Цього дня 24 роки тому Радянський Союз вивів війська з Афганістану. За десять років війни (1979—1989) понад 160 тисяч наших співвітчизників побували в цій країні. Як згадує голова Української спілки ветеранів Афганістану (УСВА) Сергій Червонописький, далеко не всі новобранці усвідомлювали, куди потраплять. «Курс молодого бійця — і на війну. Це вже пізніше почали проводити спеціальну підготовку», — пояснює ветеран. Для 3360 осіб це відрядження виявилося останнім у житті.
За словами голови УСВА, з 1989 року померло у вісім разів більше афганців, ніж під час війни. «Показова ситуація по Харківській області, — розповів Сергій Червонописький під час прес-конференції, присвяченій роковинам виведення військ з Афганістану. — На війні загинуло 240 юнаків з цього регіону. А за період з 1989-го по 2011 рік — не стало 1650 афганців. 60 із них закінчили життя самогубством. І це при тому, що середній вік афганця ще не сягнув п’ятдесяти років».
Обіцяти обіцяють, а коштів не дають
Неможливість повернутися до нормального життя обтяжувалася ще й нерозумінням з боку держави. «Фінансування так званого ветеранського закону здійснюється на 40—42 відсотки. Звідси й танцюємо з усіма проблемами», — ємко охарактеризував ставлення влади до воїнів-інтернаціоналістів перший заступник голови Державної служби у справах інвалідів та ветеранів України, теж афганець Володимир Сіроштан. Через це, як згадує Сергій Червонописький, не було жодного уряду, з яким би афганці не воювали (на щастя, у переносному значенні цього слова).
Останні два роки перемоги на ниві переговорів змінювалися поразками в плані фінансування. 
 
Зокрема, 30 вересня 2011 року було підписано меморандум «Про взаємодію і співпрацю між Кабінетом Міністрів України та Українською спілкою ветеранів Афганістану». 
 
Документ мав втілюватися п’ять років і дозволив лише розпочати процес розв’язання проблем афганців. Але, як вважають в УСВА, затверджений з дефіцитом державний бюджет на 2013 рік майже перекреслює всі можливості реалізації попередніх домовленостей стосовно програм соціального захисту. Ветерани з УСВА заявляють, що розуміють ситуацію, в якій перебуває наша держава, тому готові до діалогу. Однак у разі ігнорування потреб інвалідів та ветеранів війни, сімей загиблих готові перейти до рішучих дій.
Досвід дітей лейтенанта Шмідта
Обурює воїнів-інтернаціоналістів і ситуація з видачею посвідчень учасників бойових дій. Третина з них — липові, переконаний Сергій Червонописький. За його словами,  торік було видано близько 8 тисяч таких посвідчень. «Таке враження, ніби Україна — воююча сторона. Наприклад, у Севастополі сім тисяч моряків цивільного флоту мають посвідчення. Вони колись біля якоїсь «гарячої» точки пропливали, зробили собі документи і тепер вважаються учасниками бойових дій», — обурюється ветеран. Він вважає, що механізм видачі таких документів потрібно змінити. 
 
Має бути один державний орган, який під контролем громадських ветеранських організацій опікуватиметься видачею таких документів. «Щоб я міг хоча б подивитися на того учасника бойових дій і перевірити, воював він чи ні», — каже Сергій Червонописький, який втратив в Афганістані ноги. 
 
Через таких «дітей лейтенанта Шмідта» реально недоотримують кошти справжні ветерани, тому реформа посвідчень на часі, як ніколи.
Для них війна ще не закінчена
Водночас в Україні й досі залишається 62 прізвища афганців, навпроти яких стоїть позначка «зник безвісти». 
 
Як розповів заступник голови УСВА Валерій Аблазов, сьогодні створюється банк даних з ДНК рідних цих людей, щоб у разі потреби ідентифікувати, кому належать останки. 
 
На перший погляд, вірогідність того, що когось знайдуть, здається нульовою, але вже є випадки, коли за аналізом ДНК вдавалося ідентифікувати загиблого й перепоховати. Це сталося минулого року в Луганську, де було перепоховано рядового Євгена Петикова, котрий за офіційною версією зник безвісти 1984 року. З’ясувалося, що Євген потрапив у полон до польового командира Гафур Хана і загинув 1986-го. Після аналізу ДНК не залишилося жодних підозр стосовно того, що ексгумований під афганським селом Дехан-Парьон радянський солдат саме Євген Петиков. Продовжуючи цю роботу, ветерани УСВА сподіваються бодай скоротити цей список 62.