За підсумками парламентських виборів 2012 року Партія регіонів отримала в Донецькій області 65 відсотків голосів. Друге місце з результатом у 19 відсотків, найкращим за останні п’ятнадцять років, посіла Комуністична партія України. Третє місце — у Об’єднаної опозиції: трохи більше п’яти відсотків. Незважаючи на те, що всі три сили мають різну вагу і різний рейтинг, ніхто з них не може похвалитися легким здобутком чи стабільним у симпатіях електоратом. Тому одразу після оголошення підсумків парламентських виборів політики не зачохлили гасла й мегафони, а після нетривалої паузи активізували партійну діяльність.

Регіонали просять підтримки

Регіонали діють роками випробуваним методом: конкретною роботою в округах. У кожному із них відкрито громадські приймальні 21 народного депутата від Партії регіонів. На місцях працюють не лише мажоритарники, а й списочники, які за участі депутатів місцевих рад, керівників підприємств допомагають розв’язувати локальні та персональні проблеми виборців. Будь-яка значуща в житті електорату подія не обходиться без участі партійної структури.

Схоже, провідна в області політична сила добре засвоїла уроки партійної боротьби і не збирається випускати ініціативу з рук.

 При цьому регіонали демонструють готовність допомагати мешканцям регіону у розв’язанні буденних проблем, лобіювати інтереси територій та окремих груп виборців, вкладати кошти в розвиток тих чи інших соціальних об’єктів. Своєрідним тестом на довіру стали дострокові вибори міського голови Єнакієвого у грудні минулого року. Кандидат від Партії регіонів Валерій Олійник отримав упевнену перемогу, набравши понад 90 відсотків голосів. Хоча високою зацікавленість мешканців у голосуванні назвати важко: на дільниці прийшли 44 відсотки виборців. Що можна пояснити або втомою людей від виборів, або прогнозованістю результату.

Найбільша в регіоні партія знову працює на перспективу — президентські вибори 2015 року. Ситуація в економіці та брак грошей у місцевих бюджетах спонукає переможців не розслаблятися. Торік до деяких округів було спрямовано десятки мільйонів державних коштів, тоді як цього року потік бюджетних грошей став значно тоншим. Наприклад, Донецьк зможе придбати новий комунальний транспорт лише у 2015-му, оскільки масово оновив парк напередодні Євро-2012. Про «жорстку економічну кризу» та потенційний дефіцит бюджетних коштів говорять у Маріуполі. Заморожені держказначейством платежі місцевих бюджетів не дали змогу виконати навіть заплановані і профінансовані заходи в інших містах і районах. Причому центральна влада, представники якої майже суцільно — вихідці із Донеччини, — чітко дала зрозуміти: особливого ставлення до себе в цей складний для економіки час регіону очікувати не варто.

«Цього року ми прийняли соціально орієнтований бюджет, і ми його будемо виконувати. Пріоритетними напрямами стануть також освіта, екологія, допомога ветеранам війни, і, звичайно ж, поліпшення водопостачання регіону», — пообіцяв голова обласної державної адміністрації, заступник голови обласної організації Партії регіонів Андрій Шишацький. Разом із тим область очікує від Києва прийняття рішень щодо імпортозаміщення і розширення внутрішнього ринку, створення технопарків та підтримки галузей пріоритетного розвитку. Йдеться про аналог спеціальних економічних зон, які діяли на Донеччині наприкінці 90-х — початку 2000 років. Місцеві регіонали, які представлені як в органах влади, радах усіх рівнів, так і в топ-менеджменті підприємств, прагнуть отримати преференції для ведення бізнесу на території області. Без таких особливих умов говорити про підйом економіки та виконання передвиборних обіцянок важко. Виборець, який звик до подарунків від депутатів, очікує, що така благодійність триватиме й надалі.

Шлях до виборця вистелений або грошима, або гаслами

Комуністична партія за підсумками виборів і втратила, і придбала. З одного боку, цій політичній силі не вдалося провести жодного депутата-мажоритарника в області. З іншого — рівень підтримки комуністів у деяких округах сягав майже 30 відсотків. 

Така суперечність дуже добре характеризує пересічного виборця, який воліє мати одночасно і заможного депутата, здатного витратитися на округ, і безплатну медицину, освіту, дешеву «комуналку» та інші блага

Патерналістські настрої, які панують серед електорату, визначають стратегію роботи політичних сил в області: партії завойовують симпатії або великими грошима, або гаслами про соціальну справедливість.

Опозиційним партіям на Донеччині бракує не стільки гасел і грошей, скільки яскравих особистостей. Фактично чи не єдиною публічною фігурою Об’єднаної опозиції в області є лідер місцевої організації «Фронту змін» Олександр Ярошенко. Політик неодноразово заявляв про тиск на нього шляхом відкриття кримінальних справ, а перед новим роком навіть виїздив за кордон — утім, ненадовго. Цікавість правоохоронців викликають підприємства головного донецького опозиціонера та його родичів. «Уже понад 50 обшуків проведено за останній рік. Робота підприємств паралізована. Але такими варварськими методами донецьку опозицію не зламати», — заявляв Ярошенко на початку лютого, коментуючи черговий обшук у фірмі, яка належить його родичам та друзям.

А от у ВО «Свободі», схоже, зрозуміли роль особистості в організації: нещодавно лідером донецьких націоналістів обрали Ігоря Славгородського, який торік був кандидатом від опозиційних сил на виборах міського голови Єнакієвого. І хоча кандидат набрав лише один відсоток голосів, досвід реальної політичної діяльності, схоже, переважив. «У наш час, коли мешканці краю побачили реальне «покращення» від влади, «Свобода» має всі шанси стати однією з провідних політичних сил області — силою, яка справді захищає інтереси донеччан. Для кращої взаємодії з громадою ми повинні продовжити розбудову обласної та міських організацій», — заявив новий голова осередку.

Газ як технологія боротьби

За останні півроку політики намацали ще одну болючу точку в області: проблеми екології. Великий резонанс мали проведені без партійних прапорів торік мітинги проти забруднення атмосфери в Маріуполі. Завдяки активності громади власник двох металургійних комбінатів пішов на певні поступки. А вже цього року приводом для акцій протесту стала перспектива видобутку сланцевого газу на півночі Донеччини. Про незгоду із рішенням обласної ради, яка відкрила шлях компанії Shell до надр, заявили комуністи, «Фронт змін» і «Свобода». Перші дві організації провели окремі мітинги в обласному центрі. Судячи із того, що до членів партій приєдналися і звичайні громадяни, тема охорони навколишнього середовища впала на родючий грунт. Тому можна очікувати, що цього року опозиція використовуватиме тему сланцевого газу в політичній боротьбі.

Про те, що питання вже перестало бути суто економічним, свідчить і нещодавня заява обласної організації Партії регіонів, де протести названо «політичною технологією». «Очевидно, що змальовуючи жахи видобутку сланцевого газу, опозиція лукавить або виконує політичне замовлення «Газпрому», який не бажає випустити Україну із орбіти свого впливу. Не випадково із протестами виступають або комуністи, які тягнуть нас до Митного союзу, або прихильники і союзники Тимошенко, яка лобіювала інтереси «Газпрому» в Україні», — йдеться в заяві.

Уявити ще півроку тому, що донецькі регіонали відверто виступатимуть проти інтересів провладного російського «Газпрому», було неможливо. 

Тоді, за два місяці до виборів, в містах і районах області сесії рад масово приймали рішення про надання російській мові статусу регіональної — настільки масово, що, здавалося, після такої одностайності життя нарешті налагодиться. Але коли на початку лютого автор цих рядків спробувала дізнатися, скільки місцевих рад надали російській мові статус регіональної, виявилося, що цією інформацією не володіють ані в обласній раді, ані в облдержадміністрації, ані в обласній організації Партії регіонів. Виглядає так, що за півроку партія втратила цікавість до «мовного» питання.

Донецька область.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.