Те, що сталося на Херсонщині, важко назвати інакше, як трагедією для всього вітчизняного тваринництва
Сільгосппідприємство «Червоний чабан» у Каланчацькому районі змушене було пустити «під ніж» половину своєї елітної отари унікальних асканійських мериносів. З трьох тисяч овець із «золотим» руном, над виведенням яких працювали два покоління українських селекціонерів, на м’ясо відправлено половину!
Працівники колишнього державного племзаводу кажуть, що іншого виходу в них не залишилося: після торішнього неврожаю комбікорми сильно подорожчали, а вартість настриженої з овечок навіть суперякісної вовни залишилася на межі собівартості — 13—20 гривень за кілограм. «Червоний чабан» навіть звернувся до аграріїв області з пропозицією викупити бодай частину мериносів, що їх він більше неспроможний утримувати, встановивши на них символічну ціну у 20 гривень (!) за голову. Але й на таких умовах не відгукнувся ніхто. Племінних тварин, яких таврійські атагаси зберегли навіть у часи Великої Вітчизняної війни та голоду, просто вирізали.
За умов несприятливої ситуації з цінами на вовну та м’ясо держава раніше підтримувала вівчарів, та й регіони власними зусиллями допомагали їм виживати. Однак «Червоний чабан» протягом минулих років сприяння ні з боку держави, ні з боку місцевої влади взагалі не отримав — якщо, звичайно, не вважати підтримкою численні перевірки прокуратури, міліції, фахівців із землеустрою. Ринку збуту для «золотого руна» в області за роки незалежності також створити не спромоглися — були плани змонтувати лінію з переробки шерсті на Херсонському бавовняному комбінаті, але через відсутність тих-таки бюджетних «вливань» і зацікавлених інвесторів наміри залишилися на папері.
— Протягом останніх двох років коштів з держбюджету на підтримку племінного вівчарства Херсонщина справді не отримувала. У рамках регіональної програми стимулювання тваринництва з 2010-го по 2015 рік планувалося асигнувати певні суми з обласного бюджету для компенсації витрат на придбання нового обладнання, ремонт тваринницьких ферм. Але на фінансування і цієї програми грошей не знайшлося. Можливо, дотування вівчарства відновиться у нинішньому році, — припускає заступник начальника Головного управління агропромислового розвитку Херсонської облдержадміністрації Надія Ланкіна. — Ми знаємо про нелегке становище «Червоного чабана», і постаралися, аби його пропозиція продати племінних овець дійшла до кожного тваринницького господарства в області. Проте у всіх скрута — попиту немає.
У 1991 році на Херсонщині налічувалося 998 тисяч овець. У тім числі, й кількадесят тисяч племінних — основа для збереження генофонду. На початок нинішнього овець у Таврії залишилося «аж»... 25 тисяч голів, себто трохи більше, ніж нічого. Не дивно, що одяг з натуральної вовни у нас став розкішшю, а переважна частина населення може дозволити собі хіба що речі з китайської синтетики. Якщо події надалі розвиватимуться у цьому самому руслі, наші діти вже незабаром зможуть побачити овечку хіба що на екрані телевізора. Зате на теренах Херсонщини вже з’явилися три приватні ферми, де утримують страусів: з’ясувалося, екзотичних африканських птахів, чиє м’ясо задорого купують ресторани, вирощувати значно вигідніше, ніж овець. І державних дотацій не треба.
Херсонська область.
Фото автора.
На знімку: асканійські мериноси з «Червоного чабана».
