«Укрпошта» розробила законопроект змін до закону «Про поштовий зв’язок», який закріплює за цим державним підприємством право на доставку всіх відправлень вагою до 50 грамів, тобто абсолютної більшості всіх листів. При цьому автори законопроекту прагнуть заборонити іншим компаніям при розповсюдженні пошти мати доступ до абонентських (поштових) скриньок, розміщених у наших будинках. Виключне право розповсюджувати періодичні видання (пресу) «Укрпошта» також хоче залишити собі.

Усе це пояснюється тим, що конкуренти «Укрпошти» знімають вершки на ринку поштових послуг, працюючи тільки у вигідних місцях (як правило, в обласних центрах) і не надаючи послуг на периферії. Безумовно, така аргументація заслуговує уваги: адже крім «Укрпошти» доставляти листи, посилки, газети, журнали, пенсії в райцентри й села ніхто не хоче — невигідно через велику собівартість послуги. Генеральний директор УДППЗ «Укрпошта» Оксана Плотнікова заявляє, що очолюване нею держпідприємство згодне піти з периферійного ринку поштових послуг (звісно, без напрацьованої своєї інфраструктури), віддавши його конкурентам, якщо законопроект не буде ухвалено в запропонованій редакції. Слід уточнити, що інфраструктура «Укрпошти» створювалася за радянського часу і за рахунок засобів громадян, які проживали на той час в Україні. Віддавати цю інфраструктуру конкурентам «Укрпошта» не збирається.

Для забезпечення соціальної функції «Укрпошти» держава надала низку індульгенцій у вигляді законодавчо закріплених пільг.

Наприклад, оренду нерухомого державного або комунального майна для підприємств зв’язку встановлено в розмірі 1 гривні на рік, незалежно від орендованої площі, пільгові тарифи встановлені й для оплати податку на землю, а користування телефонним зв’язком здійснюється за тарифами, установленими для бюджетних установ, що значно нижче від комерційних тарифів. Законодавством також передбачено бюджетну фінансову допомогу для компенсації поштовикам різниці між розрахунковим (за собівартістю) і фіксованим тарифом на оформлення й доставку преси. Тож якщо говорити про конкуренцію на ринку поштових послуг, то потрібно говорити й про те, що робити із цими пільгами.

Складності «Укрпошти» у доставці преси зрозумілі й десь навіть пояснені. Але саме для того, щоб стимулювати виконання такої важливої функції «Укрпошти» як доставка періодики, отже, і можливість громадян вчасно одержувати інформацію, у т. ч. і офіційну, держава й установила низку пільг, про які йшлося вище. Крім того, якщо подивитися на економічні показники, то згідно з фінансовими звітами «Укрпошти» це підприємство не є збитковим. На жаль, одержати сьогодні доступ до результатів фінансової діяльності «Укрпошти» не так просто, як це було раніше. Але все-таки дещо вдалося роздобути. Якщо подивитися звіти «Укрпошти» за 2006—2008 роки, рентабельність підприємства становила від 0,6 до 0,9 %. За минулий рік, якщо вірити інформації, яку вдалося розшукати в Інтернеті, чистий прибуток становив 0,49% (у 2011 р. — 0,63%). Тобто ця державна компанія останнім часом завжди мала чистий прибуток. При цьому в структурі діяльності й доходів «Укрпошти» доставка преси займає лише близько 8%, а це дозволяє зробити висновок про те, що навіть якщо доставка преси й збиткова для «Укрпошти», то на тлі всіх доходів, пільг і бюджетних компенсацій ці збитки, як то кажуть, погоди не роблять. Тому незрозуміло, чому «Укрпошта» сьогодні готова з легкістю віддати доставку преси кому завгодно.

Один із можливих виходів із фінансового становища «Укрпошти», що склалося, її керівництво бачить у підвищенні тарифів, як на доставку поштових відправлень, так і на доставку преси, скасування обмежень за тарифами, встановленими законодавством для оформлення й доставки періодичної преси. Водночас розв’язання фінансових проблем керівництво «Укрпошти» знаходить у структурній реорганізації, насамперед скороченні працівників периферійних відділень зв’язку, укрупненні системи управління на регіональному рівні за допомогою ліквідації відділень зв’язку в малих населених пунктах, оптимізації (читай — скороченні) кількості доставки пошти, у т. ч. преси. Про те, як доставляється наша преса, «Голос України» уже неодноразово інформував своїх читачів. Та й наші передплатники на собі це відчувають щодня, особливо в сільській глибинці.

У результаті такої оптимізованої роботи «Укрпошти» в останні три роки вітчизняна передплатна преса щорічно зменшується на один мільйон примірників.

Це нормальна реакція споживача, якому, скажімо, газету, що виходить п’ять разів на тиждень, доставляють один раз. Звичайно, можна було б послатися на те, що передплату вбиває Інтернет, електронні ЗМІ, а не робота «Укрпошти», але, за даними асоціації «Укрпапірпром», яка моніторить споживання газетного паперу, в Україні та у Європі в цілому спостерігається відновлення споживчого попиту на паперові версії газет і журналів. Підвищення тарифів на оформлення й доставку преси, ліквідація обмеження рівня цих тарифів, про які заговорило нове керівництво «Укрпошти», призведе до чергового зниження кількості передплатних видань.

«Укрпошта» сьогодні йде шляхом найменшого спротиву. Звичайно, найпростіше підняти тариф, скоротити кількість доставки преси й пошти в цілому, забрати законодавчо встановлене обмеження на розмір своїх послуг, чим постаратися знайти шляхи ефективного реформування галузі з урахуванням конкуренції, що розвивається на ринку. Простіше набрати «ефективних» у кризу менеджерів в управлінський столичний апарат, попередньо роздувши його штати та витрати на нього, зарядити десятки мільйонів державних коштів на відновлення комп’ютерної мережі та обладнання (за деякими оцінками — по завищених цінах) і робити інші, як на мене, не потрібні витрати, про які «Голос України» вже писав.

Утім, законопроект, у якому вкрай зацікавлена «Укрпошта», зазнав серйозної критики з боку Української асоціації директмаркетинга, Української асоціації видавців періодичної преси, підприємницьких структур, які сьогодні надають поштові послуги на ринку України й прагнуть активно розвиватися й надалі. Навіть Антимонопольний комітет розгромив ущент запропонований законопроект, заявивши, що він позбавить ринок конкуренції, а ініціатива з поштовими скриньками взагалі є неприйнятною, бо вони перебувають у власності громадян, а не «Укрпошти».