Оброблятимемо самі!

Почавши самостійно обробляти паї, селяни прикупили коней і сільськогосподарську техніку.

У перші роки самостійного господарювання мешканці Курозван вивчали ринки збуту вирощеного. Коли був попит на часник, відводили під нього чималенькі шматки на своїх наділах, — возили продавати його навіть у Прибалтику. Нині віддають перевагу вирощуванню картоплі, моркви, буряків, цибулі та іншої городини. Хто має транспорт, возить овочі до столиці та в інші міста, де їх можна продати за пристойною ціною. Мешканці Курозван активно торгують вирощеним і на ринку «Андріївський» у Рівному (він по сусідству з центральним автовокзалом, тож можна добиратися із села й маршрутками) та на оптовому ринку обласного центру.

— Село Курозвани знають далеко за межами області, — розповідає голова Гощанської районної ради Степан Гречич. — Тож заготівельники їдуть прямо туди — обминають Гощу.

Щоправда, заготівельникам здають вирощене лише ті селяни, які з якихось причин (не мають транспорту чи здоров’я) не можуть торгувати на ринках. Ті й користуються з цього, встановлюючи низькі закупівельні ціни: 1—1,2 гривні за кілограм картоплі чи столового буряку, від 70 копійок до гривні — за моркву, 1,5—2 гривні — за цибулю.

А ось літні та немічні люди, у яких вже немає ні сил, ні здоров’я обробляти паї, передали в оренду їх кільком місцевим фермерам і нещодавно створеному ТзОВ «Дедденс-Агро». Останнє, каже Оксана Кравчук, за пай виплатило людям по 890 гривень «чистими» або по 500 кілограмів збіжжя. Фермерка Валентина Лелюх продає овочі у столицю, має постійних оптових покупців.

Взимку у селян теж вистачає клопотів: продають вирощене, готують «фундамент» під новий врожай, як ось сім’я Лариси і В’ячеслава Кравчуків. Хочуть мати ранній урожай, бо ранні овочі коштують дорожче, тож і стараються.

У Кравчуків уже напоготові пакетики з насінням. Купили надранні сорти помідорів, насіння перцю болгарського мають з власного врожаю (торік перець вродив такий, що один ледве поміщався у літрову банку, похвалився господар).

Розсаду вирощуватимуть у теплиці. Висівати насіння планують у середині березня. До того десять днів його пророщуватимуть, аби виявити схожість.

— Спочатку підрихтовуємо теплицю, — розповідають Кравчуки. — Міняємо ґрунт, вносимо гній. Найпершою, вже після Стрітення, садитимемо цибулю, врожай якої матимемо в першій половині квітня. А щоб на Юрія вже була своя розсада перцю та помідорів, висіваємо їхнє насіння 15—20 березня. За прохолодної погоди накриваємо ґрунт плівкою. Коли ж розсада виросте, перші рослини висаджуємо на своїй грядці, рештою ділимося із сусідами.

Наприкінці лютого Кравчуки вносять у тепле місце також картоплю для пророщення. Коли садять бульбу, загортають її не кіньми, а ногами.

— Помучимося день-два, зате потім на тиждень раніше смакуємо молоду картоплю. Разом із нею, у першій декаді червня, як правило, достигають і кабачки, — каже Лариса Геннадіївна.

Щоб пам’ятати, коли закладена основа під новий врожай і коли достигають перші овочі, подружжя записує дати здійснення основних сільськогосподарських робіт у спеціальний зошит. Там містяться записи за останні кілька років.

Порядок у Кравчуків не тільки на полі, в коморі, а й у хліві. Тримає подружжя аж три корови. Знають, як доглядати худобу — обоє працювали у місцевому колгоспі: В’ячеслав Андрійович завідувачем ферми, а Лариса Геннадіївна — ветеринарним лікарем.

— Багато моїх односельців спочатку садять цибулю на зелень, а вже після неї сіють столові буряки, щоб раціонально використовувати землю, — відкрила ще один секрет секретар Курозванівської сільської ради Оксана Кравчук.

Рівненська область.