Кожен вирішує для себе сам — вигідно йому тримати корову чи ні
Шановна Галина Квітка! Прочитала опублікований в «Голосі України» 29 січня лист «Не подобається, здавайте на м’ясо, радять власникам корів ветеринари». У ньому читачка газети з Кам’янського району Черкаської області, яка тримає корову й торгує на ринку молочними продуктами, розповідає про необґрунтовані ветеринарні тарифи. Пишу, оскільки не можу погодитися з усім прочитаним. У мене на фермі в Таращанському районі Київської області 500 кіз, є і корови. Тому, не з чуток знаю, яка це тяжка праця. Тепер тримають корів трудівники-фанати, і бідолахи — хто здає молоко на молоковоз і радіє тому, що в них завжди жива копійчина! На базар, здебільшого, возять ті, у кого голос гучніший. Справді, важко живеться селянам, і кожний викручується хто як може.
Не обговорюватиму постанову Азарова й тарифи на ветеринарні послуги, викладені в публікації. Скажу лише, що обладнання для експрес-аналізу молока й молочних продуктів (і те, яке на ринках) — дуже й дуже дороге. Наприклад, елементарний прилад «Екомілк» — для визначення жиру, білка, сухого знежиреного молочного залишку, наявності води коштує від 7000 гривень. Причому й 20 тисяч — не межа, залежно від модифікації. Щомісяця його необхідно калібрувати — 450—850 грн./місяць, після кожного використання потрібно промивати по черзі кислотою, лугом. Ремонт «Екомілка» — від 600 до 3000 грн. Рахуємо: 40 молочарів (про яких згадується в публікації) на 13 ринкових днів (торгують тричі на тиждень) на 3—4 перевірки проби молока за раз (за технологією) — у середньому виходить 1820 проб на місяць, амортизація страшна! Наприклад, у нас на підприємстві за триразової перевірки (ранок—день—вечір) х 3—4 дози  прилад використовується десь 320 разів на місяць. Наш «накрився» через рік і місяць, ремонт коштував 1650 грн.
Не знаю, чи перевіряє лабораторія на ринку на бакпосів — це не експрес-аналіз, але напевне ще обов’язково контролюють молоко на кислотність і наявність антибіотиків. Не можу пригадати, скільки коштують тести на антибіотики, але повірте, дуже недешево.
Тепер щодо цін на нашому Таращанському ринку (зі слів):
молоко (3 л) — 20 грн. (6,5 грн./літр),
сир кисломолочний — 30 грн./кг,
сметана — 30 грн./л.
Причому, якщо молоко в бабки скисло — одержуємо сметану й сир, сироватка — свиням. Безвідходне виробництво!
Як правило, в найближчих до моєї ферми селах у небазарний день купити щось із молочного — неможливо! Тільки під замовлення!!! Отже, молоко й похідні з нього не залежуються! Молоко не завжди купите — все замовлене й розібране!
Тепер математика: не буду «вантажити» вас виходом сиру, сметани з 10 кг молока. Візьмімо мінімальну ціну на молоко при реалізації на ринку 4,5 грн./літр (з урахуванням переведення у сир та сметану). Корова за рік дає близько 6000 л молока — 6000х4,5 = 27000 грн. Утримання корови на обійсті зимової пори обходиться максимум 1000—1200 грн. на місяць х 6 місяців = 7200 грн. на рік. Улітку корова пасеться.
Це мені так обходиться — я купую корми. А люди в селі, особливо ті, хто має паї і здає їх в оренду, крім зерна, зазвичай ще одержують у подарунок солому-сіно, залежно від регіону. Також сіно заготовлюють самі. Та що казати — своя картопля, морква тощо й навіть просто помиї!
Маємо:
доходи: 
від продажу молока — 27000 грн.,
теля;
витрати:
годівля в зимовий 
період — 7200 грн.,
щеплення — 150 грн.,
решта (з опублікованого листа) — 4750 грн., 
покриття — 220 грн., може, чогось не врахувала, 5%  — 380 грн.
Загалом 12700 грн.
При одній такій собі корові, що дає 6000 л молока на рік, виходить прибуток в 14300 грн. і теля.
Розрахунок вівся за мінімальними продажними ринковими цінами і за максимальними закупівельними на корми. Кожен вирішує для себе сам — вигідно йому це чи ні. Наприклад, молоко на молоковози (для промислової переробки) беруть по 1,8—2,0 грн./літр. І люди здають! При тих же щепленнях і щомісячних довідках! Якщо продати корову (коровою на утримання), то ціна вісім—дванадцять тисяч гривень. Навіщо здавати її на м’ясо? Гарну корову на м’ясо не здадуть!
А хвору на туберкульоз, лейкоз і навіть уже дохлу            
 
корову беруть від 1 до 6 грн. за кілограм ваги. А хворі корови трапляються навіть на благополучних фермах!
А тепер що стосується лікування. Коли я тільки купила ферму й у мене були там коні, я навіть лаялася й сперечалася з нашими ветлікарями, доводила, що холери в нас у країні немає, сибірки немає, коні в мене ізольовані та ін. Поки сама, заради інтересу, не почитала необхідну літературу й не поспілкувалася із простими людьми, які споконвіку живуть у селі, про те, як колись «утилізували» хворих тварин.
Ми вакцинуємо наших тварин — обов’язково раз на рік робимо комплексне щеплення від туберкульозу, бруцельозу та сибірки. А також боремося з паразитами, регулярно — народними методами, як, наприклад, сире гарбузове насіння, полин, відвар із квіток пижма, а за необхідності — і медичними препаратами.
Тепер ветлікарі — мої кращі друзі, й усі їхні рекомендації щодо щеплень — без обговорення!
У селі люди роблять туберкулізацію тварин з примусу. Глистів, наприклад, багато хто взагалі не «ганяє»! Чимало тварин не проідентифіковано, на туберкулізації показується одна корова, а в хліві може три стояти! І молоко здається від усіх!
Сама особисто бачила, як миються банки, в якому стані можуть бути відра для доїння, хто підмиває корову, хто ні, як і в яких умовах зберігається молоко, і, найважливіше — що в нього можуть підмішати, щоб воно не скисло! Вапно, пральний порошок, що хочете!!!!! ЯК ТУТ ОБІЙТИСЯ БЕЗ АНАЛІЗІВ?
Про це можна багато й довго говорити, але того, що знаю, достатньо, щоб не купувати на базарі молоко, а тим більше — сметану, сир або масло! На мою думку, магазинне молоко в цьому плані безпечніше, ніж те, що можна випадково взяти в якої-небудь «хазяєчки».
До слова згадала, коли я тільки-но купила ферму, ще винаймала хатку в сусідньому селі, в мене ще не було ніяких молочних тварин, голова колгоспу — жінка — порадила мені «чисту жіночку», яка продає молоко, сир тощо. У тітки Олі було 8 дітей, чоловік, 2 корови, 6—8 свиней, кури й кінь. Кінь — щоб возити (вкрадене) колгоспне сіно, зерно, і все, що погано лежить. Тітка Оля завжди скаржилася на те, що їй дітей учити треба, розповідала, що скільки коштує, саме її молодший вчився в Черкасах на викладача фіз-ри, на нього тітка Оля й працювала. Старші діти вже мали родини.
Почну з того, що в її хаті не було ні водопроводу, ні каналізації, вода носилася з колодязя. Наприклад, бачила на власні очі: діти попили чай, щось там поїли, набрався тазик води, в ньому перемився весь посуд, БАНКИ ДЛЯ МОЛОКА! Ще в одному тазику води, у зворотному порядку, все обполоснулося і готово — «ЧИСТО». І в таких «чистих» банках молоко йде на продаж.
Потім, перед тем як доїти корову, корова «напувалась» — ось господиня іде до тварини, несе в цебрі водичку, корова попила, у тій водичці, що залишилася, тітка Оля помила вим’я, водичку вилила, а в те відро доїмо молоко(!).
Або: молоко вже розлите в банки, стоїть на продаж. Дядько Вітя (її чоловік) підійшов, з «горла» надпив собі скільки треба. Дружина виказала йому, долила, і далі чекаємо на покупця. Без коментарів!
Не буду стверджувати, що в селах всі такі. Є і справді охайні жінки, і до них, як правило, до перших приходять за молоком самі односельці. У них, часто, навіть немає необхідності возити молоко та інше на ринок. Їх знають, і до них завжди черга.
Біля корови треба натрудитися, дохід не надто великий, але для села, а якщо ще й дві-три корови мати — це вже багато! Роботи з коровою вистачає! Люди забезпечені, з вигодами (каналізація в будинку, водопровід) — тварин практично не тримають! Мало хто утримує в селі корову винятково для себе — як правило, молоко йде друзям, родичам, у Київ, наприклад, кумам, сватам тощо.
Можна багато говорити за й проти базарного молока. Я його не купую, і навіть не тому, що в мене тепер є своє, будь-яке на вибір. Просто гидую!
 
хутір Маковецький
Таращанського району
Київської області.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
До речі
  Козам дотація не світить, вівцям поки що обіцяють
Наша газета, з посиланням на надану прес-службою Мінагрополітики інформацію, вже повідомляла, що в міністерстві розробили проект постанови Кабміну про запровадження нинішнього року виплати державної допомоги за збереження та утримання молодняку овець і кіз. Про серйозність намірів, здавалося б, свідчили слова першого заступника міністра Івана Бісюка: «Спрямувавши живі кошти до господарств селян, держава планує максимально стимулювати розвиток дрібного скотарства в Україні. Адже на сьогодні вівчарством активно займаються лише на півдні та заході».
Під час VІ Всеукраїнського молочного конгресу, що відбувся минулого тижня у столичному Українському домі, ми попросили підтвердити цю інформацію Андрія Гетю, директора департаменту тваринництва Мінагрополітики: «На кіз не буде, на овець повинна бути — до 100 гривень на голову. Це приблизно 75 мільйонів гривень по року», — повідомив він, але уточнив, що «до ста гривень» — то за планами. Яку суму платитимуть насправді — ще не відомо. Максимум — сто, мінімум — може, й десять. Залежно від того, скільки коштів буде. Але на кіз, зазначив Андрій Гетя, дотацію цьогоріч точно не даватимуть.
Галина КВІТКА.