Ця книга — несподіваний і саме завдяки цьому чудовий подарунок усім одеським шанувальникам баскетболу. Та й не тільки одеським. Двадцятирічна історія професійного клубу — від «БІПИ-Моди» до «Одеси» — починалася в останнє десятиріччя століття двадцятого і, переступивши через міленіум, триває вже у двадцять першому. Яскраві перемоги, незабутні гравці, легендарні тренери, кубки, медалі, титули... І поруч — прикрі поразки, трагічні втрати, боротьба за виживання, скандальні відставки.
Авторському колективу вдалося передати все це на сторінках своєї книги. Вдало обрані структура і форма оповідання легко, без зайвих перешкод ведуть читача всіма знаковими моментами історії клубу. Події подаються яскраво, соковито, у супроводі фактів — майже завжди ексклюзивних. Органічно вписуються в оповідання інтерв’ю з тими людьми, яких ми сьогодні можемо назвати знаковими персонами в біографії клубу. Президенти, тренери, гравці згадують, розповідають, діляться думками, висувають версії багатьох неоднозначних подій.
Як я вже зазначав вище, книга добре спланована. Основна розповідь починається з глави «Рубіновий вівторок», присвяченої світлій пам’яті засновника й першого президента клубу Аркадія Табачника і його ролі в діяльності та подальшій долі клубу. Без зайвих перебільшень автори констатують: роль ця була головною. І я повністю їх підтримую. Мені пощастило бути особисто знайомим з Табачником. Бачили б ви, як горіли в нього очі, коли мова заходила про «БІПА-Моду»...
Місцями главу читаєш як захоплюючий бойовик. Перші ігри, перший приз — Кубок України, дебютні сезони у вищому баскетбольному дивізіоні, перший закордонний фахівець на тренерському містку, перші легіонери, єврокубкові баталії. І, як «апогей» оповідання — постріли на Тещиному мосту, шок і наслідки трагедії. Дитинство скінчилося.
У цій ситуації справою честі для команди та її тренера, відомого російського фахівця Юрія Селіхова, стала перемога в чемпіонаті країни. Про цього наставника, перший чемпіонський склад, напружений двобій з київським «Будівельником» у фінальній серії 1998 року розповідає наступна глава.
Отроцтво клубу — 1995—2005 роки. Найцікавіший і найнезабутніший особисто для мене період — саме на нього припала моя участь в житті команди. Автори докладно й емоційно описують події того часу. Боротьба за життя і перемоги в національній першості. Нескінченні пошуки фінансів і Кубок Виклику NEBL. Боделан і Хромаєв. Лебединцев і Воронін. Юшкін і Хряпа. Харченко і Джозеф. А чого варта епохальна перемога над знаменитим московським ЦСКА в лютому 2002 року! Впевнений, що одеський уболівальник відчує масу позитивних емоцій, зустрівши на сторінках книги близьких своєму серцю людей, які на баскетбольному паркеті творили історію. Схожі почуття були і в мене.
Запитайте в будь-якого одеського баскетбольного вболівальника, кого б він назвав талісманом команди. Без сумніву, кожен відповість: Вадим Пудзирей, наш Вадик. І це не обговорюється. Де б він не був: на майданчику, у роздягальні чи на лавці, як гравець, граючий тренер, наставник, — він незамінний капітан і лідер. Його колоритну фігуру не сплутати в усьому баскетбольному світі. От і зараз він дивиться на нас з книжкової обкладинки, міцно тримаючи в руках Кубок чемпіона України. Йому і ще одному блискучому майстру своєї справи — баскетбольному докторові Айболитю Ігорю Околоту — присвячена спеціальна глава. Захоплююче життя клубу через призму сприйняття двох справжніх професіоналів. Тут і гостросюжетні історії, і дотепні афоризми, і біографічні фрагменти, і баскетбольні байки. Справедливо завершують главу три крапки — як символ надії на продовження.
Без минулого немає майбутнього. Цю просту істину можна застосувати до будь-якої сфери нашого життя. Спорт — не виключення. Ми повинні знати і шанувати історію, на якій будуються всі великі й маленькі перемоги сьогодні і будуватимуться завтра.
Нинішній БК «Одеса» на чолі з Олегом Леонідовичем Бичковим є міцним і надійним мостом між легендарним минулим клубу і його, хочеться вірити, світлим майбутнім.
Про це завершальна глава книги. Відверта розповідь президента про події останніх років, про реалії вітчизняного баскетболу, місце клубу і міста на баскетбольній карті України та, сподіваємося, Європи. Тут працюють люди, які присвятили баскетболу все своє життя. Клуб поки шукає власний шлях — той, що поверне його на вершину. Але, перебуваючи в такому пошуку, необхідно пам’ятати про джерела, триматися свого коріння. Сподіватимемося, що ця книга, котра увібрала в себе двадцять років славної історії одеського баскетболу, стане міцним фундаментом, на якому будуватимуться нові великі перемоги.
Мені, як людині, що має схильність до точних наук, завжди імпонували математичне викладення, логіка і стрункі стовпчики цифр. Саме тому я надовго поринув у другу частину книги, де зібрано безцінний статистичний матеріал. Це колосальна праця учасників проекту з пошуку, збирання, сортування, перевірки й класифікації архівних даних. Як результат — повне досьє клубу. Усі сезони, трофеї, ігри, президенти, тренери, гравці, легіонери. А також символічні збірні на будь-який смак.
Інколи ловив себе на думці, що автори (а деяких я знаю і стежу за ними з початку їхнього творчого журналістського шляху) трохи захоплюються. Не завжди можу розділити їхню емоційну точку зору на окремі події і роль деяких персонажів в історії клубу. Але водночас, як патріот рідного міста, не можу не підтримати думку авторів, яка супроводжує під час читання, — про унікальність і феномен «БІПИ» як суто одеського явища, знакової визначної пам’ятки в новітній історії Південної Пальміри. І її треба любити, берегти і захищати.
20 років — це не такий вже й великий строк для клубу, але значний для людей, небайдужих до його життя та історії. Гравці, тренери, керівники і, звичайно, уболівальники — всі вклали в «БІПА-Моду» і «Одесу» частку своєї душі. Напевно, подорожуючи сторінками цієї книги, хтось відчує ностальгію, хтось по-новому погляне на, здавалося б, добре відомі факти і знайомі персоналії, а хтось просто відкриє для себе цей клуб і цей вид спорту. І закохається в нього так, як закохався свого часу кожен, чиє прізвище зустрічається в книзі.
Як закохався у цей клуб я...
