За даними деяких авторитетних джерел, сьогодні в Україні налічується понад 2,5 мільйона студентів. 250 тисяч із них, тобто кожен десятий, навчаються у столичних вузах І—ІV рівнів. Їх здоров’ям опікується Київська міська студентська поліклініка, яка розташована в семиповерховій будівлі по вулиці Політехнічній, 25/29. До неї прикріплено 170 тисяч юнаків і дівчат, що мають студентські квитки 59 навчальних закладів державної форми власності.
Без шику, але все-таки гарантовано
...Прості, без вигадливих оздоблень, але охайно прибрані східці ведуть нас на поверхи, де приймають лікарі різних спеціальностей, де до послуг студентів діагностичні та процедурні кабінети. Знайомлячи нас із лікувальним закладом, його головний лікар Володимир Войнаровський розповідає, що медична допомога у поліклініці надається за 21 лікарською спеціальністю. Крім таких поширених і «обов’язкових», як, скажімо, терапевт, лор, окуліст, невропатолог тощо, є ще й психіатр, ендокринолог, стоматолог, хірург та інші фахівці «вузького» профілю. Діє також своя фтизіатрична служба. Затверджений кадровий ліміт становить 585 штатних одиниць, хоча за наявними нормативами їх має бути 1250.
— Цей штат обслуговує і поліклініку, і поліклінічні відділення, які функціонують при Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» та Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, а також медичні пункти у 27 інших столичних вузах. Підставою для кадрового «урізання» стала та обставина, що за статистикою половина студентської молоді є киянами, і тому вони можуть користуватися послугами медичних закладів за місцем помешкання, — пояснює Володимир Романович.
За його словами, приблизно 60 тисяч прикріплених — це студенти-контрактники. Тим часом фінансове забезпечення поліклініки розраховане лише на тих, хто навчається за державним замовленням. Тому доводиться ділити ресурси на всіх. На запитання, чи є у складі лікувального закладу стаціонарне відділення, головний лікар заперечно хитає головою. Але наголошує, що його відсутність не створює серйозних проблем, бо в разі виникнення потреби у стаціонарному лікуванні чи глибокому обстеженні когось із контингенту пацієнтів на звернення студентської поліклініки відгукуються і столичні лікувальні заклади, і діагностичні центри, і інститути Національної академії медичних наук.
Тривожна статистика, неадекватні рішення
То як почуваються оті 170 тисяч студентів, наскільки задовільним є стан їхнього здоров’я? Як з’ясувалося, за підсумками обстежень, проведених медиками поліклініки, до осіб, в яких немає відхилень у стані їхнього здоров’я, можна віднести сьогодні лише 22 відсотки прикріплених до неї студентів. А 78 відсотків такі відхилення мають. На першому місці в їхньому переліку — незадовільний стан кістково-м’язової системи. Кожен другий із кожної тисячі оглянутих має викривлення хребта, плоскостопість, порушення рухомого апарату. Далі йде порушення зору — 25—28 відсотків від загальної кількості. 16 відсотків дівчат мають захворювання жіночих органів. Діагноз «гастрит» можна ставити двом студентам із трьох, особливо тим, хто живе в гуртожитках. Є, на жаль, і хворі на туберкульоз та інші небезпечні недуги.
Посилаючись на ці та інші статистичні дані, які, поза сумнівом, тривожні уже самі по собі, головний лікар і його колеги особливо акцентують увагу на тому, що мова про відхилення. Про віднесення обстежених студентів до категорії «здорових», на жаль, узагалі не йдеться. Отож з урахуванням і думки авторитетних фахівців можна з прикрістю говорити, що стовідсотково здорових студентів у нашій країні зовсім мало. За цим — аж ніяк не рожеві прогнози щодо майбутнього нашої нації, в тому числі й фізичного стану тих, хто після закінчення вузів стане на трудову стежку.
Останній момент змушує серйозно замислитися ще й з огляду на позицію вітчизняного Мін’юсту, який виключає будь-які обмеження у виборі молодими людьми професії і, відповідно, місця навчання, каже Володимир Войнаровський. За його словами, ніхто ж не заперечує права абітурієнтів на здобуття вищої освіти. Але трапляються випадки, коли не лише робота, а й проходження практики за обраним фахом тій чи іншій особі протипоказані. Головний лікар посилається на приклад: хвора на бронхіальну астму молода людина хоче навчатися на хіміка-технолога. Чи складно уявити, що буде з цим спеціалістом під час роботи на хімічному заводі. Трапляються також ситуації, коли стан здоров’я підготовленого фахівця не дає йому змоги виконувати ті чи інші функції. Зокрема, за наявності епілепсії: працюючи, скажімо, на машинобудівному підприємстві, він будь-коли може втратити свідомість, потрапити в механізми виробничого конвеєра, покалічитися чи навіть загинути.
Головний лікар пригадав, зокрема, випадки, коли майбутніми педагогом дошкільного навчання і медичним працівником виявилися ВІЛ-інфіковані юнаки. Їх право бути захищеними сумніву не підлягає, зазначає Володимир Войнаровський. Але на вибір професії, на його переконання, має бути обмеження. Бо ж парадокс: заборонити першому практику в дитсадку ніхто не може, бо є вето на розголошення лікарської таємниці. Що ж до майбутнього медика, то та чи інша медична маніпуляція з його участю може стати джерелом розповсюдження небезпечної інфекції. Так не повинно бути, вважає керівник медичного закладу. За його словами, юридична база має передбачати захист не лише однієї особи, а й усього суспільства.
У трьох мамок на правах попелюшки
Поодинокі приклади і гострі проблеми, з якими зіштовхуються медичні працівники студентських лікувальних закладів, зокрема і київської поліклініки, віддзеркалюють, на їхню думку, загальний стан з охороною здоров’я студентської молоді в нашій державі. А тут, як з’ясовується, не все гаразд. Бо увага до цієї категорії громадян у нас, швидше, дорівнює нулю. Єдиним нормативним документом, прийнятим за 22 роки незалежності України, є наказ, що регламентує порядок надання академічних відпусток за станом здоров’я, прийнятий, до речі, ще аж у 1996 році. Проекти інших документів, конче необхідних для функціонування цієї специфічної і водночас дуже важливої підгалузі медицини, так і залишилися проектами. Існують лише не чинні накази СРСР щодо організації медичної допомоги студентській молоді, спільний наказ союзних міністерств вищої освіти та охорони здоров’я №805-857 та розрізнені, нескоординовані дії наших Міносвіти та МОЗ. Міносвіти вважає, що його завдання — організувати навчальний процес, а організація медичної допомоги студентам — справа МОЗ. Законодавчої бази немає зовсім. Більше того, спочатку Міносвіти, а сьогодні вже й керівники навчальних закладів питанням охорони здоров’я системної уваги практично не приділяють.
— Раніше захворюваність студентів, стан їхнього здоров’я, тимчасова втрата працездатності щорічно розглядали на всіх вчених радах, — розповідає Володимир Войнаровський. Щонайменше раз на рік — на засіданні ради ректорів київського регіону. Тепер я вже навіть не пам’ятаю, коли востаннє ці питання виносилися на таку аудиторію.
Найяскравішим виявом розрізнених дій і відмінного бачення відомствами своїх місця і ролі в організації медичної допомоги студентам стали правила прийому до вузів на 2015 рік, затверджені Міносвіти. Ними вже не передбачено, а фактично скасовано будь-які медичні документи, які абітурієнт повинен надати під час вступу. Єдине, що є, — право вишу проводити обстеження в разі, якщо обрана молодою людиною професія пов’язана зі шкідливими умовами праці. За чий рахунок і якими лікувальними закладами може проводитись таке обстеження, не прописано.
— Ідеться про форму 086/о, яка діяла з початку 60-х років, — розповідає Володимир Романович. — Вона визначала стан здоров’я майбутнього студента та його профпридатність, орієнтувала лікарів на певні профілактичні дії. До скасування форми певною мірою причетний і Мін’юст, який постійно висловлюється проти медичних довідок як, на його думку, таких, що обмежують права особи.
Виходить так, що кожне відомство дивиться на проблему зі своєї дзвіниці. Одне бачить у медичній довідці обмеження прав на вибір професії, інше киває на відсутність абітурієнтського конкурсу. Значить, треба приймати всіх без винятку. До слова, вже торік медпрацівники були відсторонені від участі в роботі приймальних комісій.
Запитуємо в головного лікаря, наскільки клопіткою справою є отримання форми 086/о?
— Якщо взяти регіони, сфера охорони здоров’я в яких пройшла через так зване реформування, то побігати за довідкою доводиться ще й як. Адже тут медичну допомогу адміністративно розділили на первинну і вторинну. Отож тепер вузький спеціаліст — офтальмолог, хірург, гастроентеролог тощо — не прийме нікого без направлення лікаря загальної практики. Тобто спочатку треба потрапити на прийом до останнього як представника первинної ланки та отримати відповідне направлення «далі». А скільки лікар загальної практики має талонів до спеціалістів? Навіть не щодня — щомісяця. І добре, якщо випускник школи живе в місті. А якщо в селі, то скільки часу йому потрібно, щоб отримати форму 086/о, де мають бути висновки семи спеціалістів? Крім того, ще ж треба пройти обстеження в діагностичному центрі. І лише зібравши всі дані, потім знову звернутися до лікаря загальної практики чи сімейного лікаря, який і пише остаточний висновок, визначає ступінь придатності за станом здоров’я.
Здавалось б, скасування форми 086/о спрощує ситуацію. Та це лише на перший погляд. Головний лікар студентської поліклініки загинає пальці, рахуючи нові проблеми, що звалилися. І не лише на лікувальний заклад. Насамперед, першокурсники прикріплюються до поліклініки з чистим листком: обстежувати їх на предмет стану здоров’я доведеться повністю тут. По-друге, кожному, хто поселяється до гуртожитку, потрібна медична довідка, обов’язковим атрибутом якої має бути флюорографія. І навіть якщо молода людина кілька місяців тому далеко не нешкідливий для організму рентген робила за попереднім місцем проживання, а виписки про це немає, її доводиться опромінювати знову. Відсутність форми 086/о позначиться, зрештою, і на загальній соціально-економічній ситуації в державі: наскільки стан здоров’я підготовлених фахівців відповідатиме їхнім можливостям реалізувати себе в обраній професії, а також умовам їхньої трудової діяльності. Якщо простіше, то чи всі з них матимуть необхідну профпридатність. Найболючішою проблемою стане відсутність інформації щодо проведених профілактичних щеплень проти керованих інфекцій, що обов’язково призведе до спалахів інфекцій серед студентських колективів.
Але це вже питання до державних мужів. І, звичайно, до парламентського Комітету з питань охорони здоров’я, який буде сформовано вже незабаром.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
Головний лікар Володимир Войнаровський та медсестри Олена Коба і Вікторія Остапенко.
Київська міська студентська поліклініка.
