Замовте жетон чи значок «Я — українець»

Якщо передбачається національна дискримінація (на роботу приймають тільки українців, або вагон — для українців, або кандидатом у депутати може бути тільки представник титульної нації тощо), тоді така графа й запис у ній просто необхідні. Але така постановка суперечить Конституції України й основам демократії. Подібне мало місце в минулому й позаминулому столітті в імперських метрополіях, було й у США. Запис національності в особистих документах використовують у дискримінаційному суспільстві, але не в демократичному.  

Національність, як і релігія, — суто особисте переконання і воно обумовлюється людиною не записом у паспорті, а її ставленням до національних традицій, звичаїв, мови, культурної спадщини тощо. І для цього не треба жодних записів і печаток. Згадайте хоча б Стуса...

Той, хто побоюється забути про своє коріння, може замовити спеціальний жетон і носити в кишені, передаючи його в спадщину. Якщо бажає демонструвати свою національність оточенню, може приколоти на лацкан значок «Я — українець», надрукувати візитки, нарешті, установити біля будинку відповідну табличку.

Абсурдність запису в паспорті давно визнали в усьому світі. І громадяни ідентифікуються за країною проживання. Наприклад, у США — всі американці незалежно від походження: чи ти китаєць, чи африканець, чи європеєць, також і в інших країнах.

Національність фіксується під час перепису населення, при цьому людина самостійно визначає її. Це необхідно державі для вибудовування й проведення соціальної політики. В інших випадках запис «національність» не несе жодного значеннєвого навантаження, більше того, містить розділовий чинник у багатонаціональній державі.

Мало того, що ми відстаємо в цивілізованому розвитку від передових країн, то нас ще бажають повернути в минуле століття.

Водночас Україна прагне до Європейського Союзу, де націоналізм розглядають як головну загрозу безпеки.

Чернігів.

Таке враження, що влада з усіх сил прагне перетворити країну не на державу, а на територію, населену космополітами. З усіх сил намагаються знищити усе українське. Нищать державну мову, відібрали право знати свою національність, щоб через кілька поколінь ми вже не пам’ятали якого ми роду-племені.

І то чиниться жменькою тих, хто по закону є найманими працівниками народу. Чому ж не питають ці найманці, яка воля народу з цього приводу? Скільки доводиться говорити з людьми на цю тему, не чула ні від кого, щоб підтримували відсутність графи «національність» в реєстраційних документах. Я особисто за те, щоб і в свідоцтві про народження, і в паспорті, і в свідоцтві про одруження вона була. Нехай графа заповнюється за бажанням особи. Якщо нашим можновладцям соромно бути українцями, нехай її не заповнюють. І це питання повинні порушувати всі, хто вважає себе патріотом свого народу і Вітчизни.

с. Жаб’янка

Лисенського району

Черкаської області.

Правильно він пише, що «За такого ведення державної документації наші діти, онуки, наступні покоління ніколи не доведуть, якого вони роду-племені, чиї вони нащадки!».

Якщо ця влада є держави Україна, а не владою «кацапів», «жидів» та «хохлів» (як показано на малюнку в цій газеті), то буде відновлено «національність» не тільки в паспорті, а і в інших документах України!

Львів.

Люди добрі, що ви робите, навіщо дурити людей? Ми українці, є держава, земля, народ, мова, культура. Що вам іще потрібно? Чому ми загострюємо питання українства, яка держава у світі на це хворіє? Схаменіться, що буде з вашими онуками та правнуками та куди ви дійдете із сьогоднішньою ідеологією.

Житомир.

Хочу запитати у генерала у відставці, а колись шанованого і активного політика Г. Омельченка: чому за багато років не розробили з колегами законопроект проти рішення Кабміну? Така можливість у пана народного депутата кількох скликань була, зокрема, в роки правління Ющенка. Разом з ним ви привели команду україноненависників, які зачищають країну від етнічних українців, тож коли оговтались — виправляйте цю страшну помилку і гуртуйте своїх колег — патріотів з екс-депутатів колишніх скликань Верховної Ради.

Прилуки.

Під час одержання паспорта громадянин повинен мати право взяти національність матері або батька (рівні права батьків). Питання національності для країни, держави і громадянина архіважливе. І чим керувалися «діячі», прибравши графу «національність» — незрозуміло. Як на мене, національність, як і життя людини, є природними, і ті, що ліквідували графу «національність», зробили шкоду і громадянину (людині), і державі.

с. Радивилівка

Кам’янського району

Черкаської області.

Не можу дослівно пригадати патріотичну авторську пісню, де є такі проникливі в саму душу слова: «Нехай буде проклятий той день, коли ми стали стидатись, що ми українці...».

Пам’ятаю, який резонанс вона викликала серед свідомих українців, яких уже в незалежній Україні поспішили позбавити національності.

Як же потрібно не любити цей народ, щоб так його принизити! І що прикметно, то за стільки літ незалежності так звані націонал-демократи навіть не заїкались про поновлення цієї доленосної для українців графи.

Невже когось, як колись Троцького, і нині лякає вільнолюбива нація нащадків козаків? Чи ж багато українців за національністю стали в Україні мільярдерами чи мільйонерами за роки нечуваного грабунку?

Україна займає третє місце в світі за природно-ресурсним потенціалом, але за рівнем життя ми не потрапляємо навіть в першу сотню.

Тож не дивно, що японський дипломат на запитання: що заважає Україні з її потенціалом стати другою Японією, відповів коротко і мудро: відсутність націоналізму!

Хмельницький.

З величезною увагою і вдячністю газеті прочитала матеріали з питання, чи потрібно поновлювати графу «національність»? З цього приводу тривають суперечки в колі моїх друзів і знайомих ще з часів запровадження українських паспортів. У багатьох патріотів радість від отримання паспорта громадянина незалежної України відсунула на задній план усі думки про можливі проблеми в майбутньому, як для конкретних людей, так і для держави, нації та національної ідеї. Ще тоді особисто я була категорично проти вилучення з паспорта графи «національність», і мою думку поділяють багато людей, і не лише українців.

Пошлюсь на особистий приклад. Я, мої батьки з діда-прадіда — етнічні українці, народжені на середній Наддніпрянщині. Мій чоловік — нащадок курських українців — території, яка відійшла до Російської Федерації, за життя мав запис у паспорті СРСР «русский». Після досягнення 16 років мої діти отримали різну національність: син — українець, донька — росіянка. А за нинішніми документами вони взагалі невідомо хто.

Ще більше заплутується питання про визначення національності для моїх онуків і правнуків. Чи, може, вони за радянським зразком — представники «єдіного совєцкого народа», що зреклися свого роду і вже не є українцями?

Тому повністю підтримую пропозицію поновити графу «національність» у паспорті та робити відповідні записи в реєстраційних документах. Проте не можу остаточно вирішити, чи підтримати думку Григорія Омельченка щодо необов’язковості заповнення цієї графи.

Але гадаю, у відповідному законі Верховна Рада має чітко зазначити порядок, за яким визначається національність дітей у змішаних шлюбах (якщо вже робити це за бажанням особи). На мою думку, варто використати досвід інших країн, де в основу покладено національність матері, що наукою і практикою підтверджено історично і генетично.

Але поновити графу «національність» треба негайно, особливо з огляду на новітнє законодавство у сфері мовної політики, освіти та дошкільного виховання тощо. Адже наступ на права українців триває, а ми навіть не можемо підтвердити своє існування де-юре, не те, що захистити свої конституційні права та свободи.

Іллічівськ

Одеської області.