Почати інвестиційний бум у нашій країні збираються вже понад двадцять років. За цей час в економіку України не з коштів держбюджету було вкладено 53 мільярди доларів. Для порівняння: за такий само період Польща змогла залучити 201 мільярд доларів іноземних інвестицій. Створення у нас сприятливого для міжнародного капіталу економічного, правового, адміністративно-бюрократичного середовища залишається вкрай актуальним.

Розвиток зовнішньоекономічних зв’язків і прихід іноземних інвестицій у багатьох державах гальмуються через схожі проблеми — корумпованість чиновників, недосконалість законодавства тощо. Але чимало країн поступово усувають бар’єри на шляху іноземного капіталу. Їхній досвід, безсумнівно, цінний, зокрема і для українців. Щоб проаналізувати характерні для міжнародної інтеграції сучасні проблеми, у Донецьку зібралися представники 19 держав: Росії, Литви, Чехії, Болгарії й інших. Міжнародний науково-практичний семінар «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект» проводиться тут регулярно. Конкретні приклади з виступів його учасників підтверджували: вкладення капіталу в розвиток ключових галузей науки та промисловості вигідне для громадян. Але одного бажання сторін замало.

Зрозуміло, Донецька область вигідно вирізняється за рівнем розвитку промисловості, культури, спорту і т. д. Але, незважаючи на це, за 20 років сюди надійшло всього 2,9 мільярда доларів інвестицій. За обсягом закордонних вкладень в економіку область посідає третє місце. Але й Дніпропетровщині, яка випереджає її і у якій освоєно 8, 2 мільярда доларів іноземців, котрі побажали одержати тут прибуток, і навіть українській столиці з інвестованими в неї 25,4 мільярда доларів, за великим рахунком, пишатися нема чим. Світовий капітал вважає прихід в Україну невиправданим ризиком. Про непривабливість нашої країни й Донецького регіону для іноземних вкладників свідчать і дані головного управління статистики в Донецькій області: понад 83 відсотки капіталовкладень прийшли з трьох найбільших офшорних зон: Кіпру — 55,3 відсотка, Нідерландів — 21,4 відсотка й Британських Віргінських островів — 6,4 відсотка. Для прикладу: у Дніпропетровську область, схожу на Донецьку за структурою, обсягами промисловості й населенням, більше половини інвестицій прийшли з Німеччини й тільки третина — з вищезгаданих офшорів.

Зате за вивезеними з країни капіталами Донецька область лідирує. Усього ж з України в інші країни було виведено 6 мільярдів доларів, у яких частка Донецького регіону становила 5,4 мільярда. Головною країною-одержувачем українських інвестицій став Кіпр: туди відправлено понад 96 відсотків усіх капіталовкладень. Така разюче асиметрична ситуація. З неї випливає закономірне запитання: чому Донеччина вкладає в офшор удвічі більше, ніж отримує назад?

Юрій Макогон, завідувач кафедри «Міжнародна економіка» Донецького національного університету, доктор економічних наук, професор вважає, що «в Україні незатишно капіталу, він тут зазнає ризику. Тому фінанси й виводять за кордон, замість того, щоб вкладати їх у вітчизняну промисловість».

Не тільки вугілля та сталь

Прихід іноземного капіталу в Донецьку область запустив процес зміни її промислового вигляду. Почали активно розвиватися нетрадиційні для регіону напрями виробництва. «Інвестиції відіграли вирішальну роль у диверсифікованості промисловості області. З’явилася ціла низка нових підприємств харчової промисловості. Наприклад, прийшла корпорація «Каргілл», яка запустила принципово нове підприємство з виробництва олії. У нас були масложиркомбінати, але схожого на те, що зробила «Каргілл», не було. У будівельній галузі компанії «Кнауфф» і «Лафарж» відкрили великі заводи з виробництва будівельних сумішей», — нагадав Юрій Макогон.

Про значну зміну промислової структури території говорив і президент Донецької торгово-промислової палати Геннадій Чижиков: «За 20 років ми серйозно просунулися від образу вугільно-металургійного регіону. Хоча й ці галузі розвиваються, ідучи від сировинного продукту до кінцевого. Зараз в області перебувають дві найбільші кондитерські фабрики — «АВК» і «Конті», які за останні 15 років змогли зайняти до 20 відсотків ринку України й активно виходять зі своєю продукцією за кордон».

Але мінялося не тільки промислове виробництво. З’явився й зовсім новий вид бізнесу — спорт. «В усьому світі спорт — це потужна індустрія. Зараз Донецький регіон, крім футболу, починають асоціювати ще і з хокеєм, і з баскетболом. І це, у свою чергу, дає поштовх розвитку готельного й ресторанного бізнесів, тому що формує для них істотні потоки споживачів послуг», — зазначив керівник палати.

Перспективи

Завтрашній день країни багато в чому визначиться вибором напряму її руху: або в Європейський Союз, або в Митний. І час для ухвалення рішення практично вийшов. Але незалежно від вибору очевидно, що положення України в будь-якому співтоваристві визначатиметься її економічними можливостями. Тому особливо актуальними стають питання: наскільки висока здійсненність розвитку промисловості, наскільки сприяють цьому внутрішньодержавні обставини й чи чекає на нашу країну друга хвиля кризи?

Надію на пожвавлення ринків металу висловив Геннадій Чижиков. Збільшення обсягу виробництва металургів сприятиме вугільній галузі в нарощуванні видобутку твердого палива. Юрій Макогон також вважає, що Донецька область разом з Луганською, Дніпропетровською й частиною Запорізької, що утворюють регіон Донбас, мають гарні перспективи. «Тут унікальна комбінація корисних копалин, енергетичних можливостей, водних ресурсів, логістики. Металургія, видобуток глин, енергетика — це все одно на найближче десятиліття візитна картка Донбасу. Видобуток гіпсу, солі. До цього додаються  ІT-, нанотехнології, спортивний туризм», — зазначив професор.

На думку вченого, 2013-й буде складним. «Зовнішні ринки не дадуть значного зростання за нашими основними експортними позиціями: металургією й хімією. Збільшення можливе тільки в агропромисловому комплексі, який відіграє дедалі більшу роль у наших зовнішньоекономічних зв’язках. Тому держава повинна виявити волю, включити всі важелі для підтримки базових галузей з переадресацією їх не на зовнішні ринки, а на внутрішнє споживання», — наголосив професор.

Гроші ніколи не сплять. Капітал іде туди, де його більше чекають, а отже, можуть створити кращі умови. Сучасний світ — це змагання. І свій матч за фінансові ресурси Україна поки що програє.

Донецька область.

Геннадій Чижиков.

Юрій Макогон.

 

Фото автора.