З’ясуванням обставин дивовижної прихильності Генпрокуратури до «бідного, але гордого» скарбника Віктора Януковича зайнялися й парламентарії. Група народних депутатів подала сім звернень до ГПУ, намагаючись задовольнити цікавість суспільства: куди поділися гроші Сергія Арбузова? Скільки їх було до зняття арешту і скільки залишилося після повторного накладання прокурорського «замка»? За даними авторів звернень, з рахунків уже зняли 90 відсотків суми, і твердження представників Різницької про недоторканність грошей є намаганням загасити скандал, а якщо точніше, просто брехнею. Банальною, як наміри керівників ГПУ конвертувати завоювання Майдану у власні прибутки. Народні обранці взагалі переконані, що прокуратура «в долі». Адже не даремно вердикт судді Підпалого чомусь навіть не було опубліковано в Єдиному реєстрі судових рішень України: Генпрокуратура зробила все, щоб ганебне рішення Печерського суду було сховане від стороннього ока. І якби працівник суду не передав Бутусову копію рішення, ми ніколи не дізналися б, з ким Арбузов поділився своїм «заощадженням».
Оскільки на Різницького замість чесної відповіді заспокоюють заявами про збереження грошей на рахунках Арбузова, народний депутат Віталій Купрій подав до того самого Печерського суду скаргу на бездіяльність Генпрокурора (хоча нам здається, що в цій історії пан Ярема проявив себе, навпаки, дуже діяльно). Однак минулої п’ятниці заплановане засідання не відбулося: як пояснив пан Купрій, суддя Галина Матійчук, очевидно, ще не одержала інструкцій з ГПУ, яке рішення треба виносити, і тому... зачинилася від настирного позивача в залі суду. Начебто для проведення іншого засідання, яке «випадково» збіглося у часі зі слуханням справи «Ярема-Арбузов» (у Печерському суді, як показує практика, взагалі все відбувається «випадково»: то невинного запакують за грати, то винного відпустять на чотири сторони. То Киреєв випадково одягне мантію, то Підпалий у неї вбереться, то ще хтось «іменем України» приціниться до нового авта...).
