». Люди кажуть, що від нового року навіть із медикаментами виникають проблеми, користуватися доводиться переважно тими, що залишились із минулого. Складається враження, що на лікарні вже поставлено хрест, тож нічого витрачати на неї зайві кошти. Вже немає прачки — медсестри самі перуть білизну. Скоротили повара, і пацієнти змушені рятуватись власними харчами.
Виходить, що медицина, яку на своїх плечах десятиліттями тягнули фельдшери, медсестри, санітарки та лікарі із глибинки, тепер не потрібна. Проте люди, які нею користувалися, так не вважають.
Хмельницька область.
