Валерій ПАЦКАН: «Якщо не будемо щирими та відкритими у політиці, то наша держава розвернеться від руху в напрямку європейських стандартів життя до феодального ладу»

— Звичайно, реальним, хоча ситуація з дотриманням прав людини в державі досить складна і передусім це стосується прав соціальних. Більшість наших співгромадян живуть за межею бідності. Відсутність гідних умов існування вже можна розцінювати як посягання на право на життя. Але якщо забезпечення соціальних прав громадян тісно пов’язане з соціально-економічним становищем держави, то для реалізації прав і свобод громадян на волевиявлення, свободу слова, мирні зібрання потрібна лише політична воля. На жаль, маємо проблеми й тут. У демократичній, правовій державі порушене право можна захистити. Як це відбувається в нашій країні, яскраво свідчать звернення громадян, де описується все те, що доводиться пройти людині, обстоюючи свої права. Іноді буквально жахаюся — настільки брутально зневажені права людини чиновниками, як важко домогтися правди і захисту прав у судах, правоохоронних органах, прокуратурі. 

— До відання комітету віднесено широке коло питань, які потребують глибокого і виваженого підходу щодо їх врегулювання та є вкрай чутливими для суспільно-політичного життя країни, зокрема, етнополітична сфера, захист прав національних меншин, біженців, відновлення прав жертв політичних репресій та депортацій, дотримання прав людини.

У законотворчій роботі насамперед маємо доопрацювати законопроекти, що залишилися нам «у спадщину» від парламенту попереднього скликання. Йдеться про пропозиції Президента України до Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо громадянства», який спрямований на запобігання та скорочення випадків подвійного громадянства та про законопроект «Про порядок організації і проведення мирних заходів». Також уже внесено досить резонансні законопроекти щодо відновлення запису про національність у свідоцтві про народження та паспорті, вноситимуть й інші.

Члени комітету провели низку зустрічей з представниками міжнародних організацій, акредитованих в Україні, з метою налагодження контактів та співробітництва щодо обміну досвідом, проведення експертизи законопроектів тощо. Відбулася зустріч із Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини В. Лутковською, де ми домовилися провести попереднє обговорення в комітеті щорічної доповіді Уповноваженого про стан додержання та захисту прав і свобод людини, спільно відвідати Лук’янівське СІЗО з метою моніторингу дотримання прав ув’язнених.

Комітетом лише протягом весни заплановано проведення комітетських слухань на тему: «Збір та використання персональних даних про особу в контексті захисту прав людини», круглого столу «Шляхи правового врегулювання проблемних питань становища українців за кордоном та напрямки їх державної підтримки». У травні відбудеться виїзне засідання комітету до Закарпатської області, темою якого буде забезпечення прав національних меншин.

— Україна має досить ліберальний Закон «Про громадянство України» і є стороною Європейської конвенції про громадянство. Водночас практика виявила недосконалість законодавства України в цій сфері. Зокрема, в Україні не визнається подвійне громадянство, але на сьогодні значна кількість громадян України одночасно з громадянством України мають громадянство інших держав. Це негативно впливає на захист інтересів зазначеної категорії громадян України за кордоном та створює загрози її національній безпеці. На усунення прогалин було спрямовано проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо громадянства», що був прийнятий попереднім складом парламенту, але Президент України повернув його на повторний розгляд зі своїми пропозиціями. На них комітет передусім і зосередить свою роботу. Що стосується запровадження графи «національність» у паспорті та свідоцтві про народження, то це питання є гостро дискусійним. Уже на етапі свого внесення до Верховної Ради України відповідний проект викликав широкий резонанс і полярне ставлення до цієї проблематики. Комітет виважено підходитиме до його розгляду, насамперед вивчатиме можливі наслідки його впровадження. Саме в комітеті має бути проведена підготовча робота, експертне обговорення, що дасть змогу ухвалити правильне рішення з цього питання.

— Насправді процес роботи над цим законопроектом був позначений і пікетами під парламентом супротивників його прийняття, і гострими дискусіями в ЗМІ та сесійній залі. У комітеті, що був нашим попередником, була проведена значна робота з узгодження позицій, напрацьовані пропозиції, що враховували експертні два висновки Венеціанської комісії. На жаль, робота не була завершена прийняттям закону і тепер це завдання покладається на нас. Одним з перших кроків нашого комітету стало проведення наради за участі представників органів влади і громадськості, за підсумком якої було сформовано робочу групу з підготовки законопроекту до розгляду Верховною Радою. Ми усвідомлюємо міру відповідальності, суспільну зацікавленість і готові до ґрунтовної й копіткої роботи з підготовки такого закону, який відповідатиме вимогам сьогодення.

— Безумовно, питання прав національних меншин є значно ширшим, хоча захист мовних прав є одним з ключових. Права нацменшин закріплені в Конституції України, Законі України «Про національні меншини в Україні», Декларації прав національностей України, Рамковій конвенції Ради Європи про захист національних меншин та Європейській хартії регіональних мов або мов меншин та в інших законодавчих актах. Їх зміст полягає у розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин, збереженні їхніх традицій, підтримці діяльності національно-культурних товариств, виданні книг, газет мовами національних меншин тощо. Зведення питання захисту прав національних меншин лише до забезпечення мовних прав, загострення уваги лише на цьому веде до напруження міжнаціональних відносин. Будемо відвертими — багато політиків спекулюють на цій темі. І «мовний закон», буквально «протягнутий» у парламенті попереднього скликання, може створити усім нам багато проблем. Наприклад, на Закарпатті найбільша нацменшина — угорці, яких там проживає 156 тисяч осіб. Ніхто не обмежує права цієї нацменшини — в угорців є факультет при Ужгородському національному університеті, у місті Берегове функціонує Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ, є угорські школи, газети, а в деяких селах взагалі розмовляють лише угорською мовою. Так само є й румунські, й словацькі села. Припустимо, завтра я, не народний депутат, а звичайна фізична особа або підприємець, приїду в місто Берегове Закарпатської області й попрошу виділити мені земельну ділянку — у повній відповідності з нормами Конституції України та земельного законодавства, але в Береговому мені для цього потрібно буде написати заяву угорською мовою, якої я не знаю. Що далі? У цій ситуації вбачаються не лише порушення Конституції України, а й низка інших проблем. Наприклад, потерпатиме бюджет міста, хоча б з тієї причини, що не знаючи угорської мови, підприємці туди не приходитимуть. Так само не зможуть працювати там молоді педагоги, судді, медичні працівники, які не вивчали угорську мову. Кому від цього буде легше і до яких наслідків це призведе?

Є і специфічні проблеми окремих національних громад. Наприклад, для ромської громади це соціальна адаптація. Але ці речі держава прагне виконувати. Щорічно у державному бюджеті України передбачаються видатки на розвиток культури національних меншин, фінансову підтримку газет, що видаються мовами нацменшин, на здійснення заходів з реалізації Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.

— Я розпочинав політичну діяльність у партії «Реформи і порядок», зокрема, ще у 2000 році був головою виконкому Закарпатської обласної організації цієї політичної партії. Потім пішов у бізнес, хоча серце завжди боліло за процеси, що відбувалися у нашій країні. З Віталієм Кличком ми знайомі вже понад шість років: нас познайомив спільний товариш. Я є палким уболівальником і поціновувачем усіх його спортивних досягнень, їздив на всі боксерські поєдинки Віталія та його брата Володимира. Закінчилося ж наше з ним спілкування на політичні теми тим, що 6 лютого 2011 року мене обрали головою Закарпатської обласної організації політичної партії «УДАР».

— По-перше, програмні засади: європейський шлях розвитку, європейські стандарти життя. По-друге, харизма самого лідера, якого я добре знаю. Будемо відвертими, Віталій Кличко міг би жити в будь-якій заможній державі — у США чи Німеччині, проте він почав реалізовувати себе саме в Україні, виріс до рівня політичного лідера національного масштабу, авторитет якого в суспільстві з кожним днем зростає.

— Я переконаний, що політики повинні бути щирими та відкритими. Сьогодні дві фракції — «УДАР» і «Свобода», а також частина фракції «Батьківщина» влили «свіжу кров» у наш парламент, в ідеї здорового парламентаризму. Це — початок оновлення... І якщо ми не будемо щирими та відкритими у політиці, то наша держава розвернеться від руху в напрямку європейських стандартів життя до феодального ладу.