Чи насправді у пасажирів метрополітену немає вибору?

Редакція одержала чимало й інших відгуків читачів, які запитують: «Невже київська влада так відверто зневажає газету? Чи редакція не зверталася до відповідальних за це осіб?».

Зверталася: до представників правоохоронних органів і фінансового контролю, і до голови КМДА, і вже вкотре — до керівника КП «Київський метрополітен». Одні з них повідомляли, що: «Ваш запит спрямовано до...», звідки, втім, жодного разу ще ніхто не відповів. Інші — як, приміром, заступник прокурора Києва, старший радник юстиції В. Гоголь, що: «За результатами перевірки підстав для ужиття заходів прокурорського реагування не встановлено. У разі незгоди з наданою відповіддю ви маєте право оскаржити її вищестоящому прокурору або до суду (стиль прокурора збережено. — Ред.).

Пан Гоголь посилається на те, що перевірку фактів, викладених у критичних матеріалах, разом з прокуратурою здійснювали фахівці управління з питань реклами Головного управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю КМДА і КП «Київреклама». Вони... не встановили порушень вимог рішення Київради щодо порядку укладання КП «Київський метрополітен» договорів про надання права на розміщення реклами. Далі пан прокурор повідомляє найцікавіше — чому саме не встановлено порушень: бо це підприємство у 2012 році взагалі... не укладало таких договорів з «Київрекламою». Але ж зобов’язане! З тим, щоб гроші від реклами не осідали безконтрольно в кишенях чиновників, причетних до цього ласого шматка, про що писала газета.

До речі, це підтверджує заступник начальника Головного управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю — начальник управління з питань реклами О. Титаренко (саме на цей підрозділ посилається прокурор Києва В. Гоголь. — Ред.): «Згідно зі статтею 18 Закону України «Про рекламу» розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об’єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами). Абсолютна більшість реклами на об’єктах «Київського метрополітену» розміщена без будь-якої участі чи погодження з боку управління з питань реклами на підставі раніше укладених договорів з рекламними агенціями. Управлінню з питань реклами КП «Київський метрополітен» жодних документів щодо типів і схем розміщень тут рекламоносіїв не надавалося. Так само, як не надавалися договори на розміщення рекламних засобів у метрополітені, незважаючи на наші численні звернення. Без чого неможливе здійснення перевірок дотримання вимог порядку розміщення тут реклами».

Про те, що «Київський метрополітен» повинен укладати договори на розміщення реклами з «Київрекламою», але не робить цього, пише у відповіді до редакції заступник голови КМДА А. Голубченко: «Підприємство не уклало договорів правонаступництва, тим самим створивши передумови порушення законодавства. КМДА ініціювала також відповідні заходи з метою координації роботи столичного метро щодо дотримання вимог законодавства у сфері непрофільної діяльності».

Торік у середині жовтня редакція надсилала запит також до Державної фінансової інспекції України, звідки повідомили, що «порушені в газеті питання будуть досліджені під час ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Київський метрополітен», проведення якої планується у четвертому кварталі 2012 року». Про результати інспекція пообіцяла поінформувати. Днями ми зателефонували до інспекції, чи вони вже є? Ні, відповіли нам, ревізія розпочалася наприкінці четвертого кварталу і ще триває...

Яка мораль цієї «байки»? І якому «вищестоящому прокурору» скаржитися чи до якого суду звертатися? Зі скаргою    на те, що всі причетні до цієї справи й названі тут установи та органи не помітили фактів порушень. Про що нам і повідомляють, залишаючи і читачам, і редакції «право» скаржитися...

Тим часом рекламні агенції і далі спокушають потенційних рекламодавців, обіцяючи озолотитись — у разі, якщо їхні плакати будуть розміщені у підземці: «У замкнутому просторі метро реклама не залишає вибору, бачити її чи ні. Хоч би який майданчик обрали — це буде ефективно та вигідно — найменша ціна і найбільше занурення у рекламу. Нині важко уявити час, коли в метро не було постерів, стикерів, щитів, лайт-боксів, а нині вони повсюди — у вестибюлях, переходах, на платформах, ескалаторах, дверях вагонів, вікнах, стелі. І це вже не просто інформація, а орієнтир, який постійно перед очима, особливо, коли рухаєшся всередині похилої труби. А куди ж іще дивитися, коли в одній руці сумка, а другою тримаєшся за поручень? Або на заповнених платформах, коли пасажир безпомилково визначає, де відчиняться двері. Ось тут — торжество реклами: кілька хвилин він бачить і запам’ятовує тільки її! Саме тут мільйони пасажирів умикають думки, а де вмикаються думки — там найкраще місце для реклами. Інше таке ще треба пошукати...

Лихо та й годі! А громадяни досі були переконані, що мозок у людини призначений  зовсім для іншого, метро слугує для комфортного, швидкого й безпечного пересування. А місця, де відчиняються двері, мають бути легко пізнаванними й орієнтирами теж  для іншого — щоб вчасно вийти, не переплутати станцію. Одне слово, метро — для пасажира, а не для наживи чиновників від цієї справи.