Олександр РЕЄНТ: «Мета краєзнавця — розкривати історію малої батьківщини»

Наш співрозмовник — доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук, заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу історії України XІX — початку ХХ століття Інституту історії України НАН України, голова Національної спілки краєзнавців України Олександр РЕЄНТ (на знімку).

— Олександре Петровичу, чим є краєзнавчий рух сьогодні? Яка роль у ньому Національної спілки краєзнавців, котру ви очолюєте?

— Нині стали актуальними питання культурного і духовного розвитку. Особливо це стосується значення краєзнавчого руху в розбудові й утвердженні української державності на засадах демократизму, високої духовності та громадянськості. В українському краєзнавчому русі авангардна роль належить творчій професійній організації — Національній спілці краєзнавців України. Головне покликання дослідника рідного краю випливає зі світоглядної, людинотворчої функцій краєзнавства як комплексної галузі знань та широкого громадського руху.

— Чим українська держава має завдячувати подвижникам-краєзнавцям?

— Мета краєзнавця — розкривати історію малої батьківщини в усій її неповторності, підтримувати високі гуманістично-духовні ідеали та загальнолюдські цінності, впливати на формування у молодого покоління самостійного і свідомого вибору власної перспективи. Праця краєзнавців закладає міцний фундамент національної свідомості, утверджує високі морально-етичні ідеали. Краєзнавство — могутній чинник успішного розвитку українського суспільства XXІ століття, воно сприяє прискоренню важливих процесів у різних сферах суспільно-політичного й духовного життя.

— Спілка виступила з ініціативою розробки і затвердження державної програми розвитку краєзнавства на період до 2025 року. Яка її мета?

— Своєчасність програмних перспектив у краєзнавстві зумовлюється новими суспільно-політичними викликами на тлі глобалізаційних процесів у світі. 

Основні тенденції розвитку та суспільно значуща роль краєзнавства виявляють необхідність повноцінного використання його широкого потенціалу. Метою програми є подальший розвиток краєзнавства як галузі наукових знань та розгортання краєзнавчого руху — невід’ємної складової сучасного громадянського суспільства.

— Які завдання спілки в найближчій перспективі?

— Насамперед мусимо узагальнити теоретичний і практичний досвід у краєзнавстві, вдосконалити його науково-методологічні основи, поглибити дослідження джерельної бази. Ми зобов’язані розробити галузеві напрями у крає-

знавстві: історичний, природничий, географічний, етнографічний, культурно-мистецький, освітянський, пам’ятко-

знавчий, музейницький, бібліотечний, туристичний, екологічний. Також необхідно поширювати та зміцнювати навчально-методичну базу краєзнавства у системі національної освіти, популяризувати краєзнавчі дослідження та залучати широкі кола громадськості до збереження історико-культурної спадщини України.

— Для багатьох краєзнавство — це насамперед музейна і видавнича робота. Які конкретні проекти в цих напрямах плануються в найближчі десять років?

— Головне сьогодні — залучити краєзнавчий актив до програм та проектів зі збереження і охорони сакральних пам’яток дерев’яної архітектури України, збереження та музеєфікації пам’яток козацької історії, інших періодів. Хочемо найближчим часом розробити програму розвитку та популяризації діяльності громадських музеїв та музейних кімнат у населених пунктах та навчальних закладах, вивчити питання про заснування Музею історії краєзнавчого руху.

Також у планах — започаткувати проект «Закарбовані історією», що передбачає встановлення в усіх регіонах країни пам’ятних таблиць, присвячених видатним постатям та знаменним подіям; запровадити культурологічний медіа-проект «Музейні скарби України» для відтворення через музейні збірки історії українського музейництва ХІХ — початку ХХІ століття; започаткувати програму усної історії «Свідчення сторіч» (збирання й узагальнення розповідей людей різних поколінь, приватних документів, речей, що дасть змогу правдиво відтворити сторінки історії).

Щодо видавничої справи, то й надалі виходитимуть друком наукові збірники та науково-популярні праці, присвячені академіку П. Троньку та іншим видатним постатям українського краєзнавства, журнал «Краєзнавство», літопис НСКУ, збірники науково-краєзнавчих експедицій.

Краєзнавці ведуть активну роботу в Державній програмі з підготовки науково-документальної серії книжок «Реабілітовані історією», працюють над багатотомником «Звід пам’яток історії й культури України». Зобов’язані ми також вирішити питання організаційної та науково-методичної роботи з підготовки енциклопедичного видання «Історія міст і сіл України», за яке вболівав академік П. Тронько.

Програмою передбачено також видання фундаментальних праць «Енциклопедія українського краєзнавства», «Історія краєзнавчих досліджень та краєзнавчого руху в Україні», «Біобібліографічний довідник «Українські крає-

знавці», «Музейна енциклопедія України».

Не забудемо й про краєзнавчі регіональні видання, підручники, посібники та навчально-методичну літературу з краєзнавства для шкіл і вищих навчальних закладів, туристичні довідники та путівники, біографічні та бібліографічні каталоги, буклети, плакати, листівки, календарі тощо.

Паралельно хочемо запровадити проект «Електронний каталог краєзнавчих видань», в якому було б зібрано краєзнавчу літературу з усієї країни, а також створити електронну базу даних з історії населених пунктів України та зниклих сіл.

— А яку науково-дослідну діяльність ініціює і підтримує НСКУ?

— На часі розробка концепції інституціонального розвитку крає-знавства і започаткування Науково-дослідного інституту краєзнавства як науково-методичного та координаційного центру краєзнавчих досліджень в Україні. Такий інститут, на чолі якого були б науковці—члени НСКУ, мав би розробити перспективний план проведення міжнародних, усеукраїнських та регіональних науково-практичних конференцій, круглих столів, читань із краєзнавчої проблематики, проводити навчально-методичні наради, науково-методичну роботу з викладачами та вчителями навчальних дисциплін із проблем краєзнавства, готувати відповідні підручники та посібники. Не завадило б поновити роботу Міжвідомчої ради з краєзнавства при Президії НАН України та розробити програму її співпраці з науковими краєзнавчими інституціями, запровадити спеціальність «Краєзнавство» при присудженні наукових ступенів, залучати краєзнавців експертами державних комісій, колегій, громадських рад тощо.

Сьогодні триває підготовка універсального підручника «Основи краєзнавства» для студентів вузів усіх спеціальностей, підтримуємо секцію «Історичне краєзнавство» МАН України та відзначаємо кращі роботи дипломами НСКУ, за можливості сприяємо відкриттю у вищих навчальних закладах на гуманітарних факультетах кафедр краєзнавства. У перспективі маємо створити на базі провідних вузів науково-методичні центри краєзнавства, розглянути питання про підготовку та захист бакалаврських, дипломних, магістерських та дисертаційних досліджень із проблем краєзнавства, передбачити в програмах із підвищення кваліфікації вчителів, викладачів, держслужбовців та працівників закладів культури навчальний курс із краєзнавства. Ідей і перспективних проектів чимало, головне — розуміння і підтримка держави.

— Як спілка і держава мають стимулювати такий потужний рух?

— Маємо систему нагород — Подяку, Почесну грамоту, звання «Почесний краєзнавець України». Починаючи з цього року вручатимемо три премії НСКУ: імені Дмитра Яворницького, академіка Петра Тронька та пам’яткознавця Михайла Сікорського активістам краєзнавчого руху, підтримуємо ініціативи заснування регіональних премій за краєзнавчу діяльність.

Серйозною підтримкою краєзнавчого руху буде присудження державних щорічних та довічних стипендій Президента України, Міністерства культури для членів НСКУ, дозвіл на безплатне відвідування членами НСКУ музеїв усіх форм власності та виставок, користування архівними фондами. Також нами розроблено пропозиції про внесення до Державного реєстру професії «краєзнавець», за-провадження на державному рівні Дня краєзнавця та започаткування почесного державного звання «Заслужений краєзнавець України». Підтримка цих ініціатив піднесла б авторитет дослідників минувшини в суспільстві.

Бесіду вів Євген БУКЕТ.