Оптова ціна на цукор — близько п’яти тисяч гривень за тонну

Під час обговорення учасники звернули увагу на те, що внаслідок істотного падіння виробництва цукру Україна втратила відповідні позиції на світовому ринку, і сьогодні частка країни у світовому виробництві ледь перевищує один відсоток.

У нашій державі, за словами учасників заходу, відсутня чітка державна політика на ринку цукру. Наголошувалося також, що в поточному маркетинговому році через дефіцит обігових коштів у цукрових заводів, сезонне перенасичення внутрішнього ринку і відсутність експорту ціна попиту на цукор на внутрішньому ринку в сезон переробки цукрових буряків щоденно знижувалася і досягла рівня, який не покриває витрат на його виробництво. За словами промовців, середні оптово-відпускні ціни на цукор у виробників цього маркетингового року становлять близько п’яти тисяч гривень за тонну при витратах на його виробництво — 6,5—7,2 тис. грн. з урахуванням ПДВ, і тому збитки виробників цукру вже становили понад мільярд гривень.

Крім цього, зазначалося під час обговорення, уряд знизив мінімальні ціни на цукор (без урахування ПДВ) на поточний маркетинговий рік з 4925,14 грн. до 4083,33 грн. за тонну.

Наголошувалося також, що реалізація цукру нижче собівартості в 2012—2013 роках, можливо, призведе до непередбачуваних негативних наслідків. Зокрема, площі посіву цукрових буряків у цьому році можуть скоротитися з 449 до 370 тис. га, що спричинить закриття 10—12 цукрових заводів, скорочення робочих місць (на 12—15 тисяч осіб) і зростання соціальної напруги в цих регіонах.

Підбиваючи підсумки обговорення, учасники підкреслили, що державна політика підтримки цукрової галузі має бути спрямована на скорочення імпорту цукру в Україну шляхом перегляду квоти СОТ. Крім того, мають бути жорсткий контроль за якістю замінників цукру, які імпортуються в Україну, рівні умови конкуренції для вітчизняних виробників та виробників з країн Митного союзу тощо.

Серед першочергових заходів, які, на думку присутніх, треба негайно вжити для покращення ситуації в галузі, — удосконалення норм чинного Закону «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру», розробка і затвердження державної програми розвитку бурякоцукрової галузі та підтримки експорту продукції тощо.