«В Україні людину, яка нічого не може знайти, називають Яремою».
Народна мудрість.
Спочатку невеликий відступ, майже інтимний. Парламентські вибори 2012 року. По нашому 212-му мажоритарному округу кандидатує в народні депутати Віталій Ярема. На виборчій дільниці в день волевиявлення мене ошелешують: вас немає у списку, напевно, внесли десь в іншому місці. З’ясувалось, як виборця мене «зафрахтували» в лікарні, з якої я виписалася кілька днів тому. Повертаюся на таксі в «інше місце», щоб виконати свій громадянський обов’язок. Виконую «наполовину»: оскільки лікарня розташована в іншому районі столиці, можливості голосувати за «свого мажоритарника» мене позбавляють. Я обурююсь і навіть телефоную на якісь «гарячі лінії», але всюди пояснюють, що «такий закон і нічого поправити не можна». Мій товариш, дізнавшись про невдачу, також не розуміє «надмірного виборчого ентузіазму», понад те, радить «заспокоїтися на партії» і дякувати долі, що перешкодила мені «підтримати своїм голосом цю...», делікатно зазначу, не зовсім гідну особу» (у нього, як з’ясувалося, електоральна симпатія була не менш «екзотична» — Тетяна Монтян, котра нещодавно засвітилася поїздкою до «притомних, чудових і добрих» ватажків терористів-сепаратистів «ЛНР»).
Узимку 2014 року ми з цим самим товаришем зустріли вночі на Майдані Віталія Ярему: він чергував як народний депутат. Це була одна з тих тривожних ночей, коли міліцейські шоломи загрозливо поблискували впритул до периметру містечка Свободи. «Бачиш, а ти казав, що Ярема негідний», — дорікнула я другові. «Може, виправився чоловік, — якось нерішуче «покаявся» він, — Майдан багатьох перевиховає...».
Багатьох, та, на жаль, не всіх. Усі щирі слова про нову Україну — без авторитаризму, корупції і кумівства, — після перемоги Революції Гідності у декого девальвувалися швидше за знецінення гривні. Віталій Ярема на посаді Генпрокурора став одним з найбільших розчарувань суспільства...
Екс-банкіра привітали з річницею Революції
На брифінгу у серпні Віталій Ярема запевнив журналістів, що Генпрокуратура відпрацьовує схему повернення грошей, вкрадених з держбюджету членами так званої сім’ї Віктора Януковича. Як з’ясувалося, не обманув, слова дотримав: «відпрацьована схема» зашелестіла мільйонами. Щоправда, до держбюджету не долетіла і щербата копійка...
Новину про те, що Печерський суд Києва зняв арешт з банківських рахунків однієї з найнаближеніших до «сім’ї» втікача-президента особи — Сергія Арбузова, першим оприлюднив журналіст Юрій Бутусов. Ще рік тому мало хто б дивувався рішенням цього суду: він увійшов в історію вітчизняної юриспруденції як конвеєр з виробництва замовного «правосуддя». Але на річницю Революції Гідності навіть у цій інстанції мали б трохи провітрити совість. Приємний сюрприз для Арбузова саме 21 листопада — особливий цинізм з боку тих, хто «відпрацьовує схеми» і втілює їх у життя «іменем України». Виклик — суспільству і наруга над пам’яттю загиблих під час Революції і в зоні АТО на Донбасі. Адже банкір Януковича був одним з найзапекліших прихильників силового наступу на Майдан, перетворення його на криваве місиво. Для втілення цієї ідеї, розповідають обізнані, не шкодував ні слів, ні фінансів. Сьогодні, за даними наших спецслужб, його гроші також заплямовані кров’ю: ними оплачують «послуги» терористів. Очевидно, суддя В’ячеслав Підпалий, котрий ухвалив на річницю Майдану «найгуманніше у світі» рішення, поспівчував одному з фінансистів цих «послуг» і щедро відкрив для банкіра «сім’ї» вісім рахунків загальною вартістю 200 мільйонів гривень: війна проти України — дороге задоволення і потребує великих коштів...
На Різницькій знов засідають «нерони»
Ми часто нарікаємо на Захід, котрий, впавши у глибоку стурбованість, довго тягнув із санкціями проти Росії і закликав нас до проведення реформ замість того, щоб поділитися зброєю. Але що має робити Америка чи Європа, якщо ми самі не квапимося карати негідників? Той самий Арбузов перебуває під санкціями у двадцяти цивілізованих країнах, а в Україні суддя районного суду не сумнівається у чистоті його намірів «зібрати чесно зароблену копійку на старість»...
Але справа не лише в «м’якосерді» пана Підпалого. Своє «правосуддя» він чинив у присутності прокурора Попова, що в принципі свідчить: для ГПУ рішення суду не було таємницею. Так само не була величезним секретом і підстава для ухвалення рішення: зняттям арешту з майна і рахунків Сергій Арбузов завдячує також прокурорським — йому, дуже мило, не повідомили про підозру у правопорушенні його дій на посаді віце-прем’єра(!). (Аргумент, звичайно, серйозний. З таким «алібі» можна розблокувати рахунки членів «Аль-Каїди», причетних до терактів у Штатах, головне, щоб у них «заболіли вуха»).
Чому за півроку з початку розслідування діяльності одіозних представників режиму Януковича Генеральна прокуратура не спромоглася пред’явити їм звинувачення? Адже не «римський імператор» Пшонка з лютого керує на Різницькій, а представники Майдану — Олег Мохницький і Віталій Ярема. Кому, як не їм, пам’ятати свої ж обіцянки справедливо, прозоро і чесно служити новій Україні? На жаль, змінилися прізвища, а стиль роботи генпрокурорів залишився той самий — «неронський».
До речі, не дивно, що якийсь кмітливий служитель Феміди легко повторить подвиг свого колеги з Печерського суду: без статусу підозрюваного у гостинній до них Москві гуляють цілі табуни вірних соратників Віктора Федоровича. Та й самого його поки що тільки лякають Інтерполом. Минають дні, декади і місяці, а сини Януковича, Пшонки, Азарова, екс-міністри Дмитро Табачник, Олена Лукаш, колишні радники нашого незабутнього пенькобіжця Ігор Калінін та Андрій Портнов не оголошені в міжнародний розшук, а отже, можуть вільно подорожувати світом, чхаючи на наші з вами претензії. Чому? А на Різницькій квапляться зі швидкістю черепахи. Принаймні нещодавно в офіційній відповіді виданню «Апостроф» Генпрокуратура пояснює, що «розслідує низку кримінальних проваджень за фактами розкрадання державного майна і зловживання службовим становищем, у межах яких ці особи перевіряються на причетність до здійснення цих злочинів. На сьогодні про підозру їм не повідомлялося...» (?). І справді, для чого лякати нещасних «біженців» заздалегідь: розморозять свої рахунки, тоді можна й кулачком помахати. Делікатно, щоб не образилися...
Реагування уповільненої дії
Відпрацьована схема з повернення грошей Сергію Арбузову, напевно, так і залишилася б «суддівсько-слідчою» таємницею, якби головний редактор Інтернет-видання «Цензор. НЕТ» Юрій Бутусов не розголосив про цю фінансову операцію. Зрештою, відреагувала і Генпрокуратура. Як вважають у відомстві, дуже оперативно. Щоправда, ця «оперативність» затягнулася на кілька днів: за цей час можна було не тільки якихось «жалюгідних» двісті мільйонів зняти, а й з мільярдом упоратися. «Клопотання про повторний арешт рахунків Арбузова задовольнили вже наступного робочого дня — 24 листопада (напевно, це і є «блискавичне» реагування на неправосудне рішення: на Різницькій не чекали до вівторка, а отямилися просто в понеділок, щоправда, увечері, коли робочий день добігав кінця). Цікаво, а що робив у п’ятницю 21 листопада представник обвинувачення пан Попов? Спокійно вислухав рішення судді і пішов: пити каву, писати вірші, мріяти про кар’єру...? Чому він не оскаржив це рішення тієї самої п’ятниці? Невже щодня ощасливлюють мільйонами членів «сім’ї» Януковича, і це стало незначущою, буденною, як понеділок, подією? Не вартою не тільки пильності Генпрокурора, а й простої його уваги...
Або «гаманець» Януковича лох, або хтось каже неправду
Через десять днів після рішення суду перший заступник начальника Головного слідчого управління ГПУ Святослав Лаганяк запевнив, що фінансові кошти колишнього віце-прем’єра в повному обсязі «і надалі знаходяться на арештованих рахунках». Ви вірите, що Арбузов, цей, як його називали, «гаманець Януковича», виявився звичайнісіньким «лохом» і ловив гав, чекаючи на оперативність підлеглих Віталія Яреми? Не мав би Сергій Геннадійович такої стрімкої кар’єри і таких, до слова, грошей, якби був ледачкуватої вдачі. Принаймні так стверджують люди, обізнані з хапальним рефлексом спритного «кореша» Януковича-стоматолога.
«На рахунках було 200 мільйонів гривень, — спростовує оптимізм ГПУ Юрій Бутусов. — Папери ходили з Різницької на Хрещатик так довго, тому що вранці 24 листопада значна частина суми була за безготівкою виведена з рахунків. На переказ безготівки обмежень у НБУ немає...».
За інформацією журналіста, одержаною, як він запевняє, з надійних джерел, Сергій Арбузов був у Києві власною персоною (!). Він домовився з Генпрокуратурою, що та заплющить очі на зняття арешту з рахунків. Начебто контактними особами були перші заступники Генпрокурора — Анатолій Даниленко і Микола Герасим’юк, а безпосередній перемовник із суддею Підпалим — заступник начальника Головного управління захисту прав і свобод громадян (у даному разі громадянина Арбузова) Володимир Орлов. Судді пообіцяли солідний «гонорар» і повну його безкарність. Підпалий повірив, адже суддя Волкова, яка відпустила «беркутівця» Садовника, досі насолоджується безхмарним життям.
Про превентивну обізнаність Генпрокуратури у рішенні судді Підпалого свідчить і адвокат екс-банкіра Ігор Фомін. За його словами, в ГПУ йому повідомили, що інших справ проти Арбузова немає, а тому потрібно зняти арешт з його майна. Зняли, знову наклали. Але цього «вікна» вистачило, щоб вивести гроші до Росії. Така ось схема «повернення коштів»...
Хто не заховався... може не боятися
Скандал довкола рахунків Арбузова — не єдиний епізод у діяльності чи, точніше, бездіяльності постмайданної Генпрокуратури. Днями Віталій Ярема похвалився, що на одному з перших місць у «Списку справедливості», тобто плані дій його відомства, — розслідування фактів масштабного розкрадання бюджетних коштів. Генпрокуратура порушила понад 30 кримінальних проваджень проти В. Януковича, М. Азарова, С. Арбузова, Е. Ставицького, М. Присяжнюка, Ю. Колобова, Р. Богатирьової. Усім їм начебто повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень. Усіх оголошено в розшук. Дуже похвальне рішення і, що важливо, вчасне. Всі фігуранти давно втекли з України і для забезпечення «справедливості» Віталій Григорович навряд чи витягне їх у Київ з «дружньої» нам Росії, чи де там вони ще перечікують неприємності? Цікаво, а «список» передбачає розслідування криміналу тих діячів, хто ще необачно не змастив свої п’яти: де увага, наприклад, до «доброчинців», які купували «дорого, втроє дорожче» бурові вишки у латвійських бомжів, де вітання «притомним» політикам, які фінансують війну на Донбасі і пропагують відвертий сепаратизм? Зрештою, хіба «справедливість» не вимагає придивитися до заступників Генпрокурора, які за всього бажання не можуть узгодити розміри чесних зарплат з масштабами власних маєтків?..
І ще один пункт для «списку». Після зміни влади, стверджують журналісти, нелегальний тютюновий бізнес продовжує контролювати «сім’я» Януковича. Понад дванадцять відсотків тютюнових виробів продаються без податкових і акцизних відрахувань у держбюджет: до скарбнички «родини» традиційно вливаються надприбутки від оптової торгівлі цигарками. За даними поінформованих джерел, «смотрящий» тютюнового ринку бізнесмен Б. К. уже домовився про ненапад з Генпрокуратурою. Допускаю, що пан Ярема як приватна особа веде здоровий спосіб життя і не курить, але ж за посадовим обов’язком він неодмінно повинен знати, скільки коштує «нелегальний димок»...
...Мав рацію мій давній товариш. Спасибі долі, що позбавила мене в жовтні 2012-го права «мажоритарного» голосу. Сьогодні було б на душі ще прикріше...
Колаж з сайту Цензор.нет.
