Юрій КУЛИК: «Соціальна справедливість — пріоритет для профспілок»

— Як вважають профспілки, боротьба за соціальну справедливість —це насправді доленосне завдання незалежної України. Без цього неможливо здолати кризових явищ останніх років й досягнути цивілізованого життя. Більшість населення України вбачає соціальну несправедливість насамперед у поглибленні прірви між багатством і бідністю та зростанні бідності серед працюючих. На жаль, сьогодні в Україні ще не забезпечений принцип соціальної справедливості ні в оплаті праці, ні в оподаткуванні, ні в соціальному захисті.

— Конкретні заходи, над реалізацією яких працює Федерація профспілок України, яка об’єднує у своїх лавах 8 мільйонів 250 тисяч осіб, містяться в цільових комплексних програмах по гідній праці і забезпеченню якісного громадського обслуговування, прийнятих на останньому з’їзді ФПУ, а також у Програмі гідної праці на 2012—2015 роки, прийнятій Міністерством соціальної політики України, всеукраїнськими об’єднаннями профспілок, Всеукраїнським об’єднанням організацій роботодавців та Міжнародною організацією праці. Розробляючи їх, ми виходили з того, що економічні свободи і конкуренція не можуть мати пріоритету над фундаментальними соціальними правами і соціальним прогресом.

Треба зазначити, що завдяки зусиллям профспілок в Україні вдалося зберегти позитивну динаміку соціальних показників. Протягом минулого року урядом проведено низку підвищень у соціальній сфері, зокрема, прожитковий рівень для різних категорій зріс на 10—15 відсотків порівняно з 2011 роком.

Водночас зросла мінімальна заробітна плата і мінімальна пенсія. Але, незважаючи на те, що в Україні підвищується розмір мінімальної зарплати, профспілки залишаються незадоволеними, оскільки законодавчо встановлений розмір прожиткового мінімуму відрізняється від його фактичного розміру, розрахованого Міністерством соціальної політики України (без урахування збільшення прожиткового мінімуму на розмір ставки податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), у середньому на 4—6 відсотків (за підрахунками профспілок, при корегуванні фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на ПДФО, різниця між його офіційним та фактичним розміром становить 13—14 відсотків).

Тому ФПУ запропонувала соціальним партнерам підняти в 2013 році рівень мінімальної заробітної плати з тим, щоб вона відповідала рівню прожиткового мінімуму для працездатних осіб у фактичних цінах і з урахуванням податку на їх прибутки. 

— Нами підготовлено Перелік проблемних питань, які містять ознаки соціальної несправедливості й потребують врегулювання. Серед ключових секторів соціальних несправедливостей профспілками, зокрема, виокремлено невиконання вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», штучно занижений рівень державних соціальних стандартів та гарантій, ручне управління соціальними виплатами, дискримінацію в оплаті праці працівників бюджетної сфери, у тому числі працівників органів виконавчої влади, а також значний рівень бідності серед працюючого населення, недосконалу податкову систему.

Так склалося, що в основу державної соціальної політики України покладено ідею соціальних мінімумів: мінімальна зарплата, мінімальна пенсія, прожитковий мінімум тощо. При цьому розміри мінімальних державних соціальних стандартів і гарантій є заниженими. Насамперед це стосується прожиткового мінімуму. Уявіть собі, споживчий кошик в Україні не переглядався вже понад 12 років! Величина прожиткового мінімуму не враховує низку життєво необхідних витрат: на будівництво (купівлю) житла або одержання його у найм, на освіту, оздоровлення, утримання дітей у дошкільних навчальних закладах, платні медичні послуги тощо. Зарахування цих витрат у прожитковий мінімум відповідало б принципам його формування, закріпленим у Законі України «Про прожитковий мінімум», а також міжнародним стандартам, визначеним Конвенцією МОП № 117 про основні цілі та норми соціальної політики.

— Зростання бідності та нерівності у суспільстві також пов’язане із нерівномірним розподілом доходів від економічного зростання, погіршенням умов життя пенсіонерів, багатодітних родин, молоді, низьким рівнем оплати праці. Ці категорії громадян передусім стикаються з перешкодами на шляху повноцінної участі в економічному, соціальному, культурному й політичному житті.

Серед причин, що продукують низький рівень заробітної плати найманих працівників і перебувають в зоні впливу та відповідальності держави, основною є занижені державні стандарти оплати праці, зокрема, низький рівень мінімальної заробітної плати, який на 1 січня 2013 року становить 1147 гривень.

Незважаючи на те, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, її законодавчо визначений рівень є недостатнім для забезпечення розширеного відтворення робочої сили, оскільки вона не враховує сімейної (витрати на утримання й виховання дітей) і податкової складових (внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та ПДФО).

— Передусім зазначу, що це ганебне явище спостерігається не лише в корпоративному секторі, а й на державних підприємствах. З боку держави порушуються обов’язки з оплати держзамовлень, з повернення ПДВ тощо. На початку січня я звернувся до Прем’єр-міністра України Миколи Азарова щодо повернення боргів з виплати заробітної плати, додавши Перелік найпроблемніших підприємств-боржників, складений за інформацією членських організацій ФПУ станом на 1 січня 2013 року. Федерацією профспілок проводиться щотижневий профспілковий моніторинг стану погашення заборгованості з виплати заробітної плати з наданням інформації до Мінсоцполітики для вжиття відповідних заходів. 

— Важливим полем діяльності для ФПУ є забезпечення соціально справедливої податкової системи. Незважаючи на те, що у Податковому кодексі зменшено податковий тиск на окремі категорії громадян, існуюче оподаткування все ще не забезпечує повною мірою реалізацію принципу справедливості.

Сьогодні в нашій країні бідні платять у 50 разів більше податків, ніж багаті. Через відсутність у податковому законодавстві неоподатковуваного мінімуму доходів працівник платить податок зі всього доходу у вигляді заробітної плати, а роботодавець — лише з частини свого доходу — а саме, з прибутку, зменшеного на собівартість продукції. Ставка податку на заробітну плату як мінімум втричі вища, ніж на доходи від капіталу — тобто дивіденди, доходи від цінних паперів. Відсотки з депозитних вкладів взагалі не обкладаються податком. Тим самим українські мільйонери просто «випадають» із системи реального оподаткування, незважаючи на те, що їх чисельність з року в рік зростає. Виходить так: у багатих — по мінімуму, у бідних — по максимуму.

Тому ФПУ виступає за подальше реформування податкової системи насамперед з метою відновлення дії неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та забезпечення оподаткування заробітної плати на рівні не вище, ніж інші доходи. Також ми виступаємо за введення податку на багатство, оподаткування операцій з офшорними зонами, що слугуватиме додатковим джерелом наповнення бюджетів.

Значні резерви в Україні є і в сфері легалізації заробітних плат. За різними оцінками, від 3 до 4 мільйонів осіб в Україні працюють без оформлення юридичних відносин, а в «тіні» перебуває до 40 відсотків фонду заробітної плати.

Умови та оплата праці мають стати гідними 

— Наприкінці минулого року Рада ФПУ розглянула стан забезпечення трудових прав і прийняла низку рішень, спрямованих на відновлення правової інспекції праці профспілок і значне удосконалення роботи технічної інспекції. Такі рішення спричинені загостренням ситуації з дотриманням роботодавцями законодавства у сфері праці, у тім числі й охорони праці, поширенням нелегальної зайнятості, обмеженнями прав державних наглядових органів.

Скажу відверто, великі надії профспілки покладають на реалізацію завдань Загальнодержавної соціальної програми поліпшення умов і гігієни праці на 2014 — 2018 роки, куди увійшла переважна більшість пропозицій профспілок, спрямованих на поліпшення стану охорони праці на робочих місцях, удосконалення реалізації державної політики у цій сфері діяльності. Уряд її вже схвалив і направив у вигляді проекту закону України на розгляд і затвердження Верховної Ради.

Хочу ще підкреслити, що ФПУ постійно вимагає від органів державної влади під час проведення масштабних соціально-економічних реформ дотримуватися принципу соціальної справедливості, вирішення стратегічних завдань у таких сферах, як зайнятість, гідні умови праці, соціальний захист, соціальний діалог і трудові відносини.

— Справді, у полі зору ФПУ перебувають і питання, що стосуються стимулювання ринку праці. Цей рік пройде під знаком реалізації нового закону про зайнятість, до якого профспілковою стороною було внесено понад 200 правок. Там враховано передовий законодавчий досвід та краща практика багатьох країн. У ньому якісно змінено підходи до мотивації створення робочих місць, насамперед для найбільш незахищених на ринку праці категорій — молоді, інвалідів, людей похилого віку.

Позитивно на розвиток ринку праці повинно позначитися і підписання всіма соціальними партнерами Національної тристоронньої угоди про зайнятість та робочі місця. Якщо вона буде реалізована, в Україні в найближчі два роки можна чекати зниження безробіття щороку на 0,4 відсотка.

— Щасливого і заможного життя. Бо бідність принизлива і ненормальна для людини, вона робить її рабом обставин. Бідність бідних — вина багатих. Долаючи кризу, ми повинні зробити все, щоб люди не були бідні та принижені.