Як працює нині обласна рада, обрана «ще до революції»? Чим живуть територіальні громади міст і сіл? Які проблеми найбільше їх хвилюють — про це розмова нашого кореспондента з головою Черкаської облради Валентиною Коваленко (на знімку).

— Валентино Михайлівно, вас називають одним із найактивніших учасників черкаського Майдану. Майже десять місяців тому прямо з гущі бурхливих подій ви стали на чолі обласної ради. Чи складно було здолати відстань — від протестної боротьби до керівництва депутатським корпусом?

— Вважаю, що боротьба триває і досі. Відчуваю це щораз, зустрічаючись із молоддю, з людьми старшого віку. Мої земляки вимагають суспільних змін, соціальної справедливості, рівних можливостей для всіх. Чи можемо ми, в окремо взятій області, здійснити перетворення, які вимагають люди? Звичайно, ні. Без нових законів, без радикальних реформ, задекларованих вищою владою країни, внизу не можна провести «свою» революцію. Ще досі діє стара система з її найогиднішими проявами — підкупом, корупцією, кримінальними схемами. Навіть під час останніх виборів до Верховної Ради ми побачили це навіч. Зокрема, на Черкащині більшість обласної територіальної громади була приголомшена результатами голосування. Із семи мажоритарних округів до парламенту потрапило четверо представників колишньої влади. Це ті депутати, які голосували за антинародні закони, що і стало причиною Майдану. На мою думку, Черкащина на виборах програла. Для мене особисто результат голосування — неприємна несподіванка. Про це ділилися зі мною і люди, які сподівалися, що центральна влада зробить дійові кроки, аби дискредитовані в минулому кандидати не мали права балотуватися. Тобто Закон «Про очищення влади» мав би стосуватися і депутатів органів місцевого самоврядування, і тих обранців, які відповідальні за кризу в країні.

— Проте і чимало виборців не виявило громадянської зрілості...

— Безперечно. Тому ми повинні наполегливо працювати з органами місцевого самоврядування, з членами територіальних громад, аби донести просту річ: принципова позиція кожної людини може бути вирішальною у будь-якій справі. Коли ж за справедливість стоїть вся громада — тоді найоблудливіші технології не пройдуть.

— На останній сесії обласної ради гостро стояло питання про роботу депутатів. Не таємниця, що деякі з них — інертні, байдужі. Вони пропускають засідання, не працюють у комісіях.

— Нинішній склад депутатського корпусу обраний наприкінці 2010 року. Більшість у облраді належала регіоналам. Не всі у їхніх лавах були затятими прихильниками режиму Януковича. Проте через різні обставини, через слабку особистісну позицію були статистами у руках тодішньої влади. Після перемоги Майдану фракція ПР в обласній раді перестала існувати. Дехто «звільнений» з регіональних пут перейшов до новоствореної депутатської групи «Гідність». Утім, на жаль, значна частина досі не активізувалася, не знайшла себе у нових умовах. Колишній голова облради Валерій Черняк, наприклад, відмовився від мандата і склав депутатські повноваження. Те саме зробив і екс-регіонал Микола Тимошенко. Аби на майбутніх місцевих виборах люди мали змогу об’єктивно оцінювати кандидатів, їх внесок у роботу органу місцевого самоврядування, ми розпочали транслювати сесійні засідання у режимі онлайн на інформаційний портал обласної ради. Переконана — тільки прозорість прийняття рішень, відкритість і відданість не своїм власним, а життєво необхідним суспільним потребам зрушить із місця айсберг недовіри між громадою і владою.

— Допоможе у цьому і реалізація закону про очищення влади, чи не так?

— Цілком згодна. Потрібна повна люстрація, зміна кадрів за головним критерієм — патріот-професіонал, людина державницького мислення. Необхідно якнайшвидше впроваджувати радикальні, часом болючі, але вкрай назрілі економічні, соціальні перетворення. Зокрема, й у сфері місцевого самоврядування. Про це говорив на сесії голова регіонального відділення Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад, сільський голова з села Шевченкового Михайло Падзіна. Я цілковито розділяю його позицію. Скажу більше: кричущу несправедливість щодо найнижчого рівня бюджетного фінансування сільських територій потрібно ламати якнайшвидше. Селяни такі ж громадяни держави, як і міські жителі. Чому ж тоді городянин навіть не задумується над тим, хто і коли проклав газо- водогін, каналізаційний колектор у його «спальний» район, а селянинові потрібно платити за вигоди цивілізації з власної кишені... Необхідно на загальнодержавному рівні ухвалити питання максимальної передачі повноважень та фінансових ресурсів на місця. Потрібно закріпити за місцевими бюджетами стабільні джерела доходів, розширити дохідну базу місцевих бюджетів. Давно на часі інвентаризація та розмежування земель сільськогосподарського призначення державної, комунальної та приватної власності. Як і врегулювання передачі у комунальну власність державних земель, розташованих за межами населених пунктів. Підвищення рівня життя сільського населення залежить нині і від сплати орендної плати за землі сільськогосподарського призначення. Досі орендарі як хотіли, так і розраховувалися за користування земельними площами: хто будматеріалами, хто зерном, дехто навіть ритуальними послугами... Тепер плата повинна бути виключно у грошовій формі. Податок з доходів фізичних осіб — 60 відсотків — повинен акумулюватися у місцевих бюджетах. Повноваження використання водних та земельних ресурсів також необхідно передати на місця. Територіальні громади вимагають цих змін. Вони готові співпрацювати з різними суб’єктами господарювання, але на основі рівноправного партнерства, справедливості, прозорості. Лідери громад, сільські активісти готові вчитися всьому новому, запозичати досвід, ділитися своїм. Вони згодні на проведення об’єднання сільських територіальних громад, одначе, тільки на добровільній основі самих громад.

— Не раз доводилося чути, що сільські жителі — недостатньо активні, інколи неспроможні швидко самоорганізуватися. Сьогодні ви бачите зміни у настроях селян?

— Не тільки бачу, а й відчуваю, як змінюється їхня громадянська позиція, їхні прагнення і вимоги. Утім, не тільки жителів сіл чи міст — нас усіх змінила війна. З розрізненого населення, яке часто жило за принципом крайнього індивідуалізму, виростає згуртована українська нація. З національною свідомістю, гордістю, почуттям власної гідності. Люди стають плече до плеча в організації матеріальної допомоги і моральної підтримки армії. У кожному населеному пункті збирають продукти харчування, теплі речі, закуповують амуніцію. Майже кожного солдата, який відправляється на східний фронт, проводжають у повній екіпіровці, купленій за кошти громади, підприємців. Бачили б ви, як зустрічають у райцентрах, селах захисників Вітчизни, котрі приїжджають на ротацію! З квітами, духовим оркестром, короваями, гарячими словами подяки. Проводжають на фронт із благословінням та молитвою... А як включилися до роботи з підтримки армійців діти! Юні черкаські поети написали багато щирих, патріотичних віршів про свою державу, армію, народ. Щойно видана збірка «Україна на вістрі слова» уже надійшла і для захисників східних рубежів країни. Дитяче слово зміцнює дух бійців, їх мужність і відвагу. Переконана, наш народ, його армію ніхто не здолає. Ми захищаємо свою рідну землю. На нашому боці Бог, історична справедливість і правда.

— Валентино Михайлівно, ви не раз особисто відвідували військові частини у зоні Антитерористичної операції. Які рішення прийняла обласна рада щодо допомоги бійцям АТО?

— З обласного бюджету виділено понад мільйон гривень на потреби поранених учасників АТО, для підтримки родин загиблих героїв. Їх у нашій області вже 48... Після внесення облрадою змін до обласної програми «Турбота» відтепер кожна сім’я загиблого захисника Батьківщини отримає одноразову матеріальну допомогу розміром 50 тисяч гривень. За підтримки обласної ради творча інтелігенція провела благодійний аукціон і всі 200 тисяч гривень, отриманих від продажу робіт образотворчого мистецтва, спрямували на придбання необхідної амуніції для батальйону «Черкаси» та інших військових підрозділів. Виділено допомогу і депутатові обласної ради Святославу Чупилку, який нині воює на Донбасі. У Черкасах активно діє Єдиний центр допомоги армії, створено центр реабілітації учасників АТО. Функціонує також структура, що надає допомогу внутрішнім переселенцям. Їх в області понад вісім тисяч осіб. Ми щодня опікуємося дітьми переселенців, родинами військовослужбовців, які зі зброєю у руках відстоюють цілісність і незалежність Української держави. Зустрічаючись у зоні антитерористичної операції з нашими солдатами, я ще і ще раз пересвідчилася: ніякий, найжорстокіший ворог, не зламає наш дух і прагнення до перемоги. На нас із глибини віків і з сьогодення дивляться очі героїв-українців, які поклали життя за вільну Україну.

Інтерв’ю провела Лідія ТИТАРЕНКО.

Фото надане прес-службою облради.

Із досьє «Голосу України»

Валентина Коваленко народилася 1964 року у селі Самгородок Смілянського району. Закінчила Черкаський державний педагогічний інститут та аспірантуру. Працювала вихователем, учителем, заступником директора загальноосвітньої школи. З 2004 року — доцент кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. У 2006 році стала депутатом обласної ради від ВО «Батьківщина». Через чотири роки повторно обрана депутатом. 25 лютого 2014 року їй довірено посаду голови обласної ради. За характером — цілеспрямована, відважна, творча, людяна.

ЦИФРА

Черкаська область складається з 20 адміністративних районів. Кількість сільських рад — 540, сільських жителів — понад 548 тисяч. Населення області — близько 1 257 тисяч.